Монетаристська теорія розглядає пропозицію грошей як альтернативний чинник протидії попитові, як два невіддільних і водночас протилежних боки єдиного економічного механізму, що постійно взаємодіють на монетарному ринку. Якщо не враховувати цей фактор, то розходження між пропозицією і попитом здатне спричинити порушення платіжного балансу, падіння виробництва і реалізації ВВП та високі темпи інфляції. І навпаки, кореляційний взаємозв´язок між зростанням грошової пропозиції і попитом на гроші підвищує ліквідність в економіці, знижує рівень відсоткової ставки і стимулює зростання інвестицій.

Пропозиція грошей - це та кількість грошей, що знаходиться у розпорядженні економічних суб´єктів, яку вони можуть спрямувати в оборот за сприятливих умов. На мікроекономічному рівні кожний економічний суб´єкт, взаємодіючи зі своїм попитом, у випадку перевищення запасу грошей пропонує їх для продажу на ринку. І, навпаки, перевищення попиту над наявними запасами формує його попит на гроші. Тобто відбувається постійне чергування попиту і пропозиції.

На макроекономічному рівні пропозиція формується під впливом фактичної грошової маси в обігу, яка і становить природну межу пропозиції грошей. Лише додаткова емісія здатна розширити пропозицію грошей понад цю межу. Ось чому будь-яка емісія грошей означає зростання пропозиції грошей на грошовому ринку, а їх вилучення з обігу веде до скорочення пропозиції грошей.

Визнання емісії визначальним чинником зміни пропозиції робить гроші екзогенним фактором, рух якого визначається не внутрішньоекономічними процесами чи мотивами, а зовнішніми чинниками, що лежать у сфері банківської діяльності. Керує пропозицією банківська система за допомогою трьох важелів:

а) грошової бази, що є консолідованим показником резервних грошей банківської системи;

б) банківських резервів;

в) грошово-кредитного мультиплікатора як коефіцієнта збільшення кількості грошей в обігу внаслідок операцій на монетарному ринку. Його величина визначається за формулою:

де т - величина грошово-кредитного мультиплікатора або коефіцієнт експансії депозитів; MR - норма обов´язкових резервів. Приміром, якщо норма обов´язкових резервів становить 10%, то грошовий мультиплікатор складе:

Це означає, що, скажімо, кожна гривня наднормативних резервів комерційних банків здатна утворити максимально 10 одиниць безготівкових коштів. Ефект кредитного мультиплікатора або максимальна  кількість  нових кредитних грошей (M∆) на основі даної суми наднормативних резервів (Е) визначається формулою:

Тобто, якщо додаткова емісія Національного банку України становитиме 5 млрд. грн., то за норми обов´язкового резервування у 10% банківська система зможе додатково утворити таку максимальну кількість грошей: ∆M = E · m = E

Крім грошово-кредитного мультиплікатора, важливо з´ясувати вплив на попит грошової бази. На пропозицію грошей грошова база діє прямо пропорційно і визначається категорією тих грошей, які контролює національний (центральний) банк. За своєю структурою грошова база складається з суми готівки в обігу, готівки у сейфах (залишків кас банків) і резервів комерційних банків, що зберігаються на їх рахунках у національному банку. Загалом, грошова маса або пропозиція грошей (М_s) складається із суми двох компонентів: М₀ (готівка в обігу) і D (депозити до запитання). Грошову базу ще називають "сильними грошима" або ланкою підвищеної ефективності. Як найважливіший показник діяльності банківської системи вона підконтрольна національному банку і є провідним важелем впливу на стан грошового ринку. Пропозиція грошей (M_s) визначається як величина,  що прямо пропорційна грошовій базі (М_б) і залежить від величини грошового мультиплікатора (т). Тобто: M_s = М_б × т.

Звідси зміна пропозиції грошей може викликатися грошово-кредитним мультиплікатором та змінами грошової бази. Оскільки остання контролюється національним банком, то її обсяг може змінюватися внаслідок операцій НБУ на відкритому ринку, рефінансуванням комерційних банків, валютними інтервенціями. Зі свого боку, зміни мультиплікатора зумовлюються не лише діями НБУ, а й такими факторами як:

а) норма обов´язкових резервів. Вона діє так: m = 1/R;

б)   облікова ставка відсотка. Її підвищення зменшує попит на гроші;

в)   типова ринкова відсоткова ставка;

г)    відсоткова ставка за депозитами до запитання;

д) обсяги багатства економічних суб´єктів;

є) тінізація підприємницької діяльності;

ж) стан довіри до банків.

Якщо на систему координат накласти попит і пропозицію грошей, то графічна модель ринку набуває такого вигляду:

Точка А складає рівноважну відсоткову ставку, яка дозволяє урівноважити попит на грошові запаси. Продавцям вона дозволяє розміщувати наявні у них вільні кошти за прийнятою на ринку ставкою.

Отже, загальний розмір пропозиції грошей визначається банківською системою і значною мірою складається під дією таких об´єктивних чинників:

1)  емісії банкнот і депозитних грошей;

2)  процесу обслуговування державного боргу і покриття дефіциту державного бюджету;

3)  нагромадження резервів іноземної валюти;

4)  нарощування розмірів пропозиції шляхом розширення кредитної емісії комерційних банків.