Важливою проблемою, що стала предметом обговорення, є статус метафізики: терміном «метафізика» слід позначати певний спосіб мислення, пов´язаний із голізмом (есенціалізмом, фундаменталізмом), чи особливий розділ філософії, який з´ясовує засадничі принципи чи «горизонти» філософського мислення (т. зв. перша філософія). У контексті постмодерного повороту критика метафізики здійснювалася в руслі критики голізму та фундаменталізму. Цим зумовлена характеристика «сучасного» способу філософського мислення як «постметафізичного». Водночас інтерес до проблематики метафізики пожвавлюється, що виявляється у поновленні читання курсів метафізики в деяких західних університетах.

Предметом метафізики завжди було з´ясування засадничих проблем філософії — «останніх» обґрунтувань або підстав філософського мислення. Це було джерелом схильності метафізики до знаходження «твердих» підстав субстанцій, сутностей тощо. Критика метафізики як мислення, спрямованого на знаходження «твердих» підстав, не означає, що проблема «останніх» обґрунтувань чи горизонтів філософського мислення втратила актуальність. Це і є джерелом тих парадоксів, коли кожен сучасний критик метафізики неминуче змушений займатися метафізикою.

Протиставлення метафізики і діалектики, запроваджене діалектичним матеріалізмом, залишалося впливовим у 90-ті роки, про що свідчать окремі публікації. Це спонукало деяких авторів до з´ясування співвідношення між метафізикою та діалектикою. В обговоренні цього зв´язку необхідно брати до уваги, що термін «діалектика» в історії західної філософії використовували у різних значеннях (Зенон і софісти, Сократ, Платон, Арістотель, схоласти, Кант, Гегель, теологічна діалектика, діалектичний матеріалізм, діалектика «ревізіоністів», «негативна діалектика» Адорно, діалектика як складова герменевтики тощо). Якщо розуміти метафізику як розділ філософії, зосереджений на пошуках найглибших («останніх») засад, то діалектика Платона і Гегеля водночас є метафізикою.

Для протиставлення метафізики і діалектики існують певні підстави. Загалом якщо з метафізикою пов´язана «тінь» фундаменталізму, то з діалектикою — «тінь» релятивізму (від софістичної діалектики). Проте якщо, нехтуючи багатозначністю терміна «діалектика», вважати, що у найзагальнішому значенні ним позначають розгляд явищ і мислення у взаємозв´язку (включаючи взаємопов´язаність протилежностей) та розвитку, то в такому разі діалектику розуміють як метод. Тобто діалектика, на противагу метафізиці, не може бути розділом філософії, бо не націлена на певні специфічні проблеми, якими займається. Однак, з іншого боку, як метод чи спосіб мислення, що наголошує на взаємозв´язку (особливо взаємопов´язаності протилежностей), мінливості та розвитку, вона формулює надто загальні настанови, щоб бути особливим напрямом у філософії (на зразок феноменології, герменевтики тощо). Тому діалектика у загальному значенні цього терміна неминуче стає лише певною складовою різних спрямувань у сучасній філософії (наприклад, у герменевтиці Гадамера). Адже пізнання зосереджене передусім на відкритті певних сталостей у мінливому, а це спонукає до розгляду того, як стале взаємодіє з мінливим, чи до виокремлення конкретних ланок зв´язку у будь-якому взаємовідношенні.

У 90-ті роки XX ст. проблематика метафізики залишилась найменш розробленою. Значною мірою це зумовлено тим, що найважливіші праці з метафізики залишаються досі не перекладеними, а оригінальними мовами — малодоступними. Опубліковано переклад Е. Корета «Основи метафізики» (К., 1998) та М. Дамміта «Логічні основи метафізики» (К., 2007). Однак, зважаючи на важливість проблем, які стосуються засад чи «горизонтів» філософського мислення, можна сподіватися на інтенсивне зростання кількості перекладів та власних досліджень з цих проблем в Україні.