До початку 90-х років XX ст. філософські твори західної та світової філософій українською мовою в Україні не перекладали. Проте і в сучасній Україні продовжує діяти інерція низького поцінування перекладацької праці (у посиланнях, цитуваннях перекладів майже ніколи не зазначається прізвище перекладача). Насправді переклад більшості філософських творів не є механічною справою: для якісного перекладу філософських творів замало знання мов. Його якість насамперед залежить від того, чи розуміє і як розуміє перекладач зміст тексту: переклад більшості філософських творів є завжди інтерпретацією. Розуміння оригінального тексту залежить від знання ідейного контексту, в якому закорінені лексичні значення того тексту, з яким має справу перекладач, без чого неможливо вдало вибрати українські лексичні відповідники, написати коментарі та передмову. Щодо обґрунтування вибору лексичних відповідників показовими є посторінкові коментарі до англійського перекладу твору М. Гайдеггера «Буття і час», в яких подано пояснення, чому взяті саме ті, а не інші англійські відповідники до німецьких слів та висловів. Такі коментарі дають додаткову інформацію щодо певних смислових відтінків лексики оригінального тексту, а це сприяє кращому розумінню змісту твору. З низьким поцінуванням перекладацької праці пов´язана її низька оплата.

Попри наявні проблеми, перелік опублікованих перекладів філософських творів був би досить довгим. Однак досі відсутнє належне публічне обговорення стратегій і програм перекладу. Такі обговорення могли б служити орієнтиром як для перекладачів, так і для видавництв.

Щодо публікації найважливіших філософських творів критерій вибору є відносно простим: повноцінна національна культура повинна мати такі твори в перекладі національною мовою. Стосовно сучасної філософії можна виокремити такі критерії: 1) знання слабких місць в обговоренні певних проблем, які можна виявити шляхом огляду наявних в Україні публікацій, порівняння західних публікацій з певних проблем зі станом їх розгляду в Україні враховуючи видані переклади; 2) урахування актуальності певної проблеми чи певного способу мислення з огляду на особливості сучасної української інтелектуальної культури та політичної ситуації. Наприклад, цьому критерію відповідає вихід у світ перекладу книжки П. Фрейре «Формування критичної свідомості» (переклад з англійської О. Дем´янчука. — К., 2003).

Особливу групу перекладів утворюють тексти, зорієнтовані на освітні потреби, — підручники, антології тощо, завдяки чому задається певна планка якості навчальних текстів; знищується негативний вплив в гуманітарній освіті паліативів (тимчасових замінників, які компенсують брак кращих текстів). До кращих, з цього погляду, належить перекладений з польської підручник «Історія філософії» В. Татаркевича у 3-х томах (пер. О. Гірного. — Львів, 1999). Залишається актуальною потреба в ґрунтовному і систематизованому викладі історії західної філософії XX ст. (у Росії опубліковано переклад Дж. Пассмора «Сто років філософії», але цей виклад більше зорієнтований на британську традицію, хоча має розділ, присвячений феноменології та екзистенціалізму). До здобутків належать «Історія політичної думки» Дж.-Г. Себайна, Т.-Л. Торсона (пер. з англ. — К., 1997), «Класики політичної думки» (К.,2002)та ін.

Існує освітня потреба в антологіях та підручниках-хрестоматіях, однак цей напрям інтелектуальної діяльності лише започатковано. Серед опублікованих антологій — «Сучасна зарубіжна філософія: течії і напрямки» (К., 1996), «Сучасна політична філософія» (упорядник Я. Кіш. — К., 1998), «Досвід людської особистості» (Львів, 2000), «Гуманістична психологія» в 3-х томах (під ред. Р. Трача та Г. Балла. — Т. 1. — К., 2001; Т. 2. — К., 2005), антології «Консерватизм», «Лібералізм», «Націоналізм», «Демократія» (К., 1998—2005), «Антологія світової літературно-критичної думки XX ст.» (за ред. М. Зубрицької. — Вид. 2-ге. — Львів, 2002) тощо. Прикладом підручників-хрестоматій є книга А. Єрмоленка «Комунікативна практична філософія» (К., 1999). Залишається актуальною потреба в підручних-хрестоматіях, антологіях із семіотики, епістемології, герменевтики, філософії гуманітарних наук, естетики, етики, філософії релігії тощо. Однак значна частина західних публікацій із філософії, важливих з погляду філософської освіти, залишається в Україні недоступною.

Повільно здійснюється програма публікації перекладів класиків західної філософії. Видано «Діалоги» Платона (К., 1999), «Нікомахову етику» Арістотеля (пер. В. Ставника. — К., 2002) з паралельним текстом оригіналу, «Метафізичні розмисли» Р. Декарта (К., 2000); твори І. Канта — «Критика чистого розуму» (К., 2000), «Рефлексії до критики чистого розуму» (К., 2004), «Критика практичного розуму» (пер. І. Бурковського. — К., 2004) та ін.

Надання переваги перекладам текстів сучасної західної філософії (XX ст. — початку XXI ст.) можна пояснити прагненням якомога швидше модернізувати спосіб філософського мислення. Здійсненню цього задуму сприяють контакти із західними університетами та окремими західними філософами, які дають змогу перекладачеві одержувати кваліфіковані поради щодо розуміння проблемних місць у текстах. Прикладом можуть бути контакти з німецькими університетами кафедри філософії Київського університету, співробітники якої зініціювали переклад та публікацію книги П. Слотердайка «Критика цинічного розуму» (пер. А. Богачова. — К., 2002). Завдяки таким контактам в Інституті філософії опубліковано переклади А. Єрмоленка, В. Єрмоленка, Л. Ситниченко з німецької філософії, з французької — С. Йосипенка.