Грошовий оборот - це безперервний рух грошей для забезпечення неперервності відтворення і реалізації суспільного продукту та перерозподілу національного доходу. 

Категорія «грошовий оборот» належить до найширших абстрактних узагальнень економічного життя суспільства. Вона безпосередньо пов´язана з процесом суспільного відтворення на всіх його стадіях. Суб´єктами грошового обороту фактично є всі юридичні й фізичні особи, які приймають участь у створенні, розподілі, обміні і споживанні ВНП. Зокрема, переміщення грошей у функції засобу обігу і платежу (Т - Г - Т) означає не тільки зміну форм вартості, а й забезпечує постійну взаємодію трьох суб´єктів економічних відносин: фізичних осіб, господарських суб´єктів і органів державної влади в процесі:

За своїм змістом грошовий обіг належить до явищ макроекономічного порядку. Гроші в ньому діють у функції обміну і доведення товарів до споживачів, а їх сукупність відображає загальну вартість суспільного багатства:

Тут гроші вступають в обмін для доведення товарів до споживачів, а самі продовжують нескінчений рух з метою обслуговування безперервності відтворення ВВП. Такий рух грошей називається грошовим обігом. Характерними ознаками грошового обігу є:

а)  еквівалентність. Покупець передає грошову суму, що еквівалентна придбаному продукту:

Г = Т = Г = Т=...

б)  односторонність. Отримані продавцем гроші назад не повертаються. Вони використовуються для придбання нових покупок;

в)  прямолінійність. Вона проявляється у постійному віддаленні грошей від емітента і наступних суб´єктів обороту, що використали їх для купівлі продуктів:

Водночас грошовий оборот має мікроекономічний рівень. Кожний суб´єкт грошових відносин у грошовому обороті діє двояко: а) як одержувач певних грошових доходів; і б) як особа, що витрачає отримані доходи. В такому розумінні грошовий оборот можна розглядати як процес обороту доходів. Та частина грошового обороту, що приймає участь у формуванні доходів сімейних господарств, називається національним доходом.

ВВП = K_a + (Ф_с + Ф_н), 

де К_а - затрати попередніх років; Ф_с + Ф_н - заново створена вартість, що становить фонд споживання і фонд нагромадження або національний дохід.

Але на мікроекономічному рівні гроші рухаються у межах індивідуального кругообігу капіталу, виступаючи однією з форм капіталу:

Г - Т - Г.

Як будь-яка функціональна форма капіталу гроші у цьому секторі грошового обороту виступають елементом багатства, яким володіє даний власник індивідуального капіталу, та потребують відповідної норми прибутку (доходу). Чим більшою сумою грошей володіє даний власник, тим більшим є його багатство і більшими є можливості для отримання прибутку чи доходу.

В цій частині грошового обороту рух грошей суттєво відрізняється від грошового обороту на макроекономічному рівні. Насамперед, гроші тут виступають капіталом

Г – Т – Г´.

Гроші як капітал здійснюють замкнений рух по колу. Даному рухові властивий нееквівалентний обмін, тобто замість грошового платежу власник не отримує реального еквівалента у формі товарів чи послуг. Загалом, даний сектор грошового обороту називають фінансово-кредитним.

В свою чергу фінансово-кредитний сектор грошового обороту охоплює дві групи економічних відносин:

а) сферу перерозподільчих відносин, в якій власність суб´єктів не відчужується, а лише передається у тимчасове користування іншим особам, за що власник отримує прибуток від осіб, що тимчасово користуються його власністю. Цей сектор грошового обороту називають кредитним оборотом. Гроші в ньому здійснюють такий кругообіг:

Дещо відрізняється від цього обороту сектор, який пов´язаний з купівлею-продажем акцій. Суб´єкт, який отримав гроші продавши акції, не зобов´язаний повертати їх попередньому власникові. Ось чому цей сегмент грошового обороту називають фінансовим оборотом;

б) частина грошового обороту обслуговує відносини перерозподілу національного доходу шляхом відчуження певної частини доходів економічних суб´єктів у вигляді податків та інших обов´язкових платежів на користь держави, яка витрачає їх для забезпечення своїх функцій. Внаслідок цього виникають не тільки нееквівалентні відносини, а й безповоротний та безоплатний рух грошей. В ньому одні суб´єкти втрачають гроші, а інші - їх одержують також безповоротно і без сплати будь-якої ціни. Цю частину фінансово-кредитного обороту називають фіскально-бюджетним оборотом. Всі складові частини грошового обороту: грошовий обіг, фіскально-бюджетний, кредитний та фінансовий обороти тісно взаємодіють, внутрішньо доповнюють і взаємопереплітаються між собою в процесі обслуговування потреб розширеного відтворення. Тому організація і функціонування грошового обороту безпосередньо впливає на ефективність прийняття рішень на всіх стадіях суспільного відтворення.

Враховуючи особливості руху грошових коштів, грошовий оборот поділяється на три сектори: фінанси, кредит і грошовий обіг. При цьому:

а) рух фінансів з усіма механізмами й інститутами цього сектору грошового обороту набуває поняття фінансової сфери і фінансового обігу;

б) кредит, виникнувши із нерівномірності відтворювального процесу, реалізації продукції та надходжень, становить особливий механізм перерозподілу грошових і матеріальних ресурсів, але на принципах строковості, поворотності і платності. Кредит сформував кредитний сектор грошового обороту;

в) грошовий обіг як рух грошей, що опосередковує реалізацію товарів і послуг в процесі суспільного відтворення. Гроші, раз потрапивши в обіг, назавжди залишаються там (звичайно, якщо не враховувати зупинок, коли гроші вилучаються з обігу для накопичення купівельної спроможності).

Початок руху грошей дає їх концентрація у суб´єктів економічного життя. Гроші нагромаджуються у фізичних осіб і касах юридичних осіб, на рахунках кредитних закладів і в державному казначействі. Щоб рух грошей зародився, необхідна потреба у грошах для виконання угод і здійснення платежів. Вся сукупність потреб суб´єктів економічних відносин у грошах визначається номінальним валовим внутрішнім продуктом: чим більша грошова вартість реалізованих товарів і послуг, тим більше потрібно мати грошей для ділових угод. Крім цього, певні суми грошових коштів необхідні для нагромадження. Охоплюючи всі стадії виробництва і обігу як безперервного процесу, грошовий оборот охоплює:

В розвиненій ринковій економіці гроші вступають в обіг за допомогою механізму банківського кредитування суб´єктів економічних відносин, що становить грошовий ринок. За допомогою грошового ринку здійснюється перерозподіл наявної грошової маси. Проте можливості мобілізації і перерозподілу грошових коштів через грошовий ринок обмежені, тому неминуче виникає потреба в додаткових грошових коштах шляхом додаткової емісії. Об´єктивними причинами додаткової емісії можуть бути такі чинники:

•      зростання обсягів ВНП, для реалізації яких банківська система розширює кредитування;

•      зростання чистого імпорту (від´ємний платіжний баланс);

•      уповільнення обертання грошової одиниці;

•      інші фактори, що уповільнюють швидкість руху грошей.