Сучасна ринкова економіка діє на основі різних форм грошей, виникнення яких пов´язане з тривалим розвитком функцій грошей і суспільного обміну. Процес розвитку і еволюції форм грошей від зародження і до сучасних грошей можна подати так:

За критерієм матеріально-речового змісту розрізняють дві групи носіїв грошових властивостей: повноцінних і неповноцінних.

Повноцінними називають гроші, що виготовлені з товару, мають однакову внутрішню вартість у сфері обігу і за умов переходу у скарб. Вони адекватно відображають вартість товару, тому що обмін товару відбувається на основі прирівнювання вартості грошового матеріалу з еквівалентною вартістю товару. Висхідною формою повноцінних грошей стали товарні гроші.

Товарні гроші здатні виступати загальним еквівалентом тому, що на їх виготовлення затрачено суспільну працю. Вони однаково здатні слугувати для безпосереднього споживання і для виміру вартості іншого товару та знаряддям обміну. У різні епохи роль товарних грошей виконували предмети першої необхідності (сіль, зерно, риба, худоба) та предмети розкоші й прикраси (намисто, хутра та ін.). Різновидом грошей менших номіналів в Україні-Русі стали куни й векші-вевериці, що означало хутра в якості грошей. Наступні епохи зростання продуктивності праці й розширення товарного обміну та його територіальних меж породили нові вимоги до знарядь обміну. Потрібні були такі засоби обміну, що володіли б однорідністю матеріалу, подільністю, тривалий час зберігали свою вартість тощо. Ось чому із загального числа обмінюваних вартостей в ролі загального еквівалента закріпилися метали.

Види грошей класифікують на основі різних підходів та критеріїв.

Залежно від форми розрізняють два види грошей:

Металеві гроші спочатку з´явилися як різної форми та ваги шматки металу. З часом з них стали виготовляти вироби, які однаково могли слугувати для задоволення потреб споживання і виступати засобом обміну. Лише з часом з´явилася кругла монета - найдосконаліша форма повноцінних грошей. У ролі грошей на перших порах використовувалися різні метали й вироби з них: залізо, мідь, бронза та ін. Згодом природні властивості золота і срібла (висока питома вага вартості вагової одиниці, обмежене поширення в природі, здатність тривалий час зберігати фізичні властивості, легко змінювати зовнішній вигляд, портативність тощо) в якості грошей виділили ці метали. В якості грошових металів золото і срібло функціонували в епоху золотого і срібного біметалізму, а наприкінці XIX ст. настала епоха золотого монометалізму.

Золотий монометалізм знаменував апогей розвитку металевих грошей. Водночас еволюційні процеси ускладнення й розширення товарного виробництва та ринкових відносин зумовили необхідність впровадження в обіг розмінних на золото паперових банкнот, які виявилися більш зручними і дешевшими засобами обміну. З іншого боку, зростала роль держави в усіх сферах суспільного життя, в тому числі і в грошовому обігу, банкнотне забезпечення якого легше піддається впливу засобів державного регулювання. Внаслідок цього об´єктивно створилася основа для запровадження неповноцінних грошей.

Неповноцінні гроші - це гроші, які не мають власної субстанціональної вартості. Основними їх формами є білонна (розмінна) монета, паперові гроші (казначейські зобов´язання), банківські зобов´язання (банкноти), депозитні вклади, квазігроші. Усі вони застосовуються як гроші лише тому, що, одержуючи їх як платежі, учасники ділових угод розраховують використати їх для майбутніх платежів. Довіра до цих форм грошей зумовила появу загальної назви - кредитні гроші.

Кредитні гроші - це гроші особливого типу, що не розмінні на золото, а в обіг випускаються центральним (національним) банком як банкноти. На основі банкнотного обігу грошей виникають банківські депозити (депозитні гроші), що стають базою чекового обігу.

Історично першою формою кредитних грошей став вексель - письмово оформлене боргове зобов´язання законодавчо встановленого зразку. Його видача у процесі реалізації кредиту перетворює товар в одну із форм кредитних грошей. Обернена дія врахування векселів у комерційних банках означає перетворення кредитних грошей у інші грошові форми, а саме у банкноти. І лише з настанням терміну погашення векселя боргове зобов´язання потребує наявних грошей. При цьому наявні гроші можуть з´явитися й раніше строку шляхом взаємозаліків зустрічних зобов´язань та покриття сальдо векселетримача до настання терміну платежу згідно з текстом векселя.

У такий спосіб кредитні гроші підпорядковуються дії закону грошового обігу та закономірностям руху позичкового капіталу, їх обертання також безпосередньо пов´язане з дією закону вартості, закону додаткової вартості та ін.

В умовах золотого грошового обігу перехід грошової величини з однієї функції до іншої відбувався без зміни форми: із засобу обігу у засіб платежу і навпаки. Але сучасний спосіб виробництва обслуговується знаками вартості, що зумовлене зростанням ролі кредиту і грошей як способу платежу. В свою чергу кредитні гроші активно стимулювали концентрацію і централізацію капіталу.

Поняття «кредитні гроші» під впливом того або іншого фактора класифікують за кількома критеріями: а) залежно від форми існування розрізняють паперові гроші, монети, депозитні гроші, електронні гроші; б) якщо їх розглядати з позиції емітента й характеру емісії, то можна вказати казначейські та банківські гроші. При цьому категорія «паперові гроші» має два тлумачення: 1) широке, якщо йдеться про грошові знаки, що виготовлені з паперу, в тому числі розмінні і нерозмінні банкноти, казначейські білети тощо; 2) вузьке, коли паперові гроші ототожнюються зі знаками вартості, що емітуються казначейством для покриття витрат держави. В теорії грошей переважно використовується категорія «паперові гроші» у вузькому розумінні як символи вартості.

Паперові гроші - нерозмінні на метал знаки вартості, що випускаються державою для покриття бюджетних витрат і наділяються нею примусовим курсом та законодавчо закріпленим обов´язком приймати у всіх видах платежів. Оскільки паперові гроші відірвані від вартості і реальних потреб обороту та емітуються державою для покриття бюджетного дефіциту, то їх ще називають декретними, або казначейськими грошима.

Епоха паперових грошей виникла на основі кредитних грошей. Зокрема, вексель став основою й прообразом усіх інших цінних паперів і паперових грошей. Водночас для їх появи в обігу виникли й об´єктивні причини, що пов´язані:

1) з переходом до машинного способу виробництва, коли товарна маса стала зростати значно швидше, ніж зростав видобуток грошового матеріалу (золота), а золоті гроші великої вартості не могли обслуговувати дрібні за величиною вартості обороти товарів;

2) аргументом на користь впровадження паперових грошей була й недостатня економічна еластичність вартісно стабільного золотого грошового обігу до потреб швидкого розширення чи звуження товарної маси, що реалізується;

3) переваги паперових грошей, яким властива легкість зберігання, перевезення і зручність у розрахунках.

Поява паперових грошей як замінників золота в обігу зумовила обмінність паперових грошей на золото. Суб´єкти грошових відносин сприймали їх як гроші і погоджувалися одержувати у платежах паперові гроші лише тому, що держава гарантувала їх обмін на реальні цінності. Але зростання дефіциту державного бюджету спричиняло таку велику емісію паперових грошей, що вони втрачали здатність обміну на золото і ставали звичайними паперовими грошима, які випускалися переважно для покриття державного дефіциту. Тобто вони ставали звичайними знаками вартості, які не є витвором держави, а об´єктивним продуктом розвитку економічних відносин суспільства.

Наукова думка розрізняє такі відмінності золотих грошей від паперових:

Золоті гроші	Паперові гроші
• Повноцінні • Мають суттєву внутрішню вартість • Виникають в результаті історичного розвитку товарного обігу • Є мірою вартості всіх інших товарів	• Представники золота • Випускаються державним казначейством або центральним банком і перебувають в обігу з примусовими курсами • Є замінниками повноцінних грошей • Слугують засобом фіксації вартісних пропорцій

Категорія «кредитні гроші» охоплює загальну назву різних видів грошей, що виникли в процесі заміщення майнових боргових зобов´язань підприємств, приватних осіб і держави. Обслуговуючи кредитні відносини, сучасні паперові гроші є неповноцінними знаками вартості, а за формою є паперовими, що виникли з форми векселя. Водночас їх обіг, виражаючи кредитне походження, регулюється двома законами:

По-перше, емісія кредитних грошей здійснюється на основі зворотного принципу. Тобто їх випуск в обіг відбувається на основі надання кредиту на умовах повернення у визначений час. Кредитні гроші, обслуживши ділову угоду, повертаються до банку, коли боржник погашає заборгованість. За такої умови грошова маса складається на основі взаємодії двох грошових потоків - випуску грошей через банк і повернення кредитованої суми після збігу визначеного часу. Дотримання вимог цього специфічного закону грошового обігу забезпечує товарно-грошову рівновагу і сталість грошей.

По-друге, забезпеченість емісії кредитних грошей. Дотримання вимог цього закону означає функціонування такої системи кредитування, коли позики надаються для забезпечення реальних потреб товаровиробників й інших учасників товарообороту у грошах і погашення кредиту в міру їх задоволення. За таких умов строк перебування кредитних грошей в обігу визначається матеріальним забезпеченням користування кредитом.

Дотримання вимог специфічних законів обігу грошей на кредитній основі робить кредитні гроші суттєво відмінними від паперових грошей у вузькому розумінні цього слова.

Відмінності кредитних грошей від паперових

Кредитні гроші	Паперові гроші
Виникають з функції грошей як засобу платежу	Виникають з функції грошей як засобу обігу
Випускаються банком для кредитування ділових угод	Емітуються державним органом або центральним банком від імені держави
Не мають примусового курсу	Наділені державою примусовим курсом, обов´язкові для прийняття

 

Обслуговуючи ділові угоди, кредитні гроші за час свого існування набули таких еволюційних форм: векселя, банкноти, чека, депозитних і електронних грошей. Історично, першою формою кредитних грошей став вексель.

Вексель - це абстрактне письмово оформлене боргове зобов´язання встановленого зразку, за яким одна сторона ділової угоди зобов´язується сплатити іншій певну суму грошей у вказаний термін. Економічна суть векселя полягає в тому, що він є різновидом знаків вартості, цінним папером, який засвідчує безумовне грошове зобов´язання боржника сплатити визначену суму після збігу домовленого строку. Виникнувши ще в XII ст., вексель тривалий час еволюційно розвивався як один з найважливіших кредитно-розрахункових ордерних документів, але спочатку мав обмежене ходіння. Як приватне боргове зобов´язання емітента вексель обертався серед обізнаних учасників ділових угод. Водночас розвиток меж і масштабів ринку вимагав впровадження універсального платіжно-купівельного засобу. Ним і стала банкнота.

Банкнота - вексель банка, що виписаний під придбані в своє розпорядження векселі приватних осіб. В такому розумінні її називають класичною банкнотою. Нині банкноти переважно становлять грошові знаки різного номіналу, що випускаються в обіг центральними емісійними банками, забезпечені всіма активами цих банків і масою товарів, що належать державі. Банкноти є основним видом паперових грошей, що істотно відрізняються від векселів:

Банкнота	Векселі
В обіг випускається емісійним банком замість комерційних векселів	Виписуються учасниками ділових угод як гарантоване безумовне боргове зобов´язання
Безстрокове зобов´язання, що не пов´язане з конкретною діловою угодою, випускається в будь-яких купюрах	Термін використання обмежений вказаним строком покриття боргу, випускається як покриття кредиту
Суспільна гарантія, яка базується на капіталах усіх підприємців, що зберігаються в банках	Приватна гарантія, забезпечена капіталом одного чи групи учасників векселя

Вказані переваги банкноти надали їй властивостей надійності, сталості вартості, високої еластичності в обігу, саморегулювання обігу. Банк, видаючи позички під забезпечення векселями, збільшував кількість банкнот в обігу, а, приймаючи плату вексельної суми після збігу строку платежу, вилучав їх. Це забезпечувало взаємозв´язок кількості банкнот в обігу з потребами реального обігу товарної маси. Проте поява фінансових векселів, в тому числі й казначейських, та зниження товарних цін або прискорення обігу банкнот, здатні були зменшити потребу в обігових засобах. Тоді відносне перевищення кількості банкнот в обігу усувалося за допомогою вільного розміну банкнот на золото. Весь період гарантованої стабільності обігу банкнот називають епохою "класичних" банкнот.

Втрати золотого забезпечення і розмінюваності банкнот на золото після світової кризи 1929-1933 pp. фактично змінила суть банкнот. А механізм автоматичного регулювання їх емісії під впливом зростання в обігу маси казначейських векселів та облігацій держави фактично деформувався. Він став означати переорієнтацію кількості банкнот в обігу залежно від першочерговості задоволення потреб товарообороту до обслуговування потреб державного казначейства. Внаслідок такої емісії лише частина випуску банкнот в обіг задовольняє потреби товарообороту, а інша частина здатна створювати надлишкову масу грошей, механізм вилучення якої нині втрачено.

Сучасна емісія банкнот шляхом банківського кредитування господарських одиниць і держави, обміну іноземної валюти на банкноти, випуском суворо визначеного переліку номіналів перетворила їх у національні гроші, що діють на всій території держави. Водночас така банкнота зберігає свої переваги над суто паперовими грошима та володіє певними ознаками кредитних грошей. Зокрема, емісія сучасних банкнот навіть на покриття витрат державного бюджету здійснюється не безпосередньо і безповоротно, а через механізм кредитування під боргові зобов´язання казначейства. За цих умов, щоб держава діяла як економічно самостійний суб´єкт грошового обігу, вона повинна бути здатною вчасно погашати свої борги емісійному банку. Ось чому емісійні банки, як правило, не підпорядковані урядові, чітко розмежовано їхні функції та державного казначейства. При цьому виплатою доходу за облігаційними позиками держава забезпечує попит на її цінні папери, а його задоволенням опосередковано впливає на масу банкнот в обігу. Водночас порушення умов позичок і покриття державних видатків непродуктивного характеру послаблюють зв´язок сучасних банкнот з реальними потребами забезпечення товарообороту і утворюють надлишкову кількість грошей в обігу. Це веде до знецінення банкнот, стимулювання інфляційного процесу і фактичного перетворення сучасних банкнот у неповноцінні паперові гроші.

Чек - встановленої форми грошовий документ, який містить безумовний наказ власника рахунку (чекодавця) у кредитному закладі про виплату тримачеві чека вказаної суми. Чек виникає із правового стану власника депозиту і може використовуватися юридичними і фізичними особами для забезпечення безготівкових розрахунків, одержання готівки тощо. Істотними відмінностями чека від банкноти є насамперед такі властивості його форма; спосіб емісії - виписується не банком, а його клієнтом; не повністю гарантує виконання наказу про видачу грошей; обмежений характер його участі в грошовому обороті. Зокрема, чек переважно використовується для отримання готівки в банку, для забезпечення платежу у безготівкових формах розрахунків, в оплаті товарів, отриманні послуг або погашенні своїх боргових зобов´язань. Якщо ж чек використовується у грошовому обігу, то жодних переваг над банкнотами у виконанні функцій грошей він не має.

В Україні ще не створено достатніх умов для використання як вексельних, так і чекових розрахунків, що підриває базові основи стабільного функціонування товарних грошей. Як наслідок, частка готівкової форми грошей зростає, збільшуються невиробничі затрати обігу та недостатньо задовольняються потреби обігу в платіжних засобах.

Депозитні гроші - різновид кредитних грошей, що не мають речового виразу та існують лише у вигляді записів на рахунках у банках. Депозитні гроші виникли на стадії високого розвитку банківської системи, коли кожний суб´єкт грошових відносин може вільно вкласти гроші до банку (депозит) і здійснити ними необхідні операції. Це здешевлює вартість розрахунків, надає зручності в їх проведенні і водночас суттєво обмежує готівкові платежі. З метою розширення переваг депозитних грошей використовуються дебетові картки.

Дебетові картки - це сучасні платіжні інструменти, які випускаються фінансово-кредитними установами. Дебетові картки надають власникові депозитного вкладу оперативну можливість здійснювати трансакційні операції з власного банківського рахунку та користуватися іншими послугами. Депозитні картки приваблюють низькою вартістю отриманих послуг, простотою і миттєвістю отримання готівки, надійністю і захистом депонованих коштів завдяки персональному ідентифікаційному номеру. У розрахунках вони забезпечують можливість використання різної валюти, ними здійснюють розміщення готівки з наступним поновленням рахунку в реальному часі. Дебетові картки використовують також замість карток для банкоматів.

Водночас в Україні застосування дебетових карток ускладнене нерозвиненістю мережі касових терміналів, відсутністю розвиненої телекомунікаційної інфраструктури. Недоліком також можна вважати значну вартість виготовлення цих карток.

В місцях розміщення банкоматів депозитні гроші зручно використовуються картками для банкоматів. Зокрема, у фінансово-кредитних установах, супермаркетах, магазинах, аеропортах і офісах за допомогою цих карток можна отримати готівку, переказати кошти за вказаними рахунками, авансувати готівку, оплачувати рахунки тощо. За допомогою картки можна здійснити оперативний запит про фінансове становище і стан фінансового балансу будь-якого партнера ділових угод. Використання депозитних грошей суттєво полегшується на основі електронної форми грошей.

Електронні гроші - умовна назва грошових засобів, які використовуються їх власниками за допомогою електронної системи банківських послуг. Фактично, це абстрактні кредитні гроші, що обертаються не у формі паперових носіїв, а через впровадження до сфери розрахунків комп´ютерної техніки і сучасних систем зв´язку. Електронні гроші є найбільш економним і зручним носієм грошової функції, значно прискорюють безготівкові розрахунки. Основними компонентами функціонування системи електронних грошей є банківські автомати-касири, кредитові й дебетові картки, електронні системи розрахунків у торгівельній мережі, електронна система обслуговування вдома тощо. При цьому всі вони забезпечують обіг депозитних грошей, але не замінюють їх. На основі електронних грошей виникли кредитні картки.

Кредитна картка - іменний грошовий оплатно-розрахунковий банківський документ, що видається вкладникові банку для безготівкової оплати придбаних ним товарів чи послуг. Умовою отримання кредитної картки є платоспроможність клієнта. Кожна картка видається з встановленням ліміту кредитування, переважно безкоштовно чи за невелику плату. Від операцій з кредитними картками банк отримує дохід, який складається з комісії при оплаті рахунків за відпущені товари, щорічної плати клієнтів за кредитні картки, якщо вона є, і відсотків за кредит, що надається власникові картки в межах ліміту кредитування.

Для поглиблення знань про роль грошей в економіці доцільно ознайомитись з практикою використання грошей в адміністративно-командній системі та тими радикальними змінами в грошовій системі в умовах переходу до ринкової економіки. Зокрема, потребує аналізу роль грошей як засобу обміну продуктами праці, у функціонуванні ринку, стимулюванні та регулюванні процесу суспільного виробництва, нагромадженні і переливі капіталу.

Термінологічний словник

Бартер - товарообмінна операція у вигляді натурального обміну з передачею права власності на товар без платежу грошима. Поширення бартерних операцій посилює обміну і підриває сталість грошової одиниці.

Білонна монета - розмінна монета, яка задовольняє потреби роздрібної торгівлі за товари дрібної вартості і карбується з металу, що коштує дешевше номінального виразу монети.

Готівкові гроші - форма грошей, виготовлена з паперу чи іншого малоцінного матеріалу і використовується у функції засобу обігу та в ряді випадків засобу платежу.

Гроші - специфічний товар, який виконує роль загального еквівалента і володіє властивістю обмінюватися на будь-який інший товар.

Депозитні гроші - неповноцінні знаки вартості, які не мають речового виразу й існують у вигляді певних сум на рахунках у банках.

Електронні гроші - різновид депозитних грошей, які приводяться в рух не за допомогою паперових носіїв, а завдяки автоматичному переказуванню грошових сум на рахунках банків за допомогою ЕОМ за розпорядженням власників поточних рахунків. Електронні гроші - найпрогресивніша, економічна і зручна форма носія грошових функцій, яка реалізується за допомогою банківських автоматів-касирів, кредитних карток, дебетових карток, електронних систем розрахунків у торгівельних пунктах, електронної системи обслуговування на дому та ін.

Засіб нагромадження - функція грошей, за допомогою якої обслуговується процес нагромадження вартості в її загальній абстрактній формі.

Засіб обігу - функція, в якій гроші виконують роль посередника у обміні товарів та доведенні їх до споживачів.

Засіб платежу  - функція грошей, якою забезпечується погашення чисельних форм заборгованості та розрахунків.

Кредитна картка - іменна платівка з ідентифікатором власника, що видається банком власникові поточного рахунку безоплатно або за невелику щорічну плату. Умовою отримання кредитної картки є платоспроможність клієнта. Встановлений за нею ліміт кредитування дозволяє власнику кредитної картки за допомогою ЕОМ оплати свої покупки чи погасити борг переказом грошей по рахунках без використання готівки.

Кредитні гроші - неповноцінні знаки вартості, які виникають і функціонують в обігу на основі кредитних стосунків.

Міра вартості - функція грошей, яка забезпечує вимірювання вартості товарів та її відображення у формі ціни.

Монета - законодавчо встановленої форми, ваги, складу металу, певного зображення та номіналу зливок металу, який включає номінал вартості та використовується як засіб обігу і платежу. За умов золотого стандарту монети виготовлялися із золота. Їхня вартість визначалася ваговим виміром коштовного металу. Для обслуговування дрібних платежів нині використовуються розмінні монети із сплавів звичайних металів. Таким чином, держава своїм рішенням надає їм силу законного платіжного засобу.

Паперові гроші - вид нерозмінних на коштовні метали знаків вартості, що випускаються державою (казначейством) для покриття своїх витрат і наділяються нею примусовим курсом. Паперові гроші не мають механізму самостійного повернення до каси емітента, тому можуть нагромаджуватися у каналах грошового обігу в надмірній кількості і знецінюватися.

Світові гроші - функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обороті.

Функція грошей - дія (обсяг роботи), яку здатні виконувати гроші в процесі обслуговування руху вартості товарів.