Аналіз основних видів діяльності організаційних психологів, наведений у попередніх розділах, свідчить про складність та багатоаспсктність їх функціонування. З мстою систематизації цієї діяльності, виділення її системоутворюючих блоків, а також забезпечення практичного «фокусування» доцільним є впровадження технологічного підходу. Основне призначення технологічного підходу в роботі організаційних психологів полягає в розробці (проектуванні) та впровадженні спеціальних психолого-організаційпих технологій, спрямованих па вирішення конкретних проблем в організації.

Розгляд питання про зміст та особливості технологічного підходу в роботі організаційних психологів варто розпочинати з тлумачення власне технології.

Аналіз спеціальної довідкової літератури свідчить, що в найбільш загальному вигляді технологію можна визначити як сукупність знань про способи та засоби проведення виробничих процесів, або як сукупність виробничих методів і процесів у певній галузі виробництва, а також науковий опис способів виробництва.

Як вважають Д.Ф. Віланд і Р.А. Ульріх, машини, устаткування й сировину зазвичай можна розглядати як компоненти технології, але найбільш важливішим компонентом, безсумнівно, є процес, за допомогою якого вихідні матеріали (сировина) перетворюються па бажаний кінцевий продукт. За своєю суттю технологія є засобом, що дозволяє здійснити такс перетворення.

Мескон М., Альберт М., Хедоурі Ф. у своїй фундаментальній праці «Основи менеджменту» дають такс тлумачення: технологія (technology) — будь-який засіб перетворення вихідних матеріалів — чи то люди, чи фізичні матеріали — для одержання бажаної очікуваної продукції або послуг.

ДейвісЛ., аналізуючи проектування робіт, пропонує широке розкриття поняття технології, а відтак — цс поєднання кваліфікаційних навичок, устаткування, інфраструктури, інструментів і відповідних технічних знань, необхідних для здійснення бажаних перетворень у матеріалах, інформації чи людях.

В.І. Слободчиков  пропонує дуже цікаву схему повної (нормативної) структури діяльності, яку порівнює з поняттям технологи. Ця структура включає в себе:

• ресурси;

• потенціал;

• дію;

• умови;

• ціль відносно рівнів діяльнісних категорій.

Автор дає відповідну розшифровку наведених структурних елементів:

• ресурс як сукупність джерел діяльності психологічно розкривається через потреби, прагнення, іптенції, пристрасті;

• потенціал як упроваджений принцип співорганізації ресурсів розкривається через установки, функціональні органи, смислові утворення, ціннісні орієнтації;

• дія розкривається через сукупність чуттєво-практичних, ідеальних, символічних, предметних та інших акцій;

• умови розуміють як загальний соціокультурпий простір можливих дій, як обстановка, ситуація, наявні обставини і перешкоди;

• ціль як точка завершення процесу діяльності, що описується через сукупність результатів, етапів, наслідків і продуктів діяльності.

І тільки повна нормативна структура діяльності, конкретна структура виробничого циклу виявляє себе і як цілком конкретна технологія, і як вчення про засоби, підстави і способи розв´язання задач і досягнення певних цілей діяльності.

Слід зазначити, що існує тісний взаємозв´язок між технологіями, завданнями, структурою і цілями організації. Виконання завдання включає використання конкретної технології як засобу перетворення матеріалу, що надходить па вході, у форму па виході.

Загалом можна зробити висновок про те, що технологія — це виважена система того, «як» та «яким чином» мета втілюється в конкретний різновид продукції або її складову частину.