Серед об´єктио-цільових критеріїв передусім варто виокремити «категорію об´єктів психологічної допомоги». До основних об´єктів психологічної допомоги належать:

• суспільство;

• організація;

• група;

• особистість.

Проведений авторами аналіз доводить те, що моделі психологічної служби, які реалізуються в тій чи іншій соціальній сфері (бізнес, освіта, медицина тощо), зорієнтовані па падання психологічної допомоги переважно певному типу зазначених об´єктів. Тому можна умовно виділяти «суспільну», «організаційну», «групову», «особистішу» моделі психологічної служби.

Так, психологи, що працюють у сфері політики, зорієнтовані переважно па використання «суспільної» моделі психологічної служби, оскільки основним об´єктом психологічної допомоги виступає суспільство, великі соціальні групи (нації, народи, політичні партії тощо). А відтак політичні психологи мають бути підготовлені насамперед до врахування соціально-психологічиих закономірностей діяльностей таких соціальних груп.

Психологи, які працюють у сфері бізнесу (в психологічних службах банків, фірм, великих корпорацій), традиційно зорієнтовані насамперед на психологічну підтримку діяльності організації в цілому, про що свідчить, зокрема, той факт, що відповідний напрямок психології, який займається дослідженням зазначених проблем та інтенсивно розвивається па Заході, має назву «організаційна психологія». Тому робота психологічної служби має бути побудована у відповідності з її «організаційною» моделлю, а практичні психологи під час аналізу завдань повинні враховувати основні психологічні механізми діяльності та розвитку організації, її взаємодію із соціальним середовищем.

Психологи, які працюють у сфері політичної, організаційної, управлінської, шкільної, сімейної психології та ін., мають бути зорієнтовані також па «групову» модель психологічної служби, оскільки одним із основних об´єктів психологічної допомоги при цьому виступають малі соціальні групи (як формальні — трудові та навчальні колективи, сім´я, так і неформальні, які утворюються і функціонують в рамках колективів та поза їх межами). Цс означає, що психологи, які працюють в рамках такої моделі психологічної служби, мають бути підготовлені до врахування основних механізмів діяльності і розвитку малих соціальних груп (створення малих груп, їх динаміка, групова ідентифікація, міжгрупова взаємодія тощо).

І, звичайно, психологи, які мають відношення до клінічної, медичної психології, мають бути зорієнтовані передусім па роботу в рамках «особистісної» моделі психологічної служби, оскільки основним об´єктом падання психологічної допомоги представників цього напрямку виступає особистість. Тому практичний психолог, який працює у цій сфері, має чітко знати основні психологічні механізми розвитку особистості та причини його відхилень, володіти різними исихотср псвтичними засобами впливу па особистість тощо.

Вибір практичним психологом тієї чи іншої соціальної сфери і відповідно ор єнтація па ту чи іншу модель психологічної служби передбачають опанування пи видами професійної діяльності (діагностування, корекція, консультування та ін. які враховують специфіку конкретної соціальної сфери та завдання, що пеобхідп розв´язувати. Зміст і спрямованість різних видів діяльності практичних психологі (спільно з різними моделями психологічної служби) мають розроблятися пре/ ставииками академічної психології (в тісній співпраці із практичними психологі ми) і бути включені до змісту їх вузівської та післядипломиої підготовки.

Звісно, робота практичного психолога переважно в рамках тієї чи іншої моде/ передбачає озиайомлнення з іншими моделями. Наприклад, організаційний психс лог також має бути обізнаний з «особистісною» моделлю психологічної служби оскільки йому доводиться працювати з управлінським та виконавським персона лом організацій, а також із «суспільною» моделлю, тому що будь-яка організації при визначенні стратегії та етанів свого розвитку повинна враховувати соціально економічні особливості розвитку суспільства. Натомість пріоритетною є «організаційна» модель, якій мають бути підпорядковані всі інші.