Аналіз психологічної літератури та практики показує, що сьогодні в сфері психологічної науки, як па Заході, так і в Україні, реально існують два самостійні напрямки, тісно пов´язані між собою і водночас мають свої характерні особливості. Йдеться про наукову, академічну психологію та психологію практичну, прикладну, що мають окремі власні цілі та завдання.

Головна відмінність між цими напрямками полягає в тому, що наукова, академічна психологія орієнтується на вивчення, дослідження певних закономірностей психіки особистості (групи), натомість як практична психологія забезпечує надзвичайне втручання в процеси індивідуальної та групової активності. Важливим об´єктом аналізу для практичної психології є, на думку авторів, організація.

Детальний аналіз сутності практичної психології показує, що «це галузь професійної діяльності, яка має на меті визначення психологічних особливостей життєвої ситуації та індивідуальності людини або групи, внесення позитивних змін у процес взаємодії між ними і профілактику небажаних форм поведінки для найповнішого розкриття певних сил людини». Однак практичну психологію необхідно розглядати значно ширше — вона є не лише галузь професійної діяльності, але й однією з «форм людської духовної практики, спрямованої па опти-мізацію розвитку людини та збереження її індивідуальності». У контексті проблеми, що досліджується, всі особливості практичної психології безпосередньо «проектуються» на організацію. Інша річ, що цей аспект проблеми, па відміну від особистості та групи, раніше не був предметом спеціального аналізу у вітчизняній психології.

Аналіз літератури свідчить, що основне завдання представників наукової організаційної психології полягає у проведенні наукових досліджень і встановленні тих чи інших психологічних закономірностей у діяльності особистості (групи, організації), які пізніше можуть бути використані па практиці. Представниками цього напрямку психології, як правило, є професори університетів та коледжів. Основна їхня мета полягає у створенні та розповсюдженні знань у цій сфері психології, що реалізується в таких видах діяльності:

• власне наукова діяльність (проведення досліджень; презентація результатів досліджень па наукових конференціях; підготовка наукових статей тощо);

• педагогічна робота, яка тісно пов´язана з науковою роботою (викладання навчальних курсів; розробка нових навчальних курсів; підготовка підручників; здійснення супервізорської роботи зі студентами; забезпечення громадськості інформацією тощо);

Основне призначення практичної організаційної психології — це використання результатів і принципів, розроблених академічними психологами, що працюють в університетах і коледжах, для розв´язання, зокрема, таких практичних завдань в організації:

• проведення організаційного аналізу для визначення та вирішення проблем, які існують в організації;

• визначення природи праці в організації; вивчення думок і поглядів працівників організації;

• розробка програми навчання працівників;

• оцінка ефективності різних видів діяльності із організації, наприклад, навчання працівників;

• здійснення певних змін в організації (наприклад, запровадження нової системи стимулювання для працівників, що мають високі показники тощо).

Практичних психологів, які сприяють вирішенню цих проблем в організаціях, називають організаційними. Вони працюють у консалтингових фірмах (надають послуги організаціям, що їх наймають), у приватних компаніях, із системі державної служби (на рівні міста, штату, держави), військових та інших установах.

Слід зазначити, що часто представникам як наукової, так і практичної психології доводиться займатися «суміжними» видами діяльності. Так, професори університетів та коледжів, як уже зазначалося, можуть надавати консультативні послуги організаціям, а працівники консультативних фірм — представляти результати своєї роботи у вигляді наукових статей. Проте існують суттєві відмінності між цими напрямками діяльності практичних психологів стосовно підходів, які вони використовують, хоча стратегічною мстою представників обох груп є активність, пов´язана з підвищенням ефективності діяльності організації.

Якщо говорити про співвідношення психологів, які працюють у сфері наукової та практичної психології (у сфері організаційної психології та психології праці), то, наприклад у США, воно має такий вигляд: 36,0 % психологів працюють в університетах та коледжах; 29,0 % — в консалтингових фірмах; 21,0 % — у приватних корпораціях; 7,0 % — в системі державної служби; 7,0 % — в інших організаціях. Отже, приблизно третина психологів представляє наукову психологію, а решта — практичну.

В нашій країні практична психологія лише почала розвиватися в останні роки і говорити про конкретні показники ще зарано, але, на наш погляд, співвідношення в різних галузях психології є прямо протилежним.