Процесами пам´яті (тобто мнемічними процесами - від імені давньогрецької богині пам´яті Мнемозіни) є запам´ятовування, збереження, відтворення і забування. Ці процеси є пов´язаними між собою, їх зв´язок характеризує взаємопроникнення і неможливість існування в окремому вигляді.

Запам´ятовування - це процес закріплення в пам´яті нового матеріалу. Він може бути мимовільним і довільним, механічним і логічним.

Мимовільне запам´ятовування матеріалу відбувається, коли в людини немає мети запам´ятати цей матеріал, він закріплюється ніби сам собою. Краще запам´ятовуються сильні враження і той матеріал, що пов´язаний із змістом діяльності.

Дослідження П. І. Зінченком процесів мимовільного запам´ятовування показали, що ефективність його залежить від мети, мотиву та способу діяльності. В ході експерименту виявилось, що при завданні класифікувати предмети, зображені на пронумерованих картках, досліджувані запам´ятовували лише предмети, і зовсім не пам´ятали числа. При оберненому завданні (розкласти картки за зростанням номерів) учасники досліду пам´ятали числа, а не картинки.

В інших експериментах з´ясувалось, що учні початкових класів краще, ніж студенти, запам´ятовують числа при розв´язанні задач. Це пояснюється входженням чисел у мету діяльності учнів, при тому як у студентів операції із числами відбуваються майже автоматично.

Також ефективність мимовільного запам´ятовування залежить від активності дії людини із об´єктами, які потрібно запам´ятати. Активний переказ тексту веде до кращого запам´ятовування, ніж багаторазове читання.

Довільне запам´ятовування матеріалу відбувається в результаті дій мнемічної спрямованості, тобто коли діяльність людини спрямована саме на запам´ятовування. При цьому на ефективність процесу впливають вимоги, установки. Характер запам´ятовування буде різним в залежності від установки запам´ятати матеріал повністю чи вибірково, точно чи приблизно, послідовно чи у вільному порядку, надовго чи на короткий строк.

Мнемічними діями, що підвищують ефективність запам´ятовування є складання плану матеріалу, його систематизація, класифікація, пошук асоціацій. Ефективність запам´ятовування значно залежить від кількості повторень матеріалу і зростає зі збільшенням їх числа.

Механічне запам´ятовування полягає у закріпленні зовнішніх зв´язків матеріалу. При цьому повне розуміння матеріалу не є обов´язковим, не вибудовуються логіка його побудови, зв´язки окремих частин. Діяльність при цьому має мнемічну спрямованість, але мнемічні дії не використовуються. Механічне запам´ятовування набуває свого повного розвитку у дитини в дошкільному віці, і потім поступово поступається логічному. Дорослими механічне запам´ятовування використовується рідко.

Логічне запам´ятовування будується на встановленні логічних зв´язків в матеріалі. Також шукаються такі зв´язки між даним матеріалом і тим, що відомий раніше. В процес логічного запам´ятовування активно включається мислення. Матеріал активно обробляється, розбивається на смислові частини, аналізується, порівнюється із попереднім досвідом людини. Таке запам´ятовування набагато ефективніше, ніж механічне, і переважно використовується дорослими людьми.

Збереження - це процес утримання в пам´яті матеріалу, одержаного в результаті запам´ятовування. Але матеріал не зберігається в тому самому вигляді, в якому був отриманий, змінюється його зміст і форма. Ці зміни відбуваються в результаті мнемічних операцій, які не усвідомлюються. Але точність і надійність збереження інформації залежить від частоти її використання, від включеності її до діяльності людини і ступеня значимості для людини цієї інформації. Матеріал, що рідко використовується і мало значить, забувається швидше.

Відтворення - це процес відновлення матеріалу, який зберігається в пам´яті.

Ефективність, точність і легкість відтворення матеріалу залежать від його об´єму, складності, часу, що пройшов від запам´ятовування до відтворення. Чим більше за обсягом та складніше матеріал, тим важче він відновлюється. Але й непроста інформація буде відтворюватися краще, якщо в свій час була установка на точність її запам´ятання, зроблена значна кількість повторень. Відтворення тісно пов´язане із мисленням, це реконструкція матеріалу, яка часто проходить із вольовими зусилля. Мнемічні дії при цьому мають репродуктивний характер.

Формами відтворення є впізнавання, власне відтворення, пригадування і згадування.

Впізнавання матеріалу відбувається при його повторному сприйманні. При цьому шукається потрібний матеріал із того, що міститься в довготривалій пам´яті і звіряється із сприйманим образом. Впізнавання може бути різним за ступенем чіткості та довільності.

Власне відтворення - це відновлення матеріалу, який раніш запам´ятовувався. Воно може бути мимовільним і довільним. При мимовільному відтворенні відновлення матеріалу відбувається за умов відсутності мнемічної спрямованості. Матеріал відновлюється без зусиль, спливає сам собою. Одні думки ведуть за собою інші, елементи відтворюваного матеріалу асоціативно пов´язані між собою.

Довільне відтворення відбувається при постановці завдання відтворити матеріал. При цьому застосовуються мнемічні дії, часто докладаються вольові зусилля. Як правило, чим більший проміжок часу пройшов від момента запам´ятовування, тим важче точно відтворити матеріал. Але бувають випадки точного відтворення матеріалу, який вже здавався забутим. Цей ефект має назву ремінісценції і найчастіше буває у дітей.

Пригадування - це найбільш активна форма відтворення. Воно пов´язане із довільним пошуком потрібного матеріалу в тривалій пам´яті та його реконструкцією. Цей процес часто тривалий, вимагає вольових зусиль і включає мислительні дії. Людина міркує, шукає логічні зв´язки між елементами, що відтворюються, порівнює та аналізує. Успішність пригадування залежить від чіткого розуміння репродуктивної задачі, навичок використання мнемічних дій і наполегливості.

Згадування - це відтворення людиною образів подій її минулого. Спогади часто бувають дуже яскравими, в усіх подробицях. Згадування буває мимовільним, тоді образи минулого виникають на ґрунті асоціацій, і довільним, при постановці завдання згадати.

Забування - це процес, що полягає у неможливості відтворити матеріал, що був закріплений в пам´яті. В першу чергу забувається те, що не є важливим для людини, не знаходить зв´язків із її попереднім досвідом. Також, на думку 3. Фрейда, забувається (витісняється з пам´яті) те, що людина не хоче пам´ятати. Швидкість, із якою забувається деякий матеріал, тим більше, чим він більше за обсягом, менш структурований і беззмістовний, чим менше зв´язків існує між ним і відомим раніш.

За дослідженнями Г. Еббінгауза в перші 12 годин після запам´ятовування забувається біля 60% матеріалу, після процес забування іде значно нижчими темпами і через 6 діб пам´ятається приблизно 20% початкового матеріалу. Тому для кращого запам´ятовування матеріалу варто використовувати повторення в декілька етапів: через 15-20 хвилин після заучування, через 8-9 годин, і через 1-2 доби.

Процес забування ґрунтується на явищі гальмування нервових зв´язків, що утворилися при запам´ятовуванні. Воно може відбуватися внаслідок діяльності, що передувала запам´ятовуванню або відбувалася після нього. В першому випадку гальмування буде проактивним, в другому - ретроактивним. Ці явища пояснюють, наприклад, корисність розподілення повторень в часі, краще збереження початку і кінця матеріалу, стійкість того, що вивчено перед сном.