Аналіз соціального досвіду показує, що істотну основу діяльності та розвитку суспільства складають такі соціальні утворення, як організації, які відіграють роль своєрідного функціонального посередника, котрий, з одного боку, дозволяє особистості (групі) включитися в соціальпо-скопомічпі процеси, а з іншого - забезпечує повноцінне життя особистості (групи). Особливо значущість ор гаиізацііі зростає сьогодні, п умовах розвитку індустріального суспільства та сучасних технологій, коли виникають складні завдання, непосильні одній людині, паніть геніальній.

Проаналізуємо, що такс організація. Р. Дафгп визначає організацію як соціальне утворення:

• яке має спеціально створену структуру;

• його діяльність підпорядкована псиній меті.

Формулювання «соціальне утворення» означає, що в організації працюють двоє або більше людей. Наявність спеціально створеної структури свідчить про ге, що завдання та відповідальність за їх виконання розподіляються між членами організації. Підпорядкованість меті означає, що організація повинна працювати па певний результат (прибуток, збільшення доходів працівників, задоволення духовних чи соціальних потреб тощо).

Приблизно такс саме визначення, але дещо у вужчому соціальному аспекті, дають М.Х. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоурі, яісі під поняттям організації розуміють групу людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення спільної мети або визначених цілей. На думку цих авторів, певна група має відповідати деяким обов´язковим вимогам, щоб вважатися організацією. До них належать:

• наявність принаймні двох людей, які вважають себе частиною цієї групи;

• наявність принаймні однієї мети, яку приймають як загальну члени цієї групи;

• наявність членів групи, які спеціально працюють разом, щоб досягти важливої для них мети.

Слід зазначити, що багато організацій, у тому числі вітчизняних, мають набір взаємопов´язаних цілей. Такі організації називаються складними.

Організації мають низку суттєвих характеристик: а) перетворення ресурсів для досягнення результатів; б) залежність від зовнішнього середовища; в) розподіл праці (горизонтальний та вертикальний).

Організації викопують зовнішні (соціальпо-екоиомічпі) та внутрішні (соціаль-по-исихолопчш) функції, суттєві для особистості (групи).

Зокрема, організація викопує такі соціально-економічні функції:

• концентрація матеріальпо-фінапсових ресурсів;

• вихід па ринок соціальних взаємодій;

• включення іі макроскоиомічпі структури;

• виробництво товарів та послуг;

• входження на споживчий рийок.

До соціально-психологічних функцій належать:

• об´єднання людських ресурсів;

• розподіл людських зусиль;

• визнання та можливість самореалізації;

• забезпечення доходів та винагород;

• захист і гарантія майбутнього та ін.

Важливим показником діяльності організації є ефективне та продуктивне досягнення нею цілей.

Під ефективністю діяльності організації розуміють ступінь її наближення до поставленої мети, який показує, наскільки така організація є успішною у виконанні своїх функцій, тобто у наданні споживачам необхідних товарів та послуг.

Продуктивність діяльності організації відображає обсяг ресурсів, які вона ви користала для досягнення певної мети.

До основних ресурсів, що використовують як комерційні, так і нскомерційні організації, належать:

• люди (людські ресурси);

• капітал, матеріали;

• ´технології;

• інформація.