Безумовно, збільшення тривалості життя в країні деякою мірою відображає позитивні зміни якісних характеристик сучасного соціуму. Але при цьому старіння населення - це дуже гостра соціальна проблема, яка впливає на планування і здійснення соціальної політики держави. Вона ставить перед суспільством гострі питання економічного, соціально-культурного, психолого-педагогічного, морального плану.

На жаль, соціально-культурний статус людей похилого віку не завжди відповідає загальносвітовим нормам і стандартам. Гранично обмежений набір соціальних ролей і культурних форм активності, які можуть бути доступні їм. Звужені рамки способу життя, гранично обмежений вибір соціально-санкціонованих можливостей у сферах життєзабезпечення, комунікації, рекреації. У результаті люди похилого віку практично позбавлені осмислених стимулів до подолання свого стану.

Роль дозвілля в житті літньої людини індивідуальна і залежить від психофізичних можливостей, суспільного становища й умов. Проживання літньої людини в окреслених умовах накладає істотний відбиток на її життєвий тонус, активність, психологічний настрій, зміну ціннісних настанов, рівень домагань.

Середовище літніх людей і його субкультура - явище досить статичне. Це пов´язано із загальною утомою від життєвих проблем, значною втратою уміння радіти і дивуватися, зниженням рівня емоційних реакцій, перевагою байдужності до проблем, не пов´язаних із власною особистістю, утрудненням у пересуванні через фізичні недуги, загальним зниженням рухової активності і прогресуванням розумової інфантильності.

Виходячи з власного практичного досвіду, можна дійти висновку, що ефективність дозвіллєвої діяльності як цілісної системи соціально-культурної активності літніх людей багато в чому залежить від таких факторів:

- фінансової і матеріальної бази: розмірів власної пенсії, бюджетного фінансування (у тому числі на соціально-культурні заходи), спонсорських і благодійних вкладень (у тому числі гуманітарної допомоги), часткової комерційної діяльності окремих установ;
- моделі організації вільного часу: переваги традиційного блоку дозвіллєвих заходів і технологій;
- кадрового ресурсу: наявності фахівців, які забезпечують реалізацію соціально-культурних технологій з людьми похилого віку;
- морально-психологічного ресурсу: соціальної активності літніх людей, їхнього інтересу до дозвіллєвих форм і засобів, рівня культурних запитів і потреб;
- інформаційно-методичного ресурсу: банку методичної літератури, спеціалізованих журналів;
- соціально-демографічного ресурсу: потенціалу історико-культурної самобутності регіону, територіального положення, професіоналізму працівників сфери соціального обслуговування, соціально-психологічної і культурної атмосфери.

Дозвілля має бути орієнтоване, насамперед, на активізацію особистої активності літньої людини, формування її життєвого тонусу. Людина народжується, живе й помирає за законами тієї культури, у якій проходить її життя. Саме ціннісні змісти культури створюють передумови відновлення соціальних зв´язків особистості і суспільства, розвиваючи механізми ресоціалізації засобами дозвіллєвих інтересів. На підставі такого підходу можна виділити такі основні функції дозвілля людей похилого віку:

- збереження зв´язку з широким колом людей. Соціальні контакти похилих людей природним чином скорочуються.Зайняття різними видами дозвіллєвої діяльності створюють можливість зустрічей із широким колом людей;
- задоволення потреби у визнанні. її випробовують усі покоління, однак для людей пенсійного віку вона має особливе значення у зв´язку з відходом зі сфери професійної активності. Завдяки хобі можна придбати репутацію знавця в тій чи іншій галузі, одержувати премії, призи, радіти визнанню з боку великої кількості людей;
- поліпшення і підтримка психофізичного стану. Кожен вид дозвілля поліпшує ті чи інші психофізичні задатки, настрій, розслаблює людину, оптимізує її, спричинює задоволеність життям;
- збереження і посилення соціальної активності особистості - своєрідний генератор творчої активності, духовних потреб і соціального досвіду.

Проведене дослідження переконало нас у позитивному результаті двох модулів соціально-культурних технологій: базового і варіативного.

Базовий модуль зумовлює необхідність використання традиційних дозвіллєвих форм діяльності, методів, технологій, послуг, до яких відносяться: проведення заходів, присвячених державним, місцевим, народним, великим особистим датам і подіям; художня творчість (музичне, пісенне, танцювальне, фольклорне, ремісно-прикладне та ін.); робота з книжковим фондом і періодичними виданнями; екскурсійна діяльність; комунікативна діяльність (бесіди, обговорення, чаювання тощо); перегляд телевізійних і відеопрограм, прослуховування радіопередач; відвідування різноманітних культурно-дозвіллєвих установ; концертна діяльність як самих людей похилого віку, так і запрошених для них виконавців; оздоровчі заняття і виїзди на природу; лекційно-просвітня тематична діяльність.

У зміст варіативного модуля пропонується включення додаткового блоку заходів і технологій, що ставлять соціально-культурну діяльність на вищий щабель організації, а також підсилюють терапевтичний, інтелектуальний, соціальний ефект проведеної роботи. До них доцільно віднести: роботу в саду, на земельній ділянці, у присадибному господарстві, домашнє квітництво; колекціонування; заняття живописом, малюнком; кулінарія; клуби знайомств; робота на комп´ютері; ігрова діяльність (настільні і рухливі ігри, конкурсні програми); волонтерська практика; театральні види діяльності; суспільно корисна робота; технічна творчість; нетрадиційні види оздоровлення (йога, лижі, біг, тренажери); театр моди (шиття, в´язальна і перукарська справи); заняття ікебаною і флористикою; догляд за тваринами; різні кафе (літературні, музичні, історичні, туристичні, інтернет); інші, більш складні, дозвіллєві форми і технології.

Соціально-культурна трансформація способу життя, побуту і дозвілля людей похилого віку ґрунтується насамперед на розширенні їхніх самостійних зв´язків з оточенням. Коло інтересів літньої людини не можна уявити без придбання нею навичок самостійного пошуку і розвитку міжособистісних контактів, її включення в інформаційний простір (телебачення, радіо, преса, книги), посильної участі в суспільно корисній праці, організації повсякденного дозвілля і розваг.

Тому соціально-культурні технології не можуть і не повинні бути засобом тільки "приємного часопроведення", задоволення гедоністичних потреб людей похилого віку в розвагах. Кожній з технологій слід виконати визначену утилітарну, сугубо прагматичну функцію. По суті одне з надзадань соціально-культурних технологій полягає в тому, щоб кожну літню людину включити в повсякденні соціальні контакти, навчити підтримувати цивілізовані відносини з найближчими сусідами й іншими людьми в стандартних соціально-культурних ситуаціях щодня і щогодини. Саме повноцінне дозвілля дозволяє людям похилого віку надовго закріпити навички збереження приятельських, дружніх відносин зі своїм найближчим оточенням, у рамках яких особисті негоди уявляються не такими значними, як раніше. Оскільки призначення соціально-культурних технологій допускає й адаптацію старших громадян при доборі видів дозвіллєвих занять пріоритетним стає їхня практична корисність, а розважальний момент вторинний.

Найбільш типовим обмеженням у розробленні програм соціально-культурної реабілітації людей похилого віку є незатребуваність багатьох апробованих технологій соціально-культурної дозвіллєвої діяльності. Практично відсутні технології зв´язків із громадськістю, стимулювання цивільної ініціативи і добродійності, технології формування суспільної думки в діяльності засобів масової інформації. Найчастіше фахівці із соціальної роботи не використовують можливості спеціалізованих вузів і залучення студентської молоді до волонтерської діяльності в умовах проходження виробничої практики. Фактично в процесі організації соціально-культурної реабілітації фахівці бачать тільки її об´єкт, хоча не менш важливим виявляється фактор суспільної рефлексії на проблему самітності літніх людний у соціумі. У більшості випадків саме від суспільного резонансу і соціально-педагогічної діяльності центрів залежить розвиток ідеалів милосердя, толерантності і добродійності в нашому суспільстві.

Однією з найбільш гострих проблем літніх людей у сучасному соціумі є дефіцит спілкування з родичами, друзями, молодшим поколінням. Одним з інструментів рішення цієї проблеми може стати повсюдне створення спеціальних центрів - клубів людей похилого віку на базі діючих установ культури (філармоній, бібліотек, музеїв, культурно-інформаційних центрів, будинків культури і т.д.). Ці установи, оснащені устаткуванням, зв´язком з інтернетом, локальними телестанціями. Таким чином, створюються зовсім нові ресурси для різкого розширення можливостей старшого покоління користуватися культурними, естетичними й іншими знаннями, а значить, і самому активізувати культурні потреби, створюючи мотивацію до діяльності.

Важливе значення для організації дозвіллєвих програм має активізація цивільної позиції літньої людини. Це може бути її участь у соціально-значимих акціях: перепису населення, виборах, фестивалях, розробленні різноманітних програм і проектів, у тому числі міждержавних, за рішенням проблем літнього населення.

Для збагачення практики організації дозвіллєвої діяльності людей похилого віку доцільно узагальнити форми і методи роботи. Зараз застосовується більше як тридцять різноманітних видів такої діяльності. Практично в кожній соціальній установі і клубному формуванні для літніх людей використовують цілий комплекс культурної діяльності, включаючи і дозвілля. Особливістю організації дозвілля і творчої діяльності в клубних об´єднаннях є диференційований підхід з обліком індивідуальних, психологічних і соціальних особливостей кожної людини. Збереження і підтримка давніх інтересів і хобі - одна з частин політики установ соціальною обслуговування, тому що багато колишніх захоплень людини можуть мати продовження, незважаючи на здоров´я, яке погіршилося, або зміну місця проживання.

Одним зі способів вирішення проблеми дозвілля є кооперація діяльності різноманітних соціальних установ для людей похилого віку і культурно-дозвіллєвих установ. Іноді організуються взаємні відвідування клубів, центрів у тому самому регіоні для проведення дискусій, командних ігор і змагань, свят, спільних пікніків на природі й інших культурних заходах.

Однією з особливостей культурної активності людей похилого віку є баланс групової та індивідуальної участі. Хоровий спів, дискусійні клуби, фізичні вправи, ігри, майстерні за виготовлення предметів народної творчості, освітні курси - такі заходи не тільки підвищують статус людини в її власних очах, задовольняють її особисті, культурні потреби, а й підвищують комунікативність, яка надто важлива для людей похилого віку.

Головне завдання соціально-культурної роботи полягає в тому, щоб об´єднати індивіди, групу з зовнішніми і внутрішніми джерелами тих ресурсів, які необхідні для виправлення, поліпшення або збереження певного статусу. Більше розвиває сили людини та діяльність, яка спрямована не на потребу, а на виробництво матеріальних і духовних цінностей і віддачу результатів своєї праці іншим.

Організатори соціально-культурних програм повинні розуміти процеси старіння і мати у своєму розпорядженні великий перелік дозвіллєвих послуг для людей похилого віку. У соціально-культурній роботі повинні бути задіяні добре підготовлені і сприйнятливі люди, які одержали спеціальну освіту в рамках спеціальних програм. Прискорене зростання чисельності старших вікових груп і пов´язані з цим проблеми поставили керівників і фахівців соціально-культурної сфери в складну ситуацію, оскільки підготовка соціальних педагогів і соціальних працівників з організації дозвілля людей похилого віку практично не розгорнута. Усе збільшуються за масштабами і змістом потреби соціально-культурного обслуговування громадян старшого віку, що потребує підготовки фахівців, які володіють геріатричними знаннями, уміннями, навичками.

Соціально-культурні технології мають необмежені можливості застосування, вони дуже мобільні і сприйнятливі до інновацій. В основу типології цих технологій можуть бути покладені й інші ознаки. У цьому зв´язку мова не може йти про якусь універсальну технологію, а треба говорити про безліч технологій, кожна з який узгодиться зі специфікою конкретної діяльності.

Для визначення оптимальної соціально-культурної технології доцільно використовувати напрацювання педагогічної науки; зокрема, будуть корисні критерії виявлення технологічності:

- критерій результативності, спрямований на впровадження найбільш продуктивної технології, яка забезпечує високу зацікавленість у діяльності літніх і старих людей, у нормалізації їх психічного і фізичного здоров´я;
- критерій оптимальності, що передбачає максимальну ефективність при найменших фізичних, розумових і тимчасових витратах з боку людей похилого віку;
- критерій мотиваційної значимості технології, тобто створення умов, за яких підвищувалося б бажання діяти, брати участь у проведених заходах, в організаційних справах;
- критерій керованої технології, що допускає здійснення діагностики настрою, стану здоров´я, схильності літніх до різного роду дозвіллєвої діяльності;
- критерій системності технології, тобто системне використання тієї або іншої технології проведення вільного часу за наявності цілей соціально-культурної діяльності, формулювання її завдань, визначення її змісту, підбір методів, методик, конкретних форм проведення дозвілля. Кожна з технологій дозвілля має бути включена до повсякденного побуту, неодмінно сприяти продовженню творчого, активного життя літньої людини, наданню широких можливостей для її самовираження, максимального використання життєвого, професійного досвіду, збереження енергії й оптимізму. Тільки в цьому випадку організація дозвілля літнього населення зможе здійснити свою головну місію - ствердити справжні права старшого покоління на свою дієздатність і активну роль у. житті суспільства.

Питання для самоперевірки

1. Дайте визначення поняттям "суб´єктивний" та "об´єктивний фактори".
2. Які суб´єктивні і об´єктивні фактори безпосередньо впливають на технологію культурно-дозвіллєвої діяльності?
3. Який механізм впливу суб´єктивних і об´єктивних факторів на технологію культурно-дозвіллєвої діяльності?
4. Як розрізняється атмосфера масових, групових та індивідуальних форм роботи?
5. Яка роль сценариста і режисера у створенні соціально-психологічної атмосфери в дозвіллєвій установі?

Завдання для самопідготовки

1. Складіть схему суб´єктивних факторів, які впливають на технологію культурно-дозвіллєвої діяльності, вказавши їхній вплив на основні компоненти технологічного процесу.
2. Складіть схему об´єктивних факторів, які впливають на технологію культурно-дозвіллєвої діяльності, вказавши їхній вхід на технологічний процес установи.
3. Складіть схему клубного вечора в установі культури для людей старшого віку.

Література

Грушин Б. Творческий потенциал свободного времени. - М-Профиздат, 1990. - 153 с.
Демченко А. Некоторые проблемы современного развития культурно-досуговой деятельности и народного творчества // Культурно-досуговая деятельность и народное творчество. - М o ГИВЦ МК. Р.Ф., 1996. - 49 с.
Ерошенков К.Н. Культурно-досуговая деятельность в современных условия. - М.: НГИК, 1994. - 69 с.
Киселева Т.І. Теория досуга за рубежом: курс лекций. - М 1992. - 163 с.
Красилъников Ю.Д. Методика социально-культурного проектирования: Учеб. пособие. - М., 1992. - 162 с.
Культурно-досуговая деятельность: Учеб. пособие / Под ред. Жаркова А.Д., Чижикова В.М.-М.: МГУК, 1991. - 248 с.
Общественное мнение: методологические рекомендации для проведения социологических опросов / Под. ред. Ж.Т. Тощенко. - М, 1989. - 171 с.
Петрова ЗА. Методология и методика социологических исследований культурно-досуговой деятельности: Учеб. пособие -М: МГИК, 1990.- С. 92 - 108.
Петрусинский В.В. Игры - обучение, тренинг, досуг - М 1994.
Стрельцов Ю.Л. Методика воспитательной работы в клубе. -М.: Просвещение , 1979. - 95 с.
Чижиков В.М. Методическое обеспечение культурно-досуговой деятельности. - М., 1991. - 332 с.