Безкоштовна бібліотека підручників
Дозвіллєзнавство

2.2. Соціально-історичні особливості розвитку дозвіллєвих центрів для молоді в нашій країні і за кордоном


Аналізуючи саме явище дозвіллєвої діяльності, його різно­види і їхнє архітектурне втілення, можна зробити висновок, що дозвілля молоді споконвічно було основною складовою части­ною всієї дозвіллєвої діяльності.

Із стародівніх часів існували місця офіційного проведення дозвілля - священні й обрядові. Причому обряди, пов´язані саме з молоддю, займали значне місце.

Уже в античній Греції з´явилися театри, стадіони, гімназії, бібліотеки, храми. А римська культура подарувала світу перші багатофункціональні центри, які включали приміщення для масажу і бань, басейнів, спортивних арен, бібліотек, садів, кімнат ділових зустрічей, лоджій для диспутів.

У середні віки розмаїтість об´єктів дозвіллєвої діяльності пояснюється розшаруванням суспільства. Це палаци і заміські резиденції феодалів (бали, турніри, бенкети) і прості цехи ремісників, які виконують роль первинних клубних осередків. Духівництво мало особливі центри: монастирі, що включали безліч функцій, собори, зали для зборів, трапезні, бібліотеки, готелі, школи, сільськогосподарські угіддя, маль­овничі і скульптурні майстерні.

У той же час складалася структура нецерковних освітніх установ. З´явилися перші університетські міста. Улаштовані за принципом монастирів, вони містили каплицю, залу, ворота -ведучі ланки в структурі коледжу. Навіть у той час зала була одним з найважливіших елементів університетського життя -місце загальних зборів молодих людей, зустрічей і трапез.

У період капіталізму знову з´являються загальнодоступні дозвіллєві споруди - театр, виставочна галерея, парки. Роб­ітники проводять вільний час у питних закладах - кафе, та­верні, бістро, пивних. Деякі з них включали елементи клуб­ної роботи. Зароджуються перші клуби за професійними і товариськими ознаками.

У середині XIX ст. відбувається розвиток видовищно-роз­важальних форм - кіно, вар´єте, луна-парк (індустрія розваг), де молодіжний характер розваг (через специфіку його вікових особливостей) відіграє головну роль.

Початок XX ст. характеризується бурхливими політичними і соціальними змінами. У цих умовах відокремлюються понят­тя молодіжної політики, молодіжної культури, молодіжного дозвілля. Усе це безпосередньо відбивається на архітектурі: слідом за багатофункціональними дозвіллєвими комплексами створюються комплекси окремо для молоді. Таким чином, ство­рення молодіжних центрів - це явище соціального розвитку, явище часу. Ця тенденція знаходить висвітлення як на прак­тиці, так і в теорії; як у нашій країні, так і за кордоном.

У 20-30-ті роки, поряд з ідеями створення Палаців і Бу­динків культури, розробляються проекти Будинків юного про­летаря, Палаців молоді. Висунуті ідеї забігають далеко вперед, не завжди маючи засоби на здійснення. Однак на початку XX ст. не були втілені в життя наявні проекти будинків молоді - у 1925 р. основною формою роботи з молоддю затверджуються юнацькі секції при будинках і палацах культури загального типу.

Лише в 50-60-ті роки відбувається повернення до цієї про­блеми. Намічається перехід від проектування окремих будинків до проектування культурних центрів. І негайно спостерігаєть­ся спеціалізація установ культури за видами і контингентом обслуговування.

З появою в 1956 р. клубу молоді Петроградської сторони в Ленінграді й Одеського клубу молоді почався активний рух

молодіжних клубів. Ідеї будинків молоді знову стали актуальні. Розроблені були будинку молоді в Москві, Комсомольську-на-Амурі, Цілинограді, Донецьку, Ташкенті, Ленінграді, Кишиневі, Мінську, Свердловську, Владивостоці, Краснодоні, Благо­вєщенську, Казані, Єревані.

Великий практичний досвід проектування молодіжних центрів підкріплювався теоретичними роботами. Починаю­чи з 60-х років, відповідаючи на вимоги часу, поряд прак­тичними ведуться теоретичні розробки багатофункціональ­них центрів, універсальних дозвіллєвих центрів, молодіжних творчих центрів. Після будівництва палацу піо­нерів на Ленінських горах, Московського інституту елект­ронної техніки в м. Зеленограді закріплюються в теорії знайдені на практиці принципи.

За кордоном схожі соціальні процеси приводять до появи багатофункціональних культурних центрів і постановки про­блеми організації молодіжного дозвілля.

У Франції будівництво будинків молоді почалося після Дру­гої світової війни: у кожному місті, сільському населеному пункті, районі будувалися установи клубного типу - вогнища культури молоді Франції. їхнім завданням було об´єднати, налагодити кон­такти між людьми різного походження, різних професій. За за­думом це щось більше, ніж клуб. Програму діяльності виробля­ли і здійснювали члени клубу (розваги, фізична, практична, інтелектуальна, художня діяльність, інформація, спектаклі, подо­рожі, громадсько-побутове обслуговування).

Інший елемент молодіжного дозвілля у Франції - будинки культури. На відмінну від будинків молоді, вони не були рядо­вим елементом соціального оснащення міста, але вищим ступе­нем різних суспільно-виховних установ, що організовують і координують культурну діяльність свого району.

Особливістю молодіжних установ у Болгарії, як і у Франції, було дотримання масштабу, що відповідає призначенню (немає гігантоманії і показності). їхня головна мета - невимушений виховний процес і визначення інтересів молоді.

У НДР дитячі і молодіжні установи поділялися на централі­зовані молодіжні клуби, молодіжні секції при будинках культури і навчальних закладах, будинки піонерів, будинки науки і техніки для школярів, спортивні зали, комплекси і зони відпочинку. Були також приклади об´єднання молодіжного і спортивного центрів.

У Японії - молодіжні центри, як правило, були винесені за межі міста (молодіжний комплекс у префектурі Сіга, молодіжний центр на острові Окінава). Вони вирішували проблему розважаль­ного відпочинку. У межах міста центри виконують ще й просвітні, навчальні функції (суспільний центр і будинок молоді в м. Тітібу).

У багатьох містах США, Канади, Великої Британії та інших країн молодіжні центри розташовуються при університетських комплексах. У м. Берклі (США) функціонував центри актив­ності - комплекс суспільно-культурного центру Каліфорнійсь­кого університету. Будинок просвітнього центру в м. Етібікок (Канада), який входить до складу громадського центру міста. У ньому збираються студенти, викладачі і жителі міста, обміню­ються досвідом і одержують різнобічну інформацію з усіх галу­зей знань. Наприклад, за кордоном, найпоширенішими за орган­ізацією і формами роботи є організації скаутів, молодих друзів природи Австрії, піонерської організації імені Е. Тельмана, Все­світньої асоціації молодих жінок-християнок.

Скаути. Засновник скаутів Лорд Баден Пауел розпочав з організації скаутського табору на далекому острові Браунси у Великій Британії. У 1907 р. він зібрав 20 хлопчиків. Це були діти його родичів, знайомих і друзів, різні за походженням, вихованням і статком. Після прибуття в табір вони поселялися в наметах. Такого ще не було в їхньому житті. Тут же, в таборі, вони вперше придумали елементи майбутньої скаутської фор­ми, щоправда поки ще тільки знаки відмінності. Тепер кожний, хто знаходився в якому-небудь патрулі, зав´язував на плечі вовняний вузол різних кольорів: вовки - блакитний, леви -жовтий. Кожен патруль мав прапорець із зображенням цієї тва­рини. У всіх хлопчиків був латунний знак - лілея, який вони носили на грудях. Після того як скаути проходили певні іспити, їм видавали свисток з написом «Будь готовий!». Коли кож­ний досягав вищих результатів, він одержував хустку на шию кольору хакі. Цей табір став історичним для скаутського руху, саме тут виросла ідея основного правила скаутського Закону „Скаут друг для всіх і брат для кожного скаута". З тих пір ска­утській рух зростав і розвивався, набирав силу, а ім´я його зас­новника знає кожен скаут у будь-якій країні.

Скаутській рух дбайливо зберігає свої атрибути і символи, дотримується своїх скаутських церемоній. Скаутська емблема широко відома в усьому світі. Красива біла лілея з трьома пе­люстками на фіолетово-ліловому фоні. Ця емблема стала сим­волом з моменту його зародження. 250 млн скаутів носили цю емблему, 16 млн скаутів в усьому світі носять її зараз. Скаутсь­кий девіз - „Будь готовий!" Він говорить, що ти завжди гото­вий розумом і тілом подолати будь-які труднощі, якщо необхі­дно допомогти іншим. Чим більше скаутських навичок у тебе в запасі, тим більше впевненості в тому, що ти здатний жити відповідно до девізу. Кожен скаут повинний підготувати себе до того, щоб стати корисним громадянином батьківщини і бра­ти участь у створенні щасливого життя для себе й інших.

Скаутський знак супроводжується підніманням руки. Він робиться правою рукою: піднімається рука прямо вгору і не згинається в лікті. Рука відкрита долонею вперед, а три випрям­лених пальці стиснуті разом. Цей знак символізує три частини скаутської обіцянки: - борг перед Богом, перед самим собою і перед іншими. А мовою жестів це означає: - мудрість. Скаутсь­ке рукостискання - ознака прояву дружелюбності і відданості. Бен Пауел перейняв традицію потиску лівою рукою від одного африканського племені. Особливі знаки у вигляді нашивок, які скаути носять на рукаві, позначають його досягнення в тій чи іншій скаутській діяльності.

Скаутом може стати будь-який хлопець або дівчина у віці 6-20 років і більше, що визнає Конституцію Всесвітньої Орган­ізації Скаутського руху і діє відповідно до її принципів. Скаути розподіляються за віком: кабскаути - молодший вік, 6-10 років; скаути - середній вік, 11-15 років; ровери - старший вік, 16 - 20 років і більше. Коли хлопчик або дівчинка приєднуються до кабскаутів, немає значення, скільки їм років. Вони обов´язково проходять первісну програму, вивчають обіцянку кабскаута: «Я обіцяю зробити все, щоб виконати свій борг перед Богом і моєю Країною, допомагати іншим і підкорятися Закону кабскутскої групи». Як тільки ти приєднається до скаутів, то станеш чле­ном патруля. Патруль - це невелике об´єднання скаутів із 6-8 осіб, де хлопці працюють і відпочивають разом. У кожному патрулі є свій лідер. Є давня традиція: кожен патруль вибирає собі ім´я. У скаутів ім´я ніби відбиває колективний портрет пат­руля, а зображення тварини, птаха або квітки є емблемою й особистим знаком кожного скаута, зображення якого носять у вигляді нашивки на лівому рукаві сорочки.

Усі члени Скаутського Рухи вірні Скаутському Закону і виконують його. Скаутські закони: честі скаута варто довіря­ти; скаут вірний товариш і друг; борг скаута - бути корис­ним і допомагати іншим; скаут - друг усім і брат будь-якому скауту; скаут ввічливий; скаут - друг тварин; скаут беззапе­речно підкоряється своїм батькам, а також наказам керівни­ка патруля, скаутмайстера; скаут посміхається і не сумує при будь-яких труднощах; скаут ощадливий; скаут чистий у дум­ках, словах і справах.

Для скаута необхідні такі якості характеру:

1. Честь - ти завжди чесно поводишся щодо інших, чесно виконуєш свої обов´язки і з честю виходиш з важких ситуацій у поході.

2. Дисципліна - це основа для твоєї гарної роботи в житті.

3.  Стриманість і воля - це приходить з морального і фізич­ного тренування, такі якості допоможуть тобі утриматися від вживання алкоголю, убережуть від непотрібних емоцій.

4.  Відповідальність - це прояв особливої сили волі. Спільна робота в Скаутінгу - це справи, де ти береш частину відпові­дальності на себе, виконуючи певні обов´язки якоїсь загальної, важливої справи для інших.

5. Охайність - кожний повинний уміти стежити за собою.

6. Впевненість у собі - вона приходить лише тоді, коли ти можеш допомогти другу в складній ситуації, коли тобі потрібно разом з іншими брати частку відповідальності на свої плечі.

7. Здоровий глузд - це здатність приймати в складних, кри­тичних ситуаціях потрібні рішення.

8. Вибір друзів - це частина здорового глузду, адже ти про­водиш вільний час із людьми, які тобі подобаються, дізнаєшся від них багато нового і цікавого.

Таким чином, Всесвітня Організація Скаутського Руху - це добровільна, неполітична, неурядова організація, яка об´єднує Національні Скаутські Асоціації в усьому світі. Вона нараховує понад 16 млн скаутів у 150 країнах світу. Генеральний Секре­тар Всесвітньої Організації - відомий швейцарець Жак Морейлльон, ініціатор відомої Міжнародної операції допомоги „Скау­ти - дітям Чорнобиля". Кожні три роки Всесвітня Організація Скаутського Руху проводить міжнародну зустріч скаутів - Джамбори. Це свято всесвітнього братерства проводиться з 1920 року, коли в Лондоні з ініціативи Баден Пауела відбуло­ся перше Джамбори. Вісім тисяч скаутів з 34 країн вже в той час зібралися на свою першу зустріч. Багато Національних Асоціацій проводять місцеві Джамбори і запрошують у гості скаутів з інших країн.

Молоді друзі природи Австрії. Організація створена в 1895 р. З 1934 р. була заборонена, відтворена в 1945 р. Є молодіжною організацією Друзів природи Австрії. Нараховує 55 тис членів у віці 6-25 років. Будується за територіальним принципом відповідно до адміністративного розподілу країни. Керівницт­во організацією здійснюється на федеральному і земельному рівнях. Вищий орган - Федеральна конференція, що вибирає федеральний комітет.

Основне завдання організації: організація дозвілля, вільно­го часу молоді як альтернатива індустрії відпочинку; залучен­ня молоді до громадської діяльності, насамперед з охорони при­роди; консультація осіб, які відмовляються від несення військової служби; керівництво секціями і гуртками з альпініз­му, спортивного орієнтування і т. ін.

Форми роботи організації: проведення великих спортивних, культурних і політичних заходів, семінарів з актуальних про­блем молоді й охорони навколишнього середовища, робота в молодіжних центрах. Організація бере участь у заходах австр­ійського руху прихильників миру.

Молоді друзі природи Австрії є членом Міжнародної орган­ізації молодих друзів природи, підтримують контакти з анало­гічними молодіжними організаціями в багатьох країнах світу.

Піонерська організація імені Ернста Тельмана. Ця організа­ція створена в грудні 1894 р. З 1952 р. носить ім´я Ернста Тель­мана. Ця піонерська організація об´єднує 1,5 млн дітей у віці 6-14 років. Молодші школярі об´єднуються в загони юних піонерів, старші - у піонерів-тельманців. Головне завдання організації - організація вільного часу молоді, виховання підро­стаючого покоління активними будівниками своєї держави. Молоді вчені, кваліфіковані робітники і студенти активно шеф­ствують над піонерськими організаціями, ознайомлюють їх з питаннями розвитку передової науки і техніки, організовують олімпіади з різних галузей знань, учнівські наукові об´єднання, роботу гуртків. Важливими подіями в житті піонерської орган­ізації є піонерські зльоти. Перший зліт піонерів НДР відбувся в серпні 1952 р. в Дрездені.

Всесвітня асоціація молодих жінок-християнок. Це велика міжнародна конфесіональна організація, яка працює з жіночою молоддю, аналог і найближчий партнер Всесвітнього альянсу асоціацій молодих християн. Створена в Лондоні в 1894 р. з метою розширення і зміцнення впливу протестантства серед дівчат і молодих жінок.

Офіційні цілі організації: розвиток взаєморозуміння і співробітництва на національному і міжнародному рівні, роз­ширення конструктивних зв´язків з міжнародними об´єднан­нями як неурядовими, так і міждержавними, виступ на захист прав людини, в тому числі прав дітей, сприяння об´єднанню жінок і дівчат у загальне всесвітнє співробітництво, заснова­не на принципах християнської єдності. Підкреслюючи свою нейтральність у політичних питаннях, асоціація висловлюєть­ся за мир і роззброєння, різко виступає проти расизму й апар­теїду. Вищий орган - рада, на якій раз у чотири роки збира­ються делегати від національних асоціацій, які обирають виконавчий комітет. Практичну роботу веде секретаріат на чолі з генеральним секретарем. Асоціація об´єднує національні організації 84 країн.

Найбільш розповсюджена форма діяльності національних організацій - клубна робота. Клуби об´єднують 30-40 осіб і займаються культурним дозвіллям, фізичним вихованням, спец­іальними програмами для дівчат. Активно ведеться бібліотечна робота. Особливу увагу організація приділяє благодійній, місіо­нерській і культурно-просвітній діяльності в країнах, які розви­ваються. Володіючи могутньою фінансовою базою, асоціація веде роботу серед біженців та іммігрантів, направляє своїх членів з країн Північної Америки і Західної Європи на роботу в країни, які розвиваються. Організація має консультативний статус при ЮНЕСКО, представлена в керуванні верховного комісара ООН.



|
:
Дозвіллєзнавство