Структура дозвілля складається з декількох рівнів, що відрізняються один від одного своєю психологічною і культур­ною значимістю, емоційною вагомістю, ступенем духовної ак­тивності.

Найпростіший вид дозвілля - відпочинок. Він призначений для відновлення витрачених під час роботи сил і поділяється на активний і пасивний. Пасивний відпочинок характеризуєть­ся станом спокою, що знімає стомлення і відновлює сили. Чим ти зайнятий - не має значення, аби можна було звільнитися від напруження, одержати емоційну розрядку. Звична, проста діяльність спричинює настрій спокою. Такий відпочинок - не­від´ємний елемент життя людини. Він є підготовчим ступенем до більш складної і творчої діяльності.

Активний відпочинок, навпаки, відтворює сили людини з перевищенням вихідного рівня. Він надає роботу м´язам і пси­хічним функціям, яка не знайшла застосування в праці. Люди­на насолоджується рухом, швидкою зміною емоційних впливів, спілкуванням із друзями. Активний відпочинок, на відміну від пасивного, потребує деякого мінімуму свіжих сил, вольових зусиль і підготовки. До нього відносять фізкультуру, спорт, фізичні й психічні вправи, туризм, ігри, перегляд кінофільмів, відвідування виставок, театрів, музеїв, прослуховування музи­ки, читання, дружнє спілкування. Дослідники виділяють три основні функції активного відпочинку: відбудовну, розвивальну і гармонізації. Перша забезпечує людині фізіологічну норму здоров´я і високу працездатність, друга - розвиток її духовних і фізичних сил, третя - гармонію душі і тіла. Загалом, безліч сторін особистості можуть бути розвинуті й удосконалені ак­тивним відпочинком, якщо індивід має добре розвинуте умін­ня відпочивати. Воно є свого роду мистецтво, що полягає в здатності оцінити можливості свого організму і зробити пра­вильний вибір найбільш придатних у цей час занять.

Між роботою і відпочинком соціологи, психологи, економі­сти встановили прямий взаємозв´язок. У культурно-дозвіллєвій діяльності також було проведено ряд досліджень. Найбільш точні і плідні дослідження Ю. О. Стрельцової [76], яка вважає „що будь-який вид вільної діяльності несе в собі як функцію відновлення сил, так і функцію розвитку знань і здібностей лю­дини. Однак одна з цих функцій домінуюча: як вид діяльності має властивість розвивати людину або переважно відновлюва­ти її сили". Звичайно відпочинок і розваги тісно переплітають­ся один з одним, але й мають свої розходження. Традиційно „розвагами" іменують такі види діяльності у вільний час, які дають можливість повеселитися, відволікають від турбот. Роз­вага завжди потребують активності, на відміну від відпочинку. Ще уточнимо, у процесі відпочинку людина відновлює свій фізіологічний стан, а розваги необхідні для зняття психологіч­них стресів, перевантажень, перевтоми. Отже, розваги потребують особливого емоційного навантаження.

Відпочинок також дає можливість визначити місце і роль окремої людини в соціальній системі (соціальній групі, колек­тиві, суспільстві в цілому) відповідно до його індивідуальних якостей і особливостей. Усе це й робить відпочинок соціально-педагогічним видом діяльності. Важливо, щоб кожна людина займалася улюбленою справою і виконувала ті соціальні функції, які більше всього відповідають її інтересам і можливо­стям. Так само, крім потреби в активній діяльності, в людини є потреба в живому спогляданні світу і свого внутрішнього життя, в поетичному і філософському міркуванні. Цей рівень дозв­ілля називають споглядальним. Йому відповідає спілкування між близькими за духом людьми.

У дозвіллєвій діяльності колектив виступає основною лан­кою зв´язку між особистістю і суспільством. Заняття в клубно­му колективі здійснюються на більш високому рівні активності, не обмеженому лише пізнавальною діяльністю, як це відбуваєть­ся у виробничих і навчальних колективах. У стабільних колек­тивах розвивається інтерес, піднімається активність учасників, увага стає більш стійкою. Важливо, щоб учасники колективів постійно ділилися своїми успіхами з іншими, постійно взаємо­діяли. Практикою доведено, що культурно-дозвіллєва установа за своєю природою має можливість розвивати в людей стійкі загальні інтереси і в подальшому спиратися на них. Саме ама­торство засноване на жагучому захопленні, спричинює в лю­дині підвищену, стійку увагу, що є умовою творчості. Треба прагнути до того, щоб і масові заходи зумовлювали велику ак­тивність її учасників. Відповідно така активність, викликає ува­гу і підтримує її на високому рівні.

Люди, які випадково зустрілися, являють собою номіналь­ну групу. Це нестабільна аудиторія, яка характеризується, як правило, слабкими зв´язками між собою, різними цілями. Це обмежує можливості розвитку динамічних процесів у групі та можливості самоствердження її учасників. Але це зовсім не означає, що в нестабільних аудиторіях не відбувається поши­рення і закріплення соціально-психологічних змін у свідо­мості окремих людей і підгруп. Звичайно, це відбувається масивніше, йде більше через задоволення потреб, ніж шляхом розвитку їхніх здібностей, що характерно для стабільних ко­лективів. Сюди ж можна віднести й масову аудиторію, яка багато в чому відрізняється від гурткової (групової), що скла­дається з відвідувачів, які постійно взаємодіють. її члени організаційно не оформлені, між ними може і не бути ніяких постійних контактів, вони навіть не знайомі один з одним, але під час будь-якого заходу їх об´єднує загальна мета і загальне заняття. Це немаловажно, тому що в культурно-дозвллєвій установі, з одного боку, створюються різнорідні аудиторії (за особистими, груповими, колективними ознаками), а з іншо­го - уніфікуються об´єднання усіх на основі спільності інте­ресів і однакових мотивів відвідування.

Характер і рівень взаємин людей, які складаються в будь-якому колективі, рухає або гальмує розвиток дозвіллєвих інте­ресів, впливаючи на відношення до відпочинку. Тому дуже важливо в культурно-дозвіллєвій установі враховувати різні співвідношення особистісних і групових моментів. Це дає змо­гу знайти якнайбільше варіантів соціального зрівноважування молодої людини із середовищем занять на дозвіллі, а також це розширить мобільність окремих людей і цілих груп.

Добір матеріалу для будь-яких заходів складний і суперечли­вий. Адже в масовій аудиторії можуть бути люди з різними осо­бистішими утвореннями, віком, соціальним станом, культурним рівнем розвитку. Одні вимагають високої якості заходу, інші про це не задумуються, тому потрібно задовольнити смаки представ­ників і низького і високого рівня підготовки, треба дати матеріал, що виконує прості і більш складні педагогічні функції. Таким чином, у нестабільній аудиторії організатор дозвілля має справу з безліччю потреб (у відпочинку, спілкуванні, пізнанні, насолоді) і з безліччю різних інтересів. Тому він повинен мати педагогіч­ну оперативність у виявленні і використанні цих моментів. По­трібно враховувати особливості реклами заходу, розглянути мо­тиви відвідування культурно-дозвіллєвої установи.

Зрозуміло, кожний відпочиває по-своєму, виходячи з влас­них можливостей і умов. Однак є ряд загальних вимог, яким повинне відповідати дозвілля, щоб бути повноцінним. Ці ви­моги випливають з тієї соціальної ролі, яку має виконувати дозвілля. Насамперед, необхідно підходити до нього як до за­собу виховання і самовиховання людини, формування всебічно, гармонічно розвиненої особистості. При виборі й організації тих чи інших занять, форм дозвіллєвої діяльності слід враховувати їхнє виховне значення, чітко уявляти, яким якостям особистості вони допоможуть сформуватися або закріпитися. Завдання людини всебічно розвивати свої здібності має особливий харак­тер. Справа в тому, що формування і розвиток здібностей мож­на реалізувати лише на основі задоволення потреб особистості. Останні, у даному взаємозв´язку, являють собою рушійну силу здатності. Тому це завдання припускає всебічний розвиток здібностей людини і настільки ж усебічне задоволення його потреб. Ясно, що вирішити це завдання неможливо без сфери дозвілля, де знаходить задоволення цілий комплекс потреб, у тому числі й потреба особистості в розвитку та в самовдоско­наленні. Вона виявляється як її свідоме бажання спеціально впливати на себе певними заняттями, вправами з метою само­вдосконалення і розвитку. Значення даної цієї надзвичайно важливе, тому що наявність лише зовнішніх, хоча б і визначаль­них умов, недостатнє для реалізації цілей усебічного розвитку людини. Треба, щоб і сама людина хотіла цього розвитку, розу­міла його необхідність.

Таким чином, активне, змістовне дозвілля потребує певних потреб і здібностей людей. Опиратися на творчі види дозвілл­євих занять, на забезпечення прямої участі в них кожної окре­мої людини - головний шлях формування в ній особистісних якостей, які сприятимуть змістовному й активному проведен­ню дозвілля.

Питання для самоперевірки

1.  Дозвіллєзнавство як наукова дисципліна та навчальний предмет.

2.  Проблеми культурно-дозвіллєвої діяльності.

3.  Дозвіллєва діяльність як особистий вибір особистістю за­нять у вільний час.

Завдання для самопідготовки

1. Розкрийте сутність дозвілля та дозвіллєвої діяльності в системі соціальної роботи.

2. Дайте характеристику діяльності організатора дозвіллєвої діяльності та розкрийте його соціальний статус.

Література

Анашкина ГЛ. Досуг интеллигенции // Социс. - 2001. №12. -С. 34-45.

Андреева Г.М. Социальная психология. - М.: Аспект пресс, 1998. - 325 с.

Артемов ВА. Социальное время: проблемы изучения и ис­пользования. - Новосибирск, 1997. - 465 с.

Байкова ВТ Досуг, свободное время.- М., 1985. - 169 с.

Бочарова ВТ. Педагогика социальной работы - М.: Просве­щение, 1994. - С. 41-86.

Грушин Б. Творческий потенциал свободного времени. - М: Профиздат, 1990. - 153 с.

Ерошенков И.Н. Культурно-досуговая деятельность в совре­менных условия. - М.: НГИК, 1994. - 69 с.

´ Киселева ТТ., Красильников ЮД. Социальный педагог в культурно-досуговой сфере. - М., 1991. - 236 с.

Киселева ТТ. Теория досуга за рубежом: курс лекций. - М., 1992. - 163 с.

Культурно-досуговая деятельность: Учеб. пособие / Под ред. Жаркова А.Д., Чижикова В.М. - М.: Изд-во МГУК, 1991. - 248 с.

Минц Г.И. Свободное время: желаемое и действительное. -М., 1998. - 222 с.

Мискевич Л.Б. Человек и свободное время: мнение социоло­га. - Минск, 1998. - 314 с.

Молчанов Ю.Б. Проблема времени в современной науке. -М, 1990. - 512 с.

Мосалев БТ Досуг. - М.: Изд-во МГУК, 1995. - 85 с.

Новаторов В.Е. Организаторы досуга. - М.: Россия, 1989. -62 с.

Орлов ГЛ. Свободное время и личность. - Свердловск, 1983. -312 с.

Орлов ГЛ. Свободное время - условие развития человека и мера общественного богатства. - Свердловск, 1989. - 105 с.

Орлов ГЛ., Букреев А.Б. Активный отдых как фактор разви­тия личности. - М., 1991. - 222 с.

Піча В.М. Культура вільного часу (філософсько-соціальний ´ аспект). - Львів, 1990. - 29 с.

Фомичева П.Н. Современные социологические теории соци­ального времени. Научно-аналитический обзор. - М., 1993. -254 с.