Тема дозвілля, дозвіллєвої діяльності в нашій країні не втра­чає своєї актуальності. Навпаки, ця проблема обростає все більшими протиріччями й ускладнюється. Ці протиріччя зу­мовлені насамперед невідповідністю між сутністю дозвілля, культурно-дозвіллєвої діяльності й існуючими в реальній дійсності формами   і методами проведення дозвілля.

Дозвілля є об´єктом вивчення багатьох наукових дисциплін соціології, психології, педагогіки дозвілля та ін.

Тому виділилася особлива галузь наукового знання -дозв­іллєзнавство. Предметом дозвіллєзнавства є дозвілля як само­стійний і значимий аспект духовної сфери людської діяльності. Однозначного визначення поняття дозвілля не існує. Є кілька підходів до трактування дозвілля. Велике значення в науці надається діяльнісному підходу, тому що саме завдяки йому повніше розкривається структура і внутрішні механізми дозві­лля. З цього погляду дозвілля являє собою сукупність різних видів діяльності, якими індивід займається за власною волею: відпочинок, розваги, підвищення майстерності, освіта, участь у житті суспільства тощо. Таким чином, дозвілля - це діяльність, окреслена певним періодом часу. Потенціал дозвілля надає ве­ликі можливості для формування моральних потреб особис­тості. Разом з тим дозвіллєва діяльність має дефіцит позитив­них моральних орієнтирів.

Тому дозвіллєва діяльність поділяється на культурну і антикультурну, асоціальну, а в гіршому випадку - злочинну. Ос­новні розбіжності між цими видами дозвіллєвої діяльності по­лягають у тому, що культурно-дозвіллєва діяльність спрямована на розвиток особистості, створення цінностей, які схвалює суспільство, а антикультурна дозвіллєва діяльність, навпаки, спрямована на руйнування особистості. Такого роду діяльність суперечить духовній суті людини і призводить до знищення усього внутрішнього духовного світу   особистості.

Крім того, лише в культурно-дозвіллєвій діяльності є елементи творчості, коли людина із суб´єкта споживання перетворюєть­ся на суб´єкт творення. Тобто чим більш самокоштовним стає життя особистості, що зводиться не до утилітарних видів діяль­ності, тим більше підстав говорити про культурне дозвілля.

Однак необхідно визнати, що в наш час у молодіжному се­редовищі більш привабливе антикультурне дозвілля. У країні засоби масової інформації, по суті, створили ореол процвітаю­чого злочинця, що легко йде по життю, рівень його матеріаль­ного забезпечення значно вищий від рівня більшої частини населення. І, на жаль, молоді люди бачать підтвердження цього ореола у своєму повсякденному житті, коли корупція і розкра­дання бюджетних коштів стали нормою і прагнуть до нього, втрачаючи позитивні якості особистості, про що свідчать дані різних соціологічних опитувань. Тому необхідно поступово перекласти зусилля молодих людей зі сфери антикультурної в культурно-дозвіллєву діяльність. Саме в процесі культурно-дозвіллєвої діяльності формуються позитивні особистісні якості молодої людини і поступово формулюється внутрішній ме­ханізм саморегуляції особистості.