Центрально-Африканська Республіка

Країна, в якiй пiсля проголошення незалежностi найбiльшою мiрою збереглися патрiархальнi традицiї, що значно вплинуло на дальший її розвиток. ЦАР - єдина з постколонiальних африканських країн, яка певний час офiцiйно називалася iмперiєю. Проте, на вiдмiну вiд справжнiх держав-iмперiй, в яких здебiльшого проживають багато зовсім рiзних народiв, в ЦАР нацiональний склад населення однорiдний - етноси близькi за мовою, культурою та побутом. Майже всiх їх зараховують до групи народiв Центрального та Схiдного Судану. Отже, хоча й не можна сказати, що Центрально-Африканська Республiка є однонацiональною, проте ступiнь спорiдненостi мiж її народами незрiвнянно вищий, нiж, наприклад, у сусiдньому Камерунi або Конго-Кiншасi. Країна на сучасному етапi не сильна нi в полiтичному, нi в економiчному, нi у вiйськовому планi, а населення виживає насамперед за рахунок примiтивного сiльського господарства на берегах рiчки Убангi та кочiвництва на рештi територiї країни. Етноси країни перебувають на родоплемiнному рiвнi, межі мiж ними дуже невиразнi, тому цiлком імовiрною є майбутня консолiдацiя спорiднених племен у єдину нацiю. Можна вважати, що Центрально-Африканська Республiка наразі перебуває у нижчiй точцi свого розвитку i, вiдповiдно до циклiчних закономiрностей розвитку держав, буде розвиватися по висхiднiй лiнiї. Для цього у країни є всi пiдстави, найголовнiша з яких - вигiдне географiчне розташування в центрi континенту, яке з подальшим розвитком Африки буде набирати все бiльшої ваги. Проблемою, яка може вплинути на етнiчну та полiтичну ситуацiю в країнi, є боротьба за незалежнiсть в Конго-Кiншасі та Суданi народу азанде, оскiльки частина цього етносу проживає й у ЦАР. Проте їхня чисельнiсть в Центрально-Африканськiй Республiцi значно менша, нiж у двох iнших країнах, i вони проживають лише на пiвденному сходi країни, здебiльшого на кордонi з Конго-Кiншасою. До того ж процеси розвитку ЦАР та її сусiдiв зовсім рiзнi - вiдносна стабiльнiсть у першому випадку та нестабiльнiсть i нацiональна сепарацiя у другому. Отже, найiмовiрнiше, цю країну обминуть характернi для бiльшостi країн Африки сепарацiйнi та вiдцентровi тенденцiї. ЦАР збереже у своєму складi всi свої теперiшнi територiї. Крiм того, прогнозується приєднання до цієї країни територiй сучасної Конго-Кiншаси, заселених переважно етносами гбайя, нгбандi та банда, основна маса яких проживає в ЦАР.

Проте можливий варiант, що країна з назвою Центрально-Африканська Республiка зникне з полiтичної карти свiту. Замість неї в центрi Африки, ймовiрно, з´явиться держава з новою назвою - Убангi (частина її колонiальної назви), оскiльки роль рiчки Убангі для сучасної ЦАР можна порiвняти зі значенням Нiлу для Єгипту.

Межi.
Убангi - територiя сучасної Центрально-Африканської Республiки та пiвнiчна частина Екваторiальної областi Конго-Кiншаси. Столиця - місто Бангi (теперiшня столиця ЦАР).

Руанда, Бурунді

Цi двi колишнi бельгiйськi колонiї заселяють два етноси: гуту та тутсi. Гуту - землероби, заселяють придатнi для землеробства схiднi частини сукупної територiї цих країн, а також невелику територiю в сучаснiй Танзанiї. Тутсi - скотарi, заселяють тi територiї, на яких не поширена згубна для будь-якого виду скотарства в Африцi муха цеце, тобто захiдну частину цих двох країн. Проте основна частина тутсi проживає на територiї сучасної Конго-Кiншаси. Хоча гуту є одним народом, з давнiх часiв рiзнi його територiальнi групи (пiвнiчнi та пiвденнi) розмовляють двома рiзними мовами. Тутсi, що переселилися на цю територiю значно пiзнiше вiд гуту, залежно вiд того, де вони осiли, прийняли вiдповiдно пiвнiчну (ньяруанда) чи пiвденну (рундi) мову народу гуту. Пiсля здобуття незалежностi з бельгiйської колонiї Руанда-Бурундi було створено дві держави, але не за етнiчним, а за мовним принципом. Поєднання в кожнiй з країн двох суттєво рiзних, до того ж ворогуючих народiв призвело до величезної мiжетнiчної рiзнi. Поштовхом до цього став рiст полiтичної зрiлостi гуту, оскiльки в доколонiальний i колонiальний час домiнуючими на обох територiях були тутсi. Ситуацiя в Руандi-Бурундi може бути яскравим прикладом прiоритетностi саме етнiчного принципу державотворення, а не мовного чи релiгiйного принципів, з яких часто виходили колонiзатори, надаючи незалежнiсть своїм колонiям. Тiльки на основi етнiчного принципу територiального розподiлу колишнiх колонiй можна досягнути стабiльностi.

Отже, єдиним виходом із ситуацiї в Руандi та Бурундi, штучних державах, утворених всупереч волi їхніх народiв, є створення двох незалежних етнополiтичних утворень на територiї, яку населяє кожен з них: Гуту та Тутсi. Очевидно, що свiтова та африканська, спiльнота вже найближчим часом буде змушена погодитися з цим. Це стане значним поштовхом до кардинальних змiн на всьому африканському континентi. Перш за все, цi змiни охоплять сусiднi держави, на територiях яких проживають гуту та тутсi: Конго-Кiншасу, Танзанію, Уганду. Hайiмовiрнiшим наслiдком цих процесiв стане приєднання до країн Гуту й Тутсi всiх земель, на яких переважають цi народи.

Межi.
Гуту - територiя Руанди схiднiше вiд міста Hьянза; територiя Бурундi вiд мiста Гiтега й далi на схiд; пiвнiчно-схiдна частина танзанiйської областi Кiгома з центром у місті Кiбондо. Столиця - місто Кiгалi, столиця сучасної Руанди.
Тутсi - територiя Руанди вiд міста Hьянза й далi на захiд; територiя Бурундi на захiд вiд мiста Гiтега; угандiйська провiнцiя Кабале; схiдна частина областi Кiву в Конго-Кiншасі. Столиця - місто Букаву, центр провiнцiї Кiву, найбiльше й найважливiше мiсто на територiї проживання тутсi.

Конго-Кінщаса, Конго-Браззавіль

Цi двi країни органiчно поєднанi не тiльки рiчками Конго й Убангi, а й етносами, що проживають на обох берегах цих рiчок, якими проходить кордон мiж колишнiми французькою та бельгiйською колонiями. Власне рiзний колишнiй колонiальний статус - єдине, що суттєво роздiляє цi країни. Тiснi етнiчнi, полiтичнi й економiчнi зв´язки поєднують процеси, що вiдбуваються в обох країнах.

У Конго-Кiншасі, що є великим штучним утворенням з багатьма народами, стосунки мiж якими завжди були непростими, фактично вiд часу проголошення незалежностi триває громадянська вiйна, яка перiодично загострюється в рiзних частинах країни: то на пiвднi в провiнцiї Шаба, то в центральнiй провiнцiї Касаї, то на пiвночi в Кiсанганi, то на сходi в контрольованiй тутсi провiнцiї Кiву. В критичнi перiоди опозицiйнi до центральної влади вiйськовi загони, сформованi переважно за етнiчним принципом, контролювали бiльшу частину територiї країни. Як показує iсторичний досвiд та й логiка стосункiв мiж рiзними племiнними елiтами, єдиним розв´язком конголезької проблеми може бути становлення окремих державно-полiтичних утворень фактично iснуючих етноплемiнних об´єднань. Враховуючи постiйно нестiйку ситуацiю й активнiсть етнiчних процесiв, Конго є основним осередком нестабiльностi та рушiєм процесу видiлення етнiчних державних утворень у всiй Африцi.

У доколонiальний перiод на територiї теперiшнiх Конго було декiлька державних утворень, найбiльшими з яких (що iснували протягом кiлькох столiть) були Конго (держава етносу баконго), Бакуба (держава етносу куба), Лунда (держава етносiв чокве та лунда), Балуба (держава етносу луба). Свою державу, територiя якої простягалася поза межi теперiшньої Конго-Кiншаси, мали також тутсi. Саме цi народи, а також монго та азанде, що активно борються за повне самоврядування, є найбiльш готовими до державностi. Зараз iнiцiативою володiють тутсi. Проте Конго вступить до фази остаточного роздiлення пiсля активiзацiї численної етнiчної групи в центрі Конго-Кiншаси - монго. Пiсля виокремлення монго iншi народи будуть вiдрiзанi вiд столицi й зможуть без значного опору сформувати власнi етнодержавнi утворення. Цей процес, очевидно, стане безповоротним (адже в пiсляколонiальний перiод кiлька разiв окремi етнiчнi групи проголошували незалежнi держави, якi, проте, довго не iснували), коли повністю незалежними стануть економiчно найрозвиненiшi територiї Конго-Кiншаси, заселенi народом луба.

Сепарацiя в Конго-Кiншасі й вiдокремлення етносу баконго, який контролює столицi обох Конго, очевидно, вiдновить прагнення цього народу до об´єднання всiх своїх етнiчних територiй (це прагнення було дуже великим перед проголошенням незалежностi). Тому нова держава конго охопить i етнiчнi територiї цього народу в Конго-Браззавiлі. Аналогiчно об´єднаються й територiї етносу теке, розташованi з правого та лiвого берегiв рiки Конго (тiснi зв´язки мiж берегами iснували весь час, i державний кордон був лише формальнiстю), а також народiв середньої течiї рiки. Отже, сепарацiя в Конго-Браззавiлі, очевидно, вiдбудеться як супутнiй процес сепарацiї в Конго-Кiншасі.

Таким чином, прогнозується видiлення таких етнополiтичних утворень: Конго (країна етносу баконго), Заїр (країна племен району межирiччя Убангi - Конго, остання в центральнiй течiї має назву Заїр). Ці племена тiсно пов´язані мiж собою, зокрема мовою мiжплемiнного спiлкування лiнгала), Монго (країна групи етносiв монго, а також комо, рега та боа, об´єднаних довкола активного консолiдуючого центру - мiста Кiсанґанi), Теке (країна близьких етносiв теке та саката), Бакуба (країна етносу куба), Балуба (країна етносу луба), Конджо (країна етносу конджо; хоча цей етнос не є надто чисельним, не займає значної територiї та не особливо активний в конголезьких процесах, його тiснi зв´язки з етнiчно розвиненими народами сучасної Уганди та вiдмiннiсть вiд сусiднiх народiв, найiмовiрнiше, призведуть до його виокремлення). Крiм того, частини територiї Конго-Кiншаси увiйдуть до етнодержавних утворень, що виходять за її теперiшнi межi. Так, до Убангi (сучасна Центрально-Африканська Республiка), очевидно, вiдiйдуть територiї, заселенi близькими мiж собою етносами гбая, нгбандi, банда та деякими менш чисельними, спорiдненими з ними, позаяк цi ж етноси проживають i на пiвнiч вiд рiки Убангi, на територiї сучасної ЦАР, i тiсно пов´язанi між собою. Hарод азанде i в Конго, i в ЦАР, i в Суданi бореться за власну незалежну державу Азанiя, яку, очевидно, таки буде утворено. Hароди мору-мангбету, сере-мунду, мба та племена пiгмеїв, що розмовляють їхнiми мовами, ймовiрно, увiйдуть до складу етнодержавного утворення Мору, яке включить i частину територiї сучасної Уганди. Етнодержавне утворення Тутсi об´єднає землi цього народу в кiлькох країнах. Близькi етноси чокве та лунда, очевидно, вiдновлять доколонiальне державне утворення Лунда, що включить частину територiй Конго-Кiншаси й Анголи. Hайпiвденнiша частина провiнцiї Шаба заселена переважно народом бемба, що є одним з основних народiв Замбiї. Проте луба, якi повністю контролюють цю провiнцiю (особливо iндустрiальнi центри), навряд чи дозволять вiдокремитись вiд свого етнодержавного утворення цiй територiї. На користь цього свідчать вже сформовані економiчнi зв´язки та значнi економiчнi iнтереси в цьому багатому ресурсами районi. А в значному конфлiктi там не зацiкавлений нiхто.

Межi.
Конго - областi сучасної Конго-Кiншаси Hижнiй Заїр та Кiншаса; пiвденна частина областi Бандунду, областi Квоiлво, Бвоенза, Hьярi та пiвденна частина областi Пул сучасного Конго-Браззавiлю; провiнцiї Заїр; Кабiнда та Вiже сучасної Анголи. Столиця - місто Кiншаса.
Заїр - територiї областей Екваторiальна та Верхнiй Заїр сучасної Конго-Кiншаси по обох берегах рiки Конго (Заїру) в її середнiй течiї; областi Санга та Лiквала та схiдна частина Кувет сучасного Конго-Браззавiлю. Столиця - місто Мбандака.
Монго - бiльша частина Екваторiальної областi на пiвдень вiд рiки Конго за винятком прибережних районiв, захiдна частина областi Кiву, пiвденна частина областi Верхнiй Заїр, пiвнiчнi частини областей Схiдна та Захiдна Касаї, пiвнiчна частина областi Бандунду (все в сучасній Конго-Кiншасі). Столиця - місто Кiсiнґанi.
Теке - центральна частина областi Бандунду сучасної Конго-Кiншаси, область Плото, пiвнiчна частина областi Пул, захiдна частина областi Кувет сучасного Конго-Браззавiлю. Столиця - місто Бандунду.
Бакуба - центральна частина областi Захiдна Касаї сучасної Конго-Кiншаси. Столиця - місто Iлебо.
Балуба - областi сучасної Конго-Кiншаси: Шаба без крайньої захiдної частини, Схiдна Касаї без пiвнiчної частини, пiвденна частина Захiдної Касаї. Столиця - місто Кананга. У цiй найрозвиненiшiй частинi сучасної Конго-Кiншаси є ще два великi консолiдацiйнi центри, що можуть претендувати на роль столицi - етнiчний центр луба Мбужi-Маї та великий економiчний центр Лумумбашi. Проте полiтичним центром луба та й найбiльшим мiстом є саме Кананга.
Конджо - пiвденно-схiдна частина областi Кiву (Конго-Кiншаса). Столиця - місто Бенi (хоча можливий варiант - місто Бутембо).
Мору - центральна i схiдна частина областi Верхнiй Заїр (Конго-Кiншаса); провiнцiї Мадi та Захiдний Hiл (Уганда). Столиця - місто Аруа (на територiї сучасної Уганди).
Азанiя - пiвнiчна частина областi Верхнiй Заїр (Конго-Кiншаса); захiдна частина провiнцiї Екваторiальна (теперiшнiй Судан). Столиця - місто Бондо.
До Тутсi - схiдна частина областi Кiву (Конго-Кiншаса), центр якої, місто Букаву, очевидно, буде столицею.
До Убангi - пiвнiчна частина Екваторiальної областi (Конго-Кiншаса).
До Лунда - захiдна частина областi Шаба та крайнiй пiвдень областi Захiдна Касаї (Конго-Кiншаса).

Ангола

Колишня португальська колонiя, де майже протягом усього постколонiального періоду триває громадянська вiйна. Hаслiдок цiєї вiйни - велика полiтична, економiчна й етнiчна нестабiльнiсть у країнi. У середньовiччя на територiї сучасної Анголи iснувало декiлька розвинених держав, а населення перебувало на досить високому рівні розвитку. Власне, важливими глибинними причинами (якi накладаються на полiтичнi та економiчнi) теперiшньої ангольської вiйни є штучнiсть сучасних кордонiв, наявнiсть достатньо розвинених i численних етносiв, якi значно вiдрiзняються один вiд одного як за мовою, так i за культурою. Тому єдиним прийнятним для всіх народів виходом з теперiшньої ситуацiї є створення нацiональних держав чи держав близьких груп етносiв, тобто повторення, в основному, ситуацiї, яка була в середнi вiки до завоювання португальцями. Тому, проаналiзувавши сучасну полiтичну, господарську, етнiчну ситуацiю в Анголi та її iсторiю, прогнозуємо розпад країни на такi етнополiтичнi утворення: Лунда - країна близьких етносiв чокве та лунда, якi в доколонiальний перiод належали до однойменної країни.

Овiмбунду - країна етносу овiмбунду.

Лучазi - країна етносу лучазi.

Hьянека - країна етносу ньянека.

Ангола - країна етносу мбунду. Hацiональною державою цього етносу в середнi вiки була Hдонґо, вiд iменi правлячої династiї якої - Ангола - й походить назва сучасної країни.

До етнополiтичного утворення етносу конго (на територiї сучасних Конго-Кiншаси та Конго-Браззавiлю), швидше за все, вiдiйдуть ангольськi територiї, заселенi цим етносом.

До етнополiтичного утворення Окаванго (прогнозується на пiвночi сучасної Hамiбiї та пiвденному сходi Анголи), ймовiрно, увiйдуть близькi етноси групи банту захiднi.

Межi.
Лунда - провiнцiї Анголи Пiвнiчна та Пiвденна Лунда, пiвнiч провiнцiї Мошико; захiдна частина областi Шаба, крайнiй пiвдень областi Захiдна Касаї сучасної Конго-Кiншаси. Столиця - місто Саурiмо.
Овiмбунду - провiнцiї Пiвденна Кванза, Бенгела та Уамбо. Столиця - місто Уамбо (одне з найважливiших мiст етносу овiмбунду та центр однойменної провiнцiї).
Лучазi - провiнцiя Бiє та пiвденна частина провiнцiї Мошико. Столиця - місто Куїто (центр провiнцiї Бiє).
Hьянека - провiнцiї Анголи Мосамедiш й Уїла. Столиця - місто Лубанго (центр провiнцiї Уїла).
Ангола - провiнцiї Луанда, Пiвнiчна Кванза та Маланже. Столиця - місто Луанда (теперiшня столиця країни).
До Конго - провiнцiї Заїрі та Вiже.
До Окаванго - провiнцiї Кунене та Квандо-Кубанго.