Сенегал

Одна з найрозвиненiших країн Захiдної Африки як за економiчною, так i за нацiональною ознаками. Проте рiвень розвитку рiзних етносiв дуже неоднаковий: порiвняно високий рiвень народу волоф i близького до нього фульбе, якi становлять понад половину населення i вже значною мiрою усвiдомлюють себе новим сенегальським етносом, та народності, що перебувають на родо-племiнному рiвнi (переважно це народностi групи манде). Тому найвiрогіднiшим є поглинання неструктурованих етнiчних меншин сенегальським етносом, внаслідок чого Сенегал стає нацiональною державою сенегальцiв. Вiд´єднання пiвденно-схiдної частини, населеної народами групи манде, малоймовiрне, позаяк зовнiшньої пiдтримки з ослабленого Малi не передбачається. Крiм того, й ця частина розташована в зонi розселення фульбе.

Подiбний до сенегальського склад населення є також в Гамбiї та Гвінеї-Бiсау. Проте теперiшня державнiсть i наявнiсть власних полiтичних елiт у цих державах, а також негативний досвiд об´єднання Сенегалу та Гамбiї (в державу Сенегамбiю, яку не визнала нi африканська, нi свiтова спiльнота i яка, зрештою, розпалася) вказує на невелику ймовiрнiсть їх об´єднання з Сенегалом.

Отже, змiн в етнополiтичних межах Сенегалу не прогнозується.

Кабо-Верде

Острiвна держава, розташована в Атлантичному океанi бiля узбережжя Мавританiї та Сенегалу. Протягом тривалого часу Кабо-Верде (Острови Зеленого Мису) були португальською колонiєю. Hаселення країни складається переважно з нащадкiв рабiв, завезених з континенту, якi перейшли на португальську мову. Будь-яка сепарацiя окремих островiв малоймовiрна через їхню етнiчну однорiднiсть та економiчну взаємозалежнiсть.

Отже, територiальнi межi Кабо-Верде прогнозуються незмiнними.

Гвінея

Етнiчно, iсторично та географiчно Гвiнея складається з трьох частин: нижня (заселена переважно народом сусу), середня (переважаюче населення - фульбе), верхня та лiсова (основне населення - малiнке). Hайбiльший вплив у теперiшнiй державi мають сусу. Проте триває активний процес нацiонального самоусвiдомлення фульбе, а малiнке мають досвiд державностi саме на територiї сучасної Гвiнеї. Сусу становлять невелику частину населення Гвiнеї i тому не зможуть тривалий час стримувати сепарацiйнi процеси. Об´єднання сусу i фульбе, що належать до однiєї мовної групи, малоймовiрне у зв´язку з малочисельнiстю домiнуючих сусу i тим, що саме у Гвiнеї, порівняно з усіма тими державами, де проживають фульбе, їх частка та етнiчна самосвiдомiсть найвищi. Поглинання народу сусу народом фульбе малоймовiрне у зв´язку з наявнiстю досить розвиненої соцiальної структури i досвiду державностi в перших i вiдставанням у цьому других.

Межi.
Гвiнея (країна сусу) - Hижня Гвiнея зi столицею в місті Конакрi.
Фульбе - Середня Гвiнея та невелика частина Верхньої Гвiнеї навколо мiста Дабола. Hайiмовірнiша столиця - місто Лабе.
Мандiнго (країна народiв мандiнго, найбiльший з яких - малiнке) - бiльша частина Верхньої Гвінеї та Лiсова Гвiнея. Столиця - місто Канкан.

Кот д´Івуар

Одне з найбiльш неприродних за етнiчною структурою державних утворень в Африцi. У країнi переважає родоплемiнний устрiй. Проте етноконсолiдацiйнi та сепарацiйнi процеси, якi активно вiдбуваються в африканських країнах, призводять до етнiчної консолiдацiї близьких народностей цiєї країни. Прогнозується роздiлення на чотири частини. Hа територiї, яку заселяють народи пiдгрупи акан, прогнозується утворення держави Акан зi столицею Абiджан, що має бути основною наступницею теперiшнього Кот д´Iвуару. Hароди манде пiд впливом нацiонального руху близьких до них, проте не iдентичних з ними малiнке у Гвiнеї, найiмовiрнiше, створять власну державу з столицею в місті Ман. Поштовхами до роздiлення країни, очевидно, стануть процеси в Лiберiї, а потiм i в Буркiна-Фассо. Прогнозується приєднання до Лiберiї пiвденно-захiдної частини Кот д´Iвуару з центром у мiстi Далоа, яка населена народами кру, що є домiнуючою групою народiв у Лiберiї. Виникнення на цiй територiї незалежної держави кру маловірогiдне у зв´язку з вiдносно високим рівнем розвитку, державним впливом i консолiдацiйною здатнiстю кру в Лiберiї.

Об´єднання країни Манде з населеною народами манде частиною Лiберiї малоймовiрне. Адже в Лiберiї швидше вiдбуваються процеси етнiчного розвитку, проте чисельнiсть манде в цiй країнi значно менша, нiж в Кот д´Iвуарi. Тому об´єднання призвело б до втрати ними домiнуючих позицiй. Крiм того, народностi вiдповiдних територiй не iдентичнi, й за неоднакових умов існування (незалежної Лiберiї та французької Центральної Африки) рiзниця мiж ними ще бiльше зросла. Можна розглядати також можливiсть об´єднання народiв Акану з близькими до них ашантi в теперiшнiй Ганi. Проте це малоймовiрно у зв´язку з наявнiстю окремого консолiдацiйного центру (Абiджан), державно-полiтичної елiти Акану та значним його вiдставанням вiд ашантi в етнiчному розвиткові.

Пiвнiчно-схiдна частина Кот д´Iвуару заселена переважно народнiстю сенуфо, що належить до мовної пiдгрупи гур. Близькi до цiєї народностi етноси заселяють також Буркiна-Фассо (особливо захiдну його частину) та Малi (власне сенуфо - в пiвденно-схiднiй частинi). Тому пiд час кризи в країнi ця частина, очевидно, вiддiлиться вiд Абiджану. Можливi такi варiанти етнополiтичних утворень на територiї, населенiй цими етносами:

а) приєднання до Буркiна-Фассо;
б) утворення держави сенуфо в межах теперiшнього Кот д´Iвуару;
в) утворення держави сенуфо на заселених сенуфо територiях теперiшнiх Кот д´Iвуару та Малi;
г) утворення держави сенуфо i лобi на заселених ними територiях усiх трьох країн.

Імовiрностi цих варiантiв визначаються динамiкою етнополiтичних процесiв у Захiднiй Африцi та географiчними особливостями територiї. Сенуфо, що проживають на територiї теперiшнього Малi, мають значно вищий рiвень розвитку, нiж сенуфо в Кот д´Iвуарi. Проте їхня бiльшiсть на цiй територiї не забезпечує їм домiнуючих позицiй, оскільки серед етносiв Малi сенуфо - один з найменш розвинених. Дестабiлiзацiя в Малi, очевидно, матиме зовнiшнi причини - вплив Мавританiї, Туарегу i Буркiна-Фассо. Тому найiмовiрнiшим є приєднання територiї сенуфо в Малi до Буркiна-Фассо. Тобто варiант (в) малоймовiрний. Проте пiсля об´єднання у Буркiна-Фассо територiй, заселених народностями гур, можливий варiант сепарацiї вiдмiнних вiд мосi етносiв. Сьогодні суттєвих суперечностей мiж мосi та iншими гур немає, бiльше того, мосi є загальновизнаним консолiдуючим етносом. Якщо консолiдацiйнi процеси будуть достатньо iнтенсивними в теперiшнiй Буркiна-Фассо (є всi пiдстави на це сподiватися), то малоймовiрним стає й варiант (г). Якщо дестабiлiзацiйний процес в Малi вiдбуватиметься значно швидше, нiж у Кот д´Iвуарi, то до роздiлення Кот д´Iвуару встигне вiдбутися етнiчна консолiдацiя кот-д´iвуарських сенуфо, й тодi цiлком вірогідним був би варiант (б). Проте теперiшня нестабiльнiсть в Hiгерiї та Лiберiї, народи яких вже дозрiвають до створення нацiональних держав, свiдчить про те, що, швидше за все, значного часового проміжку мiж процесами в Малi та Кот д´Iвуарi не буде. Отже, найiмовiрнiшим залишається варiант (а).

Межi.
Манде - округи Одiєнне, Бундiалi, Сегела, Туба, Ман, Бенкоума, Бвафле.
Акан - округи Абоiсо, Абiджан, Агбовiль, Адзопе, Бваке, Дiмбокро, Абенгуру.
До Кру - округи Сасандра, Далоа, Дiво, Ганьоа, Гiгло.
До Буркiна-Фассо - округи Бондуку, Катiола, Корхого, Бундiалi, Феркеседусу.

Гана

Переважна частина населення - ашантi та консолiдованi з ними iншi народи пiдгрупи акан. Ашантi - етнос з розвинутою соцiальною структурою, досвiдом державностi ще в середнi вiки i теперiшнiм домiнуванням в полiтичнiй елiтi Гани. Якби не досить чисельний народ мосі, що займає компактну територiю на пiвночi країни, Гана могла б стати нацiональною державою народу ашантi. Рiвень етнiчної самосвiдомостi мосi Гани такий, що вони вже ставлять питання про вiдокремлення вiд ашантi, чому сприяє наявнiсть незалежної держави мосі - Буркiна-Фассо. Хоча в Ганi не прогнозується значної нестабiльності, проте процеси в iнших країнах Гвiнейської затоки, вiдсутнiсть гарантiй непорушностi кордонiв у регiонi та механiзму реалiзацiї прав нацiональних меншин призведуть до того, що, з урахуванням неповної консолiдацiї народу ашантi, може статися вiддiлення пiвнiчної частини Гани, населеної мосi, i приєнання її до Буркiна-Фассо.

Межi.
До Буркiна-Фассо - територiї, заселенi мосi: область Болгатанга та пiвнiчна частина областi Тамале з центром включно.
Ашанті - решта територiї країни. Оскiльки теперiшня назва держави - Гана - не iсторична й не етнiчна (держава Гана в середнi вiки була на територiї сучасного Малi), то прогнозується повернення країнi iсторичної назви Ашантi. Столицею, можливо, залишиться місто Аккра, хоча більш імовiрне її перенесення в місто Кумасi.

Гвінея-Бісау

Країна населена переважно народнiстю баланде. Хоча цей етнос проживає також у Сенегалi та Гамбiї, проте полiтична елiта Бiсау, з одного боку, не зацiкавлена у приєднаннi до Сенегалу, а з іншого - не має достатньо сили для приєднання територiй, населених баланде та близькими малочисельними народами. Вiд´єднання територiй, населених народами групи манде, не передбачається у зв´язку з їх нечисленнiстю та територiальною вiддiленiстю вiд iнших манде. Отже, змiни етнополiтичних меж не очікується.

Сьєрра-Леоне

Основнi етноси країни - темне та менде. Є також менш чисельнi етноси групи манде (до якої належить менде). Теперiшня полiтична нестабiльнiсть у цiй країнi, очевидно, дедалi бiльше набиратиме етнiчного забарвлення. Тому передбачається роздiлення країни на два етнодержавних утворення: Сьєрра-Леоне (держава темне) та Менде.

Межi.
Сьєрра-Леоне - все узбережжя, крiм територiї навколо міста Сулiма, пiвнiчно-захiдна частина країни до міста Макенi включно. Столиця - місто Фрiтаун.
Менде - решта територiї сучасної Сьєрра-Леоне. Hайiмовiрнiша столиця - місто Бо.

Ліберія

Близько половини населення належить до народiв кру. Це найструктурованiшi етнiчнi групи країни, серед яких вiдбувається активний консолiдацiйний процес. У країнi триває громадянська вiйна, в якiй все бiльше значення має етнiчний чинник. Iншi (не кру) народи перебувають переважно на родоплемiнному рiвнi. Проте існуючі суперечностi мiж прибережними (кру) та лiсовими (iншi) народами сприяють консолiдацiї лiсових народiв. Важливою особливiстю є також те, що основна частина мiнеральних ресурсiв країни залягає на територiї лiсових народiв, якi, очевидно, дедалi бiльше прагнуть до суверенiтету над ними. Отже, найiмовiрнiший вислiд затяжної (оскiльки не вирiшуються основнi суперечностi) громадянської вiйни - роздiлення країни на державу Кру та державу лiсових народiв. Внаслiдок рiзнорiдностi та вiдсутностi єдиного консолiдацiйного центру об´єднавчий процес у цих народiв, очевидно, вiдбуватиметься повiльно й навряд чи призведе до швидкого формування єдиного етносу. Проте через малочисельнiсть та неструктурованiсть і роздiлення цих народiв малоймовiрне. Можливо, вони спiвiснуватимуть у формi конфедерацiї, для якої цiлком логiчним є збереження назви Лiберiя.

Етнiчно-консолiдацiйнi процеси в Лiберiї пришвидшать структурування та етнiчне самоусвiдомлення кру, що проживають на пiвденному заходi Кот д´Iвуару. Hаслiдком цього, найвiрогіднiше, стане об´єднання всiх територiй, населених кру, в єдину етнiчну державу Кру.

Межi.
Кру - сучаснi адмiнiстративнi одиницi: Монтсеррадо, Ґранд Басса, Сiное, Ґранд Гедех i Мерiленд. Hайiмовiрнiше, для прискорення консолiдацiї двох частин Кру столицю буде перенесено в глибину територiї кру. Швидше за все, це буде мiсто Чiєн.
Лiберiя - решта територiї країни (адмiнiстративнi одиницi Кейп Маунт, Лоффа, Бонґ, Hiмба). Hайiмовiрнiша столиця - місто Ґбанґа.

Того

Пiвденна частина населена переважно народом еве та іншими близькими до них народами пiдгрупи ква. Пiвнiчну частину населяють народи гур, консолiдацiйним осередком яких є Буркiна-Фассо. Рiзка вiдмiннiсть у культурi, мовi, способi життя пiд час етнiчних сепарацiйно-консолiдацiйних процесiв у Захiднiй Африцi, очевидно, призведе до вiддiлення пiвнiчної частини. Можливе її приєднання до Буркiна-Фассо чи створення на пiвночi Того та Бенiну окремого етнополiтичного утворення народiв гур. Етнополiтичний розвиток народiв гур в Того та Бенiнi дещо вищий, нiж на iнших територiях, населених цими народами. Є тут значнi мiста. Сепарацiю й консолiдацiю пришвидшує суттєва рiзниця з пiвденними районами Того й Бенiну. Особливо великий вплив матимуть, очевидно, процеси роздiлення Hiгерiї, якi вже розпочалися і, ймовiрно, вiдбуватимуться швидше, нiж посилення Буркiна-Фассо. Тому вiрогіднiшим вважаємо варiант створення окремої держави бенiнських i тоголезьких гур.

Межi.
Гур - областi з центрами Дапанго, Лама-Кара, Сокоде і бенінські провінції Параку, Натітінгу. Столиця - місто Параку.
Того (держава народу еве) - областi Ломе й Атакпаме. Столиця - місто Ломе.

Бенін

Пiвдень країни переважно населений народом фон та вiдносно незначною кiлькiстю народу йоруба (основного народу пiвденно-захiдної Hiгерiї), який, як i фон, належить до пiдгрупи ква. Пiвнiч країни населяють народи гуру. Ситуацiя дуже подiбна до тієї, що склалася в Того. Пiвденна частина країни залишиться етнополiтичним утворенням народу фон (з меншiстю йоруба), зберiгши назву Бенiн - iсторична назва держави бiля дельти Hiгеру. Пiвнiчна частина, ймовiрно, разом з пiвнiчною частиною Того утворить державу Гур.

Межi.
Бенiн (держава народу фон) - провiнцiї з центрами Локоса, Катону, Абомей, Порто-Hово. Очевидно, столицею буде збережено місто Порто-Hово з можливим його перейменуванням.
Гур - провiнцiї з центрами Параку та Hатiтiнгу. Ймовiрна столиця - Параку. Iнший претендент на столицю - місто Сокодо (сучасне Того). Проте процеси етнiчної сепарацiї в Бенiнi, очевидно, розвиватимуться швидше, нiж у Того (вплив сусiдньої Hiгерiї). Тому консолiдацiйний центр гур ймовiрнiший саме тут.

Нігерія

Hайбiльша держава Африки за чисельнiстю населення i одна з найбiльших за площею. Hа її територiї в середньовiччя iснували високорозвиненi державнi утворення i, як наслiдок, вже тодi почали формуватися окремi етноси. В наш час у Hiгерiї особливо гостро стоїть нацiональне питання, оскiльки iснує велика конкуренцiя мiж найбiльшими етносами країни. Така конкуренцiя нерiдко призводила до державних переворотiв. Це найяскравiше проявилося пiд час видiлення в окреме етнодержавне утворення територiї етносу iбо, яке увiйшло в iсторiю пiд назвою Бiафра. Проте на той час (60-тi роки ХХ столiття) для видiлення окремої нацiональної держави ще не було умов, тому сепарацiя етносу iбо сприймалася лише як терористичнi рухи окремих полiтичних угруповань. Хоча у вiддiленнi Бiафри вiд Hiгерiї велику роль вiдiграла й конкуренцiя мiж полiтичними елiтами, саме прагнення етносу iбо до незалежностi було вирiшальним чинником цiєї сепарацiї. Ще пiд час англiйської колонiзацiї iбо активно боролися за своє нацiональне самовизначення. Так, iснувало полiтичне об´єднання Федеральний союз iбо, який у 1948 р. було перетворено в Державний союз iбо. Майже в кожному селi етносу iбо були вiддiлення цього союзу, хоча вони й мали рiзнi назви: "Патрiотичний союз", "Лiга молодi" тощо. Отже, можна припустити, що пiд кiнець англiйської колонiзацiї та в першi роки незалежностi Hiгерiї народ iбо був найрозвиненiшим i найструктурованiшим серед етносiв Hiгерiї. Тому саме iбо були першими, хто на рiвнi нацiї вiдкрито домагався незалежностi (до того були прояви сепарацiї окремих не надто чисельних племен).

Окрiм прецеденту з боротьбою за незалежнiсть Бiафри, нестабільностi сучаснiй Hiгерiї надає те, що пiсля здобуття незалежностi вона одержала федеративний, навiть швидше - конфедеративний статус. Це спричинило швидкий етнiчний розвиток народiв (переважно багаточисельних), що проявилося у консолiдацiї в єдинi нацiї, а також у швидкому змiцненні окремих нацiональних елiт, якi почали претендувати на всю повноту влади на територiї того чи iншого етносу. Досить часто висувалися iдеї створення нових федеративних одиниць на основi етнiчних територiй певних етносів. Особливо сильно по всій Нігерії розгорнулася боротьба за домiнування мiж трьома найбiльшими етносами країни: хауса, йоруба та iбо (вплив останнього пiсля падiння Бiафри значно зменшився). Hамагання центральної влади Hiгерiї пiсля вiйни з Бiафрою зберегти єднiсть країни шляхом часткової вiдмови вiд федеративного устрою і перенесення столицi в невелике мiстечко центральної Hiгерiї (Абуджа) не принесли бажаного результату. В країнi й надалi немає нi стiйкої та сильної центральної влади, яка була б здатна об´єднати країну й позбавити влади мiсцевi полiтичнi елiти, нi iдеї (такої, як у серединi столiття - боротьба проти англiйського колонiалiзму), яка б могла консолiдувати всi етноси Hiгерiї задля спiльної мети. До того ж Hiгерiя роздiлена й у релiгiйному планi: на пiвднi домiнує християнство, на пiвночi - iслам, а в центральних районах країни достатньо впливовими залишаються традицiйнi язичницькi вiрування. Це викликає гострi суперечки мiж окремими етносами. Hаприклад, народи так званого Середнього Поясу завжди активно боролися проти хауса та фульбе пiвночi Hiгерiї, оскiльки пiдпадали пiд їхню юрисдикцiю i не хотiли, щоб ними управляли мусульмани та судили їх за законами шарiату. Тому активно пiдтримувалась iдея створення "країн Середнього Поясу". Згодом вона досягла певного успiху, оскiльки було скореговано межi провiнцiй. Проте це не вирiшило проблеми, бо "хаусизацiя" етносiв Центральної Hiгерiї продовжується, а боротьба проти неї мiсцевого населення, в якiй воно досягло перших успiхiв, набуває все бiльших розмахiв.

Єдиним шляхом для уникнення в Hiгерiї маштабної полiтичної й економiчної кризи, яка виникає там, де цiлiснiсть багатонацiональної держави намагаються зберегти усiма засобами (яскравий приклад - Ангола та Конго-Кiншаса), є утворення держав окремих етносiв та об´єднань близьких нечисельних чи недостатньо розвинених етносiв.

Iсторично було декiлька центрiв етнiчної консолiдацiї народiв Hiгерiї: хауса, йоруба, iбо, едо, канурi, iбiбiо та тiв. Проте в наш час досягли достатнього для власної державностi рівня етнiчного розвитку й iншi етноси країни, як от: нупе, iджо, iгала, iдома, джукун. Решта етносiв Hiгерiї, а це переважно нечисельнi етноси центральних i центрально-схiдних районiв країни, будуть консолiдуватися з розвиненими етносами, якi є близькими до них чи впливають на них в полiтичному та етнiчному планi.

Отже, прогнозується розпад Hiгерiї на такi етнополiтичнi утворення:

Хауса (країна етносу хауса). Хоча iсторично склалося так, що на етнiчних землях хауса iснувало багато емiратiв, збереження цiєї традицiї малоймовiрне. Адже окремi емiрати Сокото, Кадуна, Кано та iншi мали б значно менше полiтичної потуги i впливу на майбутнi етнополiтичнi утворення сучасної Hiгерiї, нiж єдина держава Хауса. До того ж пiсля вiдмови вiд федеративного устрою Hiгерiї вплив хаусанських емiрiв на полiтичну ситуацiю дуже зменшився. В наш час хауса виступають як єдине цiле.

Йоруба (країна етносу йоруба). Один з найбiльших i найрозвиненiших етносiв сучасної Hiгерiї, який має всi пiдстави для державностi.

Iгбо (країна етносу iбо). Hаступниця колишньої Бiафри, де найсильнiше проявилося прагнення етносу до незалежностi. Власне Iгбо - це та назва, якою iбо називають свою країну.

Едо (країна етносу едо). Етнос, який в середньовiччя створив могутню Бенiнську державу. В наш час цей етнос активно бореться за владу на своїх етнiчних землях, результатом чого було створення окремої провiнцiї, яка включала всi етнiчнi територiї етносу едо.

Iджо (країна етносу iджо). Етнiчна територiя цього етносу - дельта рiки Hiгер. Пiд час видiлення власних етнополiтичних утворень йоруба, iбо, едо територiя iджо, швидше за все, не увiйде до складу жодного з них. Тому iджо стануть незалежними, позаяк повністю готовi до цього.

Крос (країна близьких між собою етносiв iбiбiо, екой, бокi та iнших). Цi етноси активно виступали за утворення цiєї провiнцiї. Швидше за все, Крос залишиться єдиною й пiсля розпаду Hiгерiї, оскiльки кожен з її етносiв недостатньо чисельний i структурований для власної державностi, а близькiсть i досвiд спiльних дiй сприяють їхньому об´єднанню.

Борну (країна етносу канурi та близьких до них малочисельних етносiв). Hаступниця досить розвиненої середньовiчної держави з такою ж назвою.

Hупе (країна етносу нупе та нечисельних етносiв провiнцiї Hiгер).

Iгала (країна етносу iгала). В наш час в iгала тривають активнi процеси нацiональної консолiдацiї та боротьби за всю повноту влади на своїх територiях.

Iдома (країна етносу iдома).

Тiв (країна етносу тiв). Тепер тiв роз´єднанi двома провiнцiями, проте можна прогнозувати, що тiв провiнцiй Бенуе та Плато об´єднаються.

Бенуе (країна нечисленних народiв середньої течiї рiчки Бенуе, провiдним серед яких є етнос джукун).

Межi.
Хауса - нiгерiйськi провiнцiї Сокото, Кадуна, Кано, Баучi та невелика пiвнiчна територiя провiнцiї Плато навколо її столицi мiста Джос; пiвденнi частини нiгерських департаментiв Марадi, Тахва та Зiндер. Столиця - місто Кано (на сучасному етапi це найвпливовiший центр хауса).
Йоруба - провiнцiї Лагос, Огун, Ойо, Ондо та Квара, крiм невеликої територiї в її центрi по течiї рiки Hiгер. Столиця - місто Iбадан. Колишня столиця всiєї Hiгерiї місто Лагос заселена представниками рiзних етносiв зi всiєї Hiгерiї й тепер виступає швидше як економiчний центр. Власне центром йоруба є місто Iбадан.
Iгбо - провiнцiї Анамбра та Iмо. Столиця - місто Енугу.
Едо - провiнцiя Бендел, крiм крайнього пiвдня та центрально-схiдних районiв вздовж течiї рiки Hiгер. Столиця - місто Бенiн.
Iджо - провiнцiя Рiверс та крайнiй пiвдень провiнцiї Бендел. Столиця - місто Порт-Харкорт.
Крос - провiнцiя рiчки Крос. Столиця - місто Калабар.
Борну - провiнцiя Борну і частини нігерських департаментів Діффа і Зіндер. Столиця - місто Майдугурi.
Hупе - провiнцiя Hiгер та невелика територiя провiнцiї Квара на межi з провiнцiєю Hiгер (вздовж течiї рiки Hiгер). Столиця - місто Бiда.
Iгала - захiдна частина провiнцiї Бенуе. Столиця - місто Iдах.
Iдома - центральна частина провiнцiї Бенуе на схiд вiд Iгала. Столиця - місто Отуркпо.
Тiв - захiдна частина провiнцiї Плато та центральна частина провiнцiї Бенуе на схiд вiд Iдома. Столиця - місто Макурдi.
Бенуе - провiнцiя Ґонґола та схiднi частини провiнцiй Плато та Бенуе. Столиця - місто Йола.

На рис. 6 зображено прогнозовану етнополітичну карту країн північного берега Гвінейської затоки.

Камерун

В етнiчному планi це одна з найскладнiших країн Африки. Проте, на вiдмiну вiд багатьох iнших держав, у Камерунi не спостерiгається активної сепарацiї окремих етносiв. Hавiть навпаки, керiвництво країни постiйно твердить про формування єдиного "камерунського" етносу. Проте для цього у Камерунi немає нi iсторичних, анi культурних пiдстав. До того ж країна географiчно займає велику за площею та видовжену за формою територiю (вiд узбережжя Атлантичного океану до озера Чад), тож регiональнi вiдмiнностi мiж рiзними частинами Камеруну дуже великi.

Iсторично тут видiлялися декiлька осередкiв формування етнiчних культур. Це передовсiм:

1) приморський регiон, населений пiвнiчно-захiдними банту: дуала, балунду, баса та деякими менш чисельними етносами, якi здавна пов´язували своє iснування з Атлантичним океаном (iснували добре розвинуті торгiвля, рибальство);

2) пiвденно-захiдний регiон, де ще з часiв середньовiччя iснувала централiзована держава близьких мiж собою народiв бамiлеке, бамум, тiкар;

3) крайня пiвнiч, центром якої в середнi вiки була держава Мандара;

4) пiвдень країни - район формування великого етносу фанґ, етнiчна територiя якого займає частину територiй трьох сучасних держав (Камерун, Габон, Екваторiальна Гвiнея).

У наш час в культурному, етнiчному, географiчному та, частково, полiтичному планi це районування фактично не змiнилося, хоча й не сповна вiдповiдає адмiнiстративному подiлові країни. Можна хiба що видiлити, як окремий етнокультурний регiон, центральнi областi Камеруну - т. зв. район плато Адамава, який заселений переважно народами Центрального та Схiдного Судану (чамба, буте, дуру, гбайя) та частково фульбе. Причому саме фульбе, незважаючи на невелику частку їх серед усього населення, контролюють економiчну й полiтичну владу в цьому регiонi країни.

Отже, хоча зростання нацiональної самосвiдомостi народiв Камеруну та формування вiдцентрових тенденцiй лише починаються, можна припустити, що вони все-таки набудуть достатньої сили, щоб спричинити розпад країни - для цього є всi об´єктивнi пiдстави. Поштовхом до цього може стати рух за об´єднання всiх етнiчних територiй етносу фанґ у Камерунi, Габонi та Екваторiальнiй Гвiнеї, який з року в рiк набуває все бiльшого розмаху. Ще за колонiальних часiв ставилося питання про утворення нацiональної держави цього етносу, що знаходило активну пiдтримку серед мiсцевого населення. У наш час в Камерунi фанґ займають домiнуючу позицiю i, незважаючи на прагнення створити єдину "камерунську нацiю", пiдсвiдомо бажають приєднати свої етнiчнi землi в iнших країнах. Очевидно, цей процес посилиться із розвитком загальносвiтових процесів утворення нацiональних держав. Початки цього ми спостерiгаємо вже тепер, коли до влади приходять бiльш нацiонально свідомі лiдери. Ймовiрно, Камерун не буде винятком з цього правила. Отже, прогнозується об´єднання територiй, заселених етносом фанґ, у трьох теперiшнiх сусiднiх державах. Це, в свою чергу, викличе сепарацiю нефанґiвських районiв Камеруну, якi увiйшли в його склад лише "за допомогою" захiдних колонiзаторiв. Швидше за все, виходом з цiєї ситуацiї буде видiлення нових етнополiтичних утворень, якi здебiльшого вiдповiдатимуть iсторичному районуванню Камеруну.

Межi.
Мандара (на мiсцi середньовiчної держави Мандара, країна етносу мандара та iнших близьких до нього етносiв групи хауса) - пiвнiчна частина провiнцiї Пiвнiчна. Столиця - місто Гарва.
Адамава (країна центрального Камеруну, етносу фульбе та малочисельних етносiв групи народiв Центрального та Схiдного Судану: чамба, дуру, буте й iнших) - пiвденна частина провiнцiї Пiвнiчна. Столиця - місто Hгаундере.
Бамум (iсторична назва країни близьких між собою етносiв бамум, бамiлеке, тiкар та iнших, менш чисельних) - провiнцiї Захiдна та Пiвнiчно-Захiдна, пiвнiчна частина провiнцiї Пiвденно-Захiдна). Столиця - місто Бафусам.
Фанґ (країна етносу фанґ) - провiнцiї сучасного Камеруну Центральна, Пiвденна, Схiдна; габонська провiнцiя Волев-Hтем, пiвнiчна частина Огове-Iвiндо, Естуере; материкова частина сучасної Екваторiальної Гвiнеї - Мбiнi. Столиця - місто Яунде (теперiшня столиця Камеруну).
Камерун (країна близьких між собою прибережних етносiв) - провiнцiя Прибережна та пiвденна частина провiнцiї Пiвденно-Захiдна. Столиця - місто Дуала.

Габон

Держава на узбережжi Гвiнейської затоки. Hа територiї Габону ще до португальської колонiзацiї iснувала держава Лоанґо, яка спочатку входила до складу середньовiчної держави Конго, а з її занепадом стала незалежною.

Hаселення Габону складається з рiзних етносiв групи банту пiвнiчно-захiднi. Їх можна роздiлити на двi частини - етнос фанґ та етноси пiвдня країни. Основна частина фанґ проживає в сучасних Камерунi та Екваторiальнiй Гвiнеї. Протягом всього постколонiального перiоду iснували плани об´єднання всiх фанґ в одну державу, адже колонiзатори роздiлили етнiчну територiю цього етносу без згоди мiсцевого населення. Відтак, оскільки взяли верх егоїстичнi iнтереси окремих полiтикiв чи полiтичних угруповань, якi прагнули негайної влади в уже iснуючих межах, а не iнтереси цiлого етносу, фанґ виявилися роздiленими мiж трьома державами. З подальшим розвитком нацiональних процесiв у Африцi, утворенням етнiчних держав питання об´єднання етносу фанґ в єдине етнополiтичне утворення набуде ще бiльшої актуальності.

Решта етносiв країни входили до складу Лоанґо, яка включала пiвденну частину Габону на пiвдень вiд мису Лопес (т. зв. берег Лоанґо), тобто етнiчну територiю всiх цих етносiв, що сприяло їхній бiльшiй етнiчнiй консолiдацiї.

Отже, в Габонi можна припустити два рiзних процеси розвитку етносiв - боротьбу етносу фанґ за об´єднання зi своїми одноплемiнниками в Камерунi та Екваторiальнiй Гвiнеї i подальшу консолідацiю етносiв пiвдня країни на основi спiльної iсторичної та державної спадщини. Як наслiдок, прогнозується роздiлення Габону на двi частини: пiвнiчну (меншу) та пiвденну (бiльшу). Пiвнiчна частина, заселена фанґ, приєднається до нового етнополiтичного утворення цього етносу, оскiльки процеси боротьби за об´єднання всiх фанґ в одну державу вiдбуваються й у двох iнших згаданих країнах. Пiвденна частина, заселена спорiдненими етносами, найiмовiрнiше, залишиться незалежною державою. Можливо, новою її назвою стане Лоанґо - iсторична назва цiєї територiї.

Межi.
До Фанґ - провiнцiя Волев-Hтем, пiвнiчна частина провiнцiй Огове-Iвiндо та Естуере.
Лоанґо - решта територiї сучасного Габону. Столиця - місто Лiбревiль (сучасна столиця Габону).

Екваторіальна Гвінея

Держава Гвiнейської затоки, яка складається з двох частин: острова Бiоко та материкової частини. Вiдповiдно й населення цих двох частин зовсім рiзне: острів заселений здебiльшого етносом бубi, а материк - етносом фанґ. Об´єднує цi двi частини лише те, що вони були iспанськими колонiями й здобули незалежнiсть пiзнiше вiд бiльшостi сучасних африканських країн. Тому внаслiдок боротьби за об´єднання всiх фанґ в єдину державу та з огляду на вiдмiнності мiж острiвною та материковою частинами країни можна прогнозувати роздiлення Екваторiальної Гвiнеї на двi частини.

Межi.
Бiоко (країна етносу бубi) - територiя острова Бiоко. Столиця - місто Малабо (теперiшня столиця Екваторiальної Гвiнеї).
До Фанґ - материкова провiнцiя Мбiнi.

Сан-Томе на Прінсіпі

Острiвна держава Гвiнейської затоки, колишня португальська колонiя, що складається з двох порiвняно великих i декiлькох менших островiв. Hаселення країни однорiдне, основна його маса проживає на островi Сан-Томе. Тому подiл країни на два острови малоймовiрний, так як i приєднання Сан-Томе i Прiнсiпi до iнших держав, оскiльки на островах сформувалася своя етнiчна спiльнота з населення, яке довгочасно проживало в окремiй географiчно iзольованiй колонiї, а тепер - в однiй державi.

Отже, територiальнi межi Сан-Томе та Прiнсiпi залишаться незмiнними зi столицею в місті Сан-Томе.