Hа порозi нового тисячолiття, оцiнюючи й узагальнюючи минуле, виявляючи основнi етнокультурнi, геополiтичнi, демографiчнi тенденцiї, доводиться простежувати численнi змiни на полiтичнiй картi свiту. Так, полiтична карта свiту кiнця ХХ столiття зовсім відрізняється від політичної карти початку століття. З iншого боку, якщо б на початок ХХ столiття людство мало достатньо обґрунтованi варiанти геополiтичних прогнозiв на майбутнє, якi тоді можна було зробити, виходячи з основних тенденцiй свiтового розвитку та закономiрностей i особливостей iсторичного розвитку країн i народiв, можливо, вдалося б уникнути багатьох темних сторiнок свiтової iсторiї столiття, що минає. Тому виникає настiйна потреба оцiнити варiанти змiн на полiтичнiй картi свiту хоча б у не надто далекому майбутньому. Звичайно, жоден з таких прогнозiв не може претендувати на точнiсть i абсолютнiсть. Проте детальний аналiз iсторичних закономiрностей, сучасної полiтичної ситуацiї в свiтi, глобальних проблем, особливостей дiяльностi народiв дозволяє спрогнозувати достатньо ймовiрний у загальних рисах варіант полiтичної карти* свiту на середину ХХІ столiття.

Що ж дасть наявність такої карти? Передусiм, з´явиться можливiсть випрацювання довготермiнової стратегiї зовнiшньої полiтики на основі об´єктивних геополiтичних змiн, якi прогнозуються. Аналiз нашого варiанта стане поштовхом до розгляду й iнших варiантiв, що вкрай необхiдно для зовнiшньополiтичної стратегiї будь-якої держави. Звичайно, найбiльше ми сподіваємося на використання наших результатiв у створеннi зовнiшньополiтичної стратегiї України та iнших держав Центральної Європи, якi, на нашу думку, мають близькi геополiтичнi iнтереси.

Iнший наслiдок, на який ми розраховуємо, пов´язаний з утвердженням народiв як основних суб´єктiв полiтичного життя свiту, а культур народiв - як найбiльших геополiтичних вартостей. Тому мета мiжнародної спiльноти - створення умов, за яких народи могли б якнайповнiше реалiзувати свiй потенцiал, якнайбiльше збагатити людство своєю культурною неповторнiстю. Iсторiя переконливо показує, що найліпші умови для цього - автономний полiтичний розвиток кожного з народiв у незалежних нацiональних державах. Саме тенденцiя до створення та змiцнення нацiональних держав є однiєю з основних тенденцiй XX столiття, яка має всi перспективи продовження в XXI столiттi. Прогнозна карта, яка враховує цю тенденцiю, очевидно, суттєво сприятиме їй. Згадаймо, з якою вдячнiстю сприйняли борцi за державнiсть України видану ще до 1991 року карту свiту, на якiй республiки СРСР, Чехословаччини та Югославiї показано незалежними державами. Як бачимо, iсторiя вже майже повнiстю пiдтвердила цей прогноз.

Отже, загалом ми сподiваємося, що ця карта зможе зробити хоча б скромний внесок у становлення гармонiйної геополiтичної структури свiту, що сприятиме розвиткові всiх народiв i переважної бiльшостi людей. Оцiнюючи величезне значення громадської думки в демократичних (i навiть хоча б частково демократичних) суспiльствах, ми адресуємо цю карту широкiй громадськостi. Сподiваємося, що iнформацiя, яку дає ця карта, та роздуми, до яких вона буде спонукати, сприятимуть ліпшому розумiнню геополiтичних процесiв XXI столiття широкими колами громадськостi i формуванню пiд їх впливом такої зовнiшньої полiтики, яка була б співзвучна з цими процесами й сприяла б їх протiканню в оптимальних для людства умовах.

Передбачаємо численнi протести та навiть звинувачення нас у сприяннi дестабiлiзацiї ситуацiї в свiтi через недодержання нами принципу непорушностi кордонiв. Ми вважаємо, що такi звинувачення є безпiдставними. Адже принцип непорушностi кордонiв аж нiяк не гарантує стабiльностi. Hабагато продуктивнішою гарантiєю стабiльностi є саме вiдповiднiсть державних кордонiв iсторичним правам та iнтересам народiв. Процеси у свiтi вiдбуваються незалежно вiд бажання навiть найвпливовiших полiтичних лiдерiв. Тому, прогнозуючи змiни на полiтичнiй картi, ми намагаємося вiдобразити об´єктивнi процеси, а не законсервувати існуючу ситуацiю. Крiм того, на пропонованiй нами картi вiдображено не кордони держав, а межi етнодержавних утворень. Цi утворення не обов´язково мають бути повністю незалежними державами, а просто достатньо самостiйними автономiями. Та й поняття незалежностi держав на середину XXI столiття, очевидно, суттєво вiдрiзнятиметься вiд того, що є тепер. Саме тому називаємо пропоновану нами карту не полiтичною, а етнополiтичною. Проте, етнодержавнi утворення, якi ми вiдображаємо, повиннi мати повне внутрiшнє самоврядування та можливiсть широких зв´язкiв із зовнiшнiм свiтом, тому їх де-факто можна вважати незалежними державами.

Декому зміни можуть здатися надто радикальними. Проте хiба не здалися б ще радикальнiшими змiни, якi призвели до формування сучасної карти свiту, людям початку ХХ столiття? Iншi можуть, навпаки, звинуватити нас в надмiрному консерватизмi, зокрема стосовно полiтичної карти Європи. Але ж у цiй частинi свiту етноконсолiдацiйнi процеси вже здебільшого завершилися, а перехiд до активної iнтеграцiї нiяк не заперечує iснування стiйких нацiональних держав, особливо, коли функцiї держави дедалi бiльше змiщаються в бiк захисту культурної iдентичностi народiв.

Ми передбачаємо й цілковите заперечення нашого пiдходу і запропонованого нами варiанта прогнозу, зокрема з боку тих, кого не влаштовують взятi за основу припущення та тенденцiї. Ми з радiстю сприймемо науково обґрунтованi зауваження та пропозицiї, якi сподiваємося врахувати в наступних уточнених варiантах карти. Проте рiшуче заперечуємо всякi спроби тиску з полiтичних мiркувань. Кожен аналiтичний центр має право на прогноз i публiкацiю його результатiв. Ми лише скористалися цим правом.

Карту супроводжують методичний коментар, в якому викладено методичнi основи здійсненого прогнозу, та предметний коментар, що мiстить обґрунтування конкретних прогнозних рiшень.