В процесі цивілізаційного поступу людства в ріних регіонах Землі та в різних цивілізаціях формуються  певні релігійні уявлення, вірування, культи, системи, які засвідчують неповторну своєрідність етносів, що є їх носіями. Релігійний процес в кожній окремо взятій країні (етносі, регіоні) детермінований конкретно-історичними, природними та етнокультурними факторами, які в комплексі віддзеркалюють усю складність етногенезу та культурогенезу  певних народів.  Релігійні системи, що  функціонували, чи продовжують функціонувати в межах окремих держаних утворень або переважно серед представників певних етнічних груп прийнято називати етнічними, етнічнодержавними, або національними. У релігієзнавстві більш вживаним є термін „національні релігії”, які поділяють на ранні і пізні. Але цей термін носить умовне значення, бо в ранніх державах, що існували в ІV – ІІ тис. до н.е., не було ще націй в сучасному розумінні цього слова, тому останнім часом науковці для характеристики такого роду релігій оперують термінами „етнічні”, “національно-етнічні”.