Хоча велика кількість релігій наполягає на тому, що їм відкрита вічність, можна спостерігати цілу низку ознак їх історичної мінливості (виникнення нових релігій, їх різних напрямів, зміни в віруваннях, догматах та обрядах та ін.). Ці ознаки дозволяють розглядати релігію як історичне явище, а тому породжують питання про її походження. У вирішенні цього питання конкурують між собою два провідні підходи: умоглядно-теоретичний (що в основу своїх доведень кладе міркування логічного плану) та фактографічний (що спирається на численний емпіричний матеріал). Обидва підходи дозволяють виявити важливі аспекти зв’язку релігії з історичним процесом та ставлять питання про можливу історичну послідовність у розвитку форм релігії.