На всіх етапах духовного розвитку людства разом з міфологічними та релігійними уявленнями існували різного роду форми їх критичного аналізу. Вони могли виражатися у богословській формі, що відходила від традиційної ортодоксальної позиції і виявлялася у вигляді різноманітних єресей, або у світській - як спроба філософського, гуманітарного і природничо-наукового аналізу релігійних приписів. Ще в давніх цивілізаціях починається більш-менш систематичне осмислення релігії; вагомий внесок в таке осмислення здійснювала філософія, але поступово до аналізу релігії почали залучатись різні напрями наукового пізнання. Очевидне зацікавлення поясненням сутності релігії проявляла богословська думка. Врешті-решт всі означені інтелектуальні розвідки привели до формування наукового релігієзнавства, яке, з одного боку, намагається зібрати та інтегрувати численні данні різних наук та напрямів релігієзнавчого пошуку, а, з іншої сторони, зайняти нейтральну, виважену позицію щодо пояснень сутності релігії та її проявів. На сьогоднішній день існують світське та богословське релігієзнавство. Але окрім них релігійні явища намагались пояснювати з позицій визнання людини самодіяльною істотою (вільнодумство) та з позиції принципового відкидання реального існування божества (атеїзм). Розгляд основних напрацювань всіх означений течій та напрямів постає метою даної теми.