Результати виборів до органів політичної влади значною мірою визначаються рівнем розвитку політичних сил - партій, блоків, організацій та окремих кандидатів, які відображають інтереси відповідних соціальних груп. Але не меншою мірою результати залежать і від того, як функціонує сама виборча система в суспільстві.

Демократичні вибори в органи політичної влади в сучасному суспільстві являють собою великий соціально-політичний захід, основна мета якого — легітимне відтворення відносин суспільного представництва в системі державного керівництва й управління. Як і будь-який захід, у роботі якого бере участь велика кількість людей, що виконують різні функції, вибори вимагають відповідного набору погоджених за часом і місцем проведення політичних, правових і організаційних дій, тобто виборчих технологій.

У сучасній політології поняття "виборча технологія" — порівняно нове і здебільшого пов´язане з організацією і проведенням демократичних виборів. Але не слід забувати, що й авторитарні політичні режими, які використовують вибори як ширму, щоб приховати дійсні механізми формування владних структур, також мали потребу в специфічних "виборчих технологіях". Оскільки цільова функція ніби демократичних виборів зводилася, з одного боку, до твердої номенклатурної системи рекрутування владної еліти, а з іншого — мала потребу в демонстрації активної всенародної підтримки існуючого режиму, то й "виборчі технології", що відзначалися складністю і витонченістю, повинні були містити в собі відповідні сховані від населення дії й одночасно — заходи щодо широкої мобілізації виборців.

В умовах демократичних режимів виборчі технології покликані забезпечити найважливішу сферу взаємодії громадянського суспільства і держави — передання владних повноважень представникам суспільства за допомогою процедури виборів. Унаслідок цілеспрямованої політичної діяльності досягається результат: для держави — забезпечення правових норм під час організації й проведення виборчої кампанії, для суспільства — найповніша реалізація соціальних функцій виборів, для кандидатів — здійснення в рівній боротьбі з політичними конкурентами свого права представляти жителів свого округу в державних органах. При цьому виборчі технології не можуть не враховувати об´єктивних умов проведення виборів: правового поля, практики виборчих кампаній, національно-політичних традицій, організаційних і матеріальних можливостей держави.

Виборчі кампанії, незалежно від типу виборів, мають однакові основні етапи, межі яких визначено типовими політичними подіями (схема 12).

Схема 12. Основні етапи виборчої кампанії

Після оголошення про призначення виборів проводиться висування кандидатів у депутати. Цей період закінчується реєстрацією кандидатів виборчою комісією.

Потім настає період передвиборної боротьби, який закінчується голосуванням. Голосування може проводитися в один чи кілька турів. Після голосування настає період підбивання підсумків виборів і включення обраного представника в активну діяльність у межах органу влади.

Виборча кампанія, проведена на будь-якому рівні державного устрою (загальнонаціональному, регіональному, місцевому) як в органи законодавчої, так і виконавчої влади, має типовий склад учасників цієї події.

Центральними дійовими особами у виборчій кампанії є: кандидати в органи влади, яких можуть висувати різні соціально-політичні сили відповідно до виборчого законодавства. В Україні право висування кандидатів у депутати належить громадянам України, які досягли вісімнадцяти років і мають право голосу. Це право реалізується ними через партії (блоки) або шляхом самовисування у порядку, встановленому законом.

Кандидати в органи влади прямо чи через помічників створюють свою команду. Як правило, до її складу входять такі учасники виборчої кампанії:

• довірені особи, основна функція яких полягає в тому, щоб, зустрічаючись з виборцями, говорячи від імені кандидата, розширити представницькі можливості кандидата у виборчому середовищі;
• група підтримки кандидата, завдання якої полягає в тому, щоб створити необхідний соціально-психологічний настрій під час зустрічей виборців з кандидатами, під час проведення дебатів між кандидатами та в інших виборчих заходах;
• агітатори — особлива група членів команди, які повинні зробити доступними для виборців передвиборну програму й імідж кандидата;
• члени команди, які здійснюють зв´язок із засобами масової інформації (ЗМІ). Забезпечуваний законом доступ кандидатів до З МІ може мати різну ефективність залежно від професіоналізму членів команди.

До команди кандидатів можна з відповідною часткою умовності включити і спонсорів, які підтримують кандидатів матеріально в надії реалізувати через них свої інтереси. До неї можуть входити і представники партій та рухів і приватні особи, які підтримують кандидата. Дуже важливою ланкою команди кандидата в органи влади є група соціально-політичної підтримки, функції якої полягають у тому, щоб одержувати необхідну кандидатові об´єктивну інформацію. Практика виборчих кампаній показує, що без ефективної роботи команди за всіх сприятливих умов надії кандидата на перемогу здебільшого є нереальними.

Вирішальним учасником виборів є виборці — люди, які проживають на території виборчого округу і мають право голосу. Від їхнього вибору залежить результат кампанії.

І, нарешті, проведення виборів забезпечується державними структурами — виборчими комісіями, органами влади та судами, роль яких полягає в тому, що вони створюють організаційно-правову інфраструктуру виборчої кампанії: дотримання законності й організація реєстрації кандидатів, визначення меж виборчих округів і виборчих дільниць, оповіщення виборців про проведення виборів, організація проведення виборів, спостереження за дотриманням правових норм під час виборів, підбивання їхніх підсумків, а також повідомлення виборців про результати виборів.

Розглядаючи участь у виборах з позиції кандидата, можна виділити низку конкретних кроків кандидата і його команди — кроків, які становлять процедуру виборчої кампанії.

Для серйозного політика немислимий вступ у передвиборну боротьбу без аналізу потреб виборців та своїх можливостей. Варто, однак, відзначити, що не завжди метою участі кандидатів у виборах є перемога. Для деяких кандидатів участь у виборчих кампаніях — це перевірка своїх програм, ініціатив, особистих якостей, набуття популярності тощо. У зв´язку з цим завдання кандидатів та їхні виборчі стратегії можуть істотно різнитися.

Разом з тим очевидно, що процедуру виборчої кампанії на всіх її етапах не можна оптимально реалізувати без одержання точної інформації, насамперед інформації про головний об´єкт уваги кандидатів — про виборців. Цю інформацію одержують унаслідок дослідження соціально-політичних характеристик електорату.