Розроблення теорії політичних систем передбачає диференціацію їх за типами. У вітчизняній політичній літературі довгий час вважалося, що єдиним критерієм, відповідно до якого треба класифікувати політичні системи, є суспільно-політична формація, економічний базис суспільства. Відповідно до цього критерію виділено рабовласницьку, феодальну, буржуазну і соціалістичну політичні системи.

Недостатність такої типології полягає в абстрактності й жорсткому прив´язуванні до економічної структури суспільства. Відомо, що однотипний економічний базис (Німеччина, Франція, Англія, Італія) перед другою світовою війною створив різні типи політичних систем. У Німеччині й Італії господарювали тоталітарні фашистські політичні сили, а у Франції й Англії — ліберально-демократичні. Такого роду приклади можна було б продовжувати. Справа, мабуть, не тільки в економічному базисі суспільства, хоч, безумовно, він відіграє важливу роль у становленні та функціонуванні політичних систем.

У зарубіжній політичній науці типи політичних систем класифікуються за різними критеріями, і це дає змогу глибше аналізувати їх, бачити переваги одних політичних систем над іншими в умовах однакових і різних економічних структур.

Так, Ж. Блондель поділяє політичні системи за змістом і за формами управління. Він виділяє п´ять основних типів:

1)      ліберальні демократії, що опираються на лібералізм у прийманні державних рішень;

2)      комуністичні системи з пріоритетом рівності соціальних благ і зі зневагою до ліберальних засобів досягнення їх;

3)      традиційні політичні системи, які управляються олігархією і відзначаються нерівномірним розподілом соціальних та економічних благ;

4)      політичні системи, що переживають період становлення в країнах, які розвиваються, з авторитарними методами управління;

5)      авторитарно-консервативні системи, мета яких — зберегти соціальну й економічну нерівність.

Існують і спрощені підходи до класифікації політичних систем. Вони поділяють політичну систему на демократію й диктатуру або на демократію, авторитаризм і тоталітаризм.

Більшість сучасних політологів виділяють три типи політичних систем.

Політичні системи англо-американського типу

Вони характеризуються вільною політичною культурою, що спирається на раціональний розрахунок, терпимість і толерантність громадян і політичної еліти. Системи цього типу стабільні, ефективні, здатні до саморегуляції. У цій системі чітко реалізується принцип поділу влади на три гілки (законодавчу, виконавчу і судову) і чітко визначено функції гілок влади.

Політичні системи тоталітарного типу

У політичній системі такого типу влада зосереджена в руках нечисленної політичної номенклатури (бюрократії). Засоби масової інформації перебувають під контролем держави. У суспільстві, як правило, дозволено діяльність лише однієї партії, що контролює всі елементи політичної системи, включаючи й державу. Панує ідеологія керівної партії. Занадто розширено функції репресивних органів. Політична активність має дозвільний і примусовий характер.

Континентально-європейські політичні системи

Це політичні системи, які склались у Франції, Німеччині, Італії, країнах Скандинавії. Для них характерним є існування і взаємодія елементів старих і нових культур, політичних традицій і форм політичної діяльності. Партії й суспільно-політичні об´єднання вільно функціонують у межах існуючих конституційних норм. Представницькі й виконавчі гілки влади виконують свою діяльність на основі визначених законом регламентів і процедур.