У наукових дослідженнях останнього часу все більше уваги приділяється корпоративному типові бюрократії. Корпорація (від лат. corporatio — спілка) — товариство, спільність осіб, об´єднаних на основі певних інтересів. До корпоративного типу бюрократії американський дослідник С. Біялер відносить незалежну ні від політичних лідерів, ні від інтересів споживачів бюрократію, головною турботою якої є забезпечення власних інтересів, розширення своєї зони впливу.

Діяльність корпоративної бюрократії визначається відповідними законами, розпорядженнями та інструкціями, на основі яких складаються її повноваження. Разом з тим особливість функціонування управлінської еліти виявляється і в тому, що крім формальних відносин важливого значення набувають ще й неформальні, корпоративні стосунки, які дають змогу за певних умов ігнорувати загальнодержавні правові акти й користуватися виключно корпоративними інтересами.

В основі системи цінностей корпоративної бюрократії лежать інтереси лише цієї групи (а не всього суспільства), вони розглядаються як найвища цінність і для корпорації загалом, і для кожного її члена зокрема. Корпоративні відносини реалізуються через механізми ідентифікації, утвердження й захисту корпоративних інтересів, розширення сфери впливу — аж до підпорядкування суспільних інтересів корпоративним цілям і завданням. Найяскравіше це виявилося в лобіюванні як суспільному явищі.

Лобіювання (від англ. lobby — кулуари) — діяльність соціальних груп, груп тиску та органів законодавчої й виконавчої влади, які відстоюють свої інтереси. Лобіювання — це діяльність, спрямована на прийняття або, навпаки, на створення перешкод прийняттю певних законів, рішень і заходів, діяльність, яка виявляється в наданні членам законодавчих або урядових органів інформації, статистичних даних та інших матеріалів, а також результатів дослідження різноманітних наукових центрів з тих чи тих питань, які обґрунтовують точку зору на відповідні законопроекти.