Становлення радянського суспільства започаткувало нову модель соціального розвитку, теоретичною базою якої була марксистсько-ленінська концепція. Домінування принципів і методів силового (примусового) управління, абсолютизація класової боротьби, нехтування національними засадами суспільного життя, відчуження громадян від реальної політики й маніпуляції громадською думкою стали сприятливими умовами для формування одного з найбюрократичніших суспільств у світі.

Після тривалого протистояння різних політичних сил, громадянської війни, що принесла багатомільйонні жертви, почався період воєнного комунізму, який визначають як перший етап бюрократизації радянського суспільства. Характерним для нього стало всезагальне утвердження командних методів у стилі апробованих традицій казарменого комунізму, а отже — і формування довершеної бюрократичної системи управління тоталітарного типу.

Злам непу і знищення решток ринкової економіки, створення системи сталінського соціалізму був другим етапом, який охопив період 20—40-х років 20 ст. Унаслідок жорстоких репресій, придушення навіть найменших проявів опозиційної діяльності відбулося закріплення всевладдя партійно-державної демократії й остаточне відчуження трудящих від політичної влади.

Наступний етап бюрократизації радянського суспільства пов´язують з керівництвом державою М. Хрущова. Цей період характерний проявами волюнтаризму і суб´єктивізму, безмежного новаторства керівництва держави без належного врахування соціальних реалій, а це ще більше посилювало роль бюрократії.

Етапом найвищого розвитку радянського бюрократизму називають період правління державою Л. Брежнєва. Централізація влади й владні повноваження глави держави стають безмежними. Єдина правляча комуністична партія, за конституцією, є керівною і спрямовуючою силою суспільства. Боротьба з інакодумством, ієрархічність, номенклатурність і формалізм стають домінуючими принципами суспільного життя. Відбуваються стагнаційні процеси в усіх сферах суспільства, а це зумовлює необхідність оновлення та інновацій в управлінні.

Період перебудови і незалежного існування Української держави виявив усю складність і суперечливість існуючих соціально-економічних відносин і політичних орієнтацій суспільства, привів до поступового падіння всевладдя компартії і до формування багатопартійності, започаткував демократизацію й реформування економіки і політичної системи. Водночас глибока, тривала суспільна криза засвідчує збереження впливу бюрократії, її нездатність вирішувати складні соціально-економічні проблеми і спрямованість її діяльності на задоволення власних інтересів і потреб.

Сучасні політичні дослідження визначають бюрократизм як таку систему влади, що ґрунтується на сукупності формальних і неформальних зв´язків службовців, певних повноважень управлінських структур, які дозволяють ігнорувати право жити за власними законами і процедурами, функціонувати бюрократії як надзаконній владі. Авторитарність, корпоративність та ієрархічність бюрократичної влади призводять до деградації соціальної системи.

Нинішній період соціально-економічного розвитку України з особливою актуальністю виявив необхідність підготовки і формування нової управлінської еліти.

Перешкодою бюрократизації суспільних процесів і перетворенню бюрократії з раціональної в ірраціональну структуру, як показує сучасний досвід розвитку держав, є впровадження системи демократичного самоврядування, забезпечення необхідних умов для повноцінного функціонування правової держави і громадянського суспільства.