У 20 ст. слово "демократія" стало найпопулярнішим у народів і політиків усього світу. Сьогодні немає жодного впливового політичного руху, який не претендував би на здійснення демократії, не використовував би цей термін у своїх, часто далеких від істинної демократії цілях.

За сучасних умов будь-яка політика чи програма суспільного розвитку перестає бути прогресивною, якщо вона не враховує принцип пріоритетності людського виміру рішень, які приймаються. Ігнорування цього принципу якраз і призводить до втрати стимулу суспільного прогресу.

Виявлення найдієвіших мотивів підвищення ефективності управління суспільними процесами, форми поєднання їх із соціально справедливими методами демократичних принципів регулювання суспільного життя — одна із складних проблем, розв´язання якої шукала й шукає сьогодні суспільна думка і практика.

Суспільство реалізує свою соціальну сутність завдяки здатності виробляти демократичні правила поведінки, які полегшують суспільне співіснування. Адже демократія — це рух суспільства від влади диктатора до широкої соціальної бази управління. Такі тенденції об´єктивно характеризують процес розвитку природи влади та її демократичне насичення.

Демократизація відносин між членами суспільства значною мірою залежить від ступеня задоволення особистих і суспільних інтересів. Досягнення справжнього поєднання цих інтересів дасть змогу реалізувати і принцип соціальної справедливості, без чого демократичне відродження неможливе.