У соціально-політичній літературі поняття "політичний процес" характеризується як складне за змістом і структурою. Особливість функціонального використання його пов´язана насамперед з потребою розглядати політичну сферу суспільства як динамічну систему політичних явищ і процесів, складних політичних відносин, що формуються внаслідок різноманітної політичної діяльності суб´єктів політики і спрямовані на реалізацію їхніх політичних інтересів.

Отже, зміст політичного процесу становить сукупність дій суб´єктів політики щодо реалізації їхніх політичних інтересів, і насамперед інтересів, пов´язаних із домаганням, використанням і утриманням влади.

У складній структурі політичного процесу переплітаються і тісно взаємодіють об´єктивні і суб´єктивні чинники. Так, політична діяльність як активний вияв політичних орієнтацій людини, окремих соціальних груп, класів, націй чи інших суб´єктів політичного життя зумовлюється їхніми політичними інтересами, а політичні інтереси, у свою чергу, є виявом їхніх певних матеріальних і духовних потреб. Політичний процес утілює в собі взаємодію соціальних і політичних структур і зв´язків, що репрезентує взаємовідносини суб´єктів політики стосовно держави, інших політичних інститутів і політичної системи суспільства в цілому.

З огляду на ці чинники в деяких виданнях політичний процес розглядається як сукупна діяльність соціальних суб´єктів, завдяки якій відбувається формування, перетворення і функціонування політичної системи. Цю характеристику політичного процесу з деякими доповненнями та уточненнями прийняли автори кількох навчальних видань. Професор В. Ю. Шпак, наприклад, акцентує увагу на тому, що "політичний процес є сукупністю видів діяльності людей, гарантованих законом і включених у динаміку практично-політичних відносин, які охоплюють усі стадії розвитку і функціонування політичної системи".

Інші автори, підтримуючи цей підхід, розглядають політичний процес як сукупність дій інституційних і неінституційних суб´єктів щодо здійснювання своїх специфічних функцій (дисфункцій) у сфері влади, які ведуть врешті-решт до розвитку чи падіння політичної системи суспільства.

Ці характеристики важливі для розуміння сутності політичного процесу, його змісту і основних суб´єктів. У політичному житті, особливо в тих країнах, де відбуваються складні трансформаційні процеси, спостерігаємо значний вплив діяльності громадян, яка не гарантована законом і лише з часом може визнаватися легітимною. А тому доцільно до змісту політичного процесу віднести всі різноманітні види політичної діяльності громадян.

Однією з найважливіших ознак політичного процесу є його динамічний, рухливий стан і складна система детермінації внаслідок складної мотивації діяльності значної кількості суб´єктів політики, розбіжності їхніх політичних інтересів та орієнтацій.

Зміст політичного процесу визначається багатьма чинниками, які характеризують рівень розвитку соціальних і економічних відносин, стан духовно-ідеологічної сфери суспільства і тих концептуальних моделей, які зосереджують у собі загальні уявлення про світові процеси, про тенденції розвитку громадської думки і пріоритет у ній певних політичних цінностей тощо. Як складна і багатогранна діяльність суб´єктів політики щодо реалізації політичних інтересів, цінностей і базових матеріальних та духовних потреб за допомогою використання влади політичний процес втілюється у формуванні, розвитку та еволюції політичної системи суспільства.

Формування політичної системи суспільства чи її кардинальні зміни можна розглядати як визначні віхи в перебігу політичного процесу, оскільки вони стають можливими внаслідок складних компромісних дій суб´єктів політики чи внаслідок реальної переваги в політичному житті певної політичної сили (блоку політичних сил).

Об´єктами і формами реалізації дій учасників політичного процесу можуть бути: утворення державних органів шляхом виборів їх; створення масових організацій шляхом волевиявлення громадян, об´єднаних у суспільні організації; вироблення політико-правових норм шляхом врегулювання процесу підготовки і прийняття законів, безпосереднього вияву волі громадян (референдуми, з´їзди, збори тощо); організація системи управління основними сферами державного і суспільного життя тощо. Усі ці заходи спрямовуються на визначення принципів організаційних структур, повноважень і взаємовідносин ланок управління.

Крім цього, низку заходів спрямовано власне на процеси політичного розвитку, до яких належать: зміцнення соціальних основ розвитку суспільства; розвиток національних відносин; врахування інтересів національних груп і меншин; залучення громадян до управління державними і суспільними справами; вироблення довіри і підтримки політичним курсам партій, політичним інститутам; формування політичної свідомості громадян; зміцнення влади політичних інститутів; забезпечення дотримання законності та інших демократичних норм; проведення міжнародної політики.

Отже, зміст політичного процесу створюють різні за рівнем, масштабами і спрямуванням дії суб´єктів політики. Частину з них можна віднести до міжнародних, глобальних процесів, які потребують координації й об´єднання зусиль суб´єктів політики на рівні значних регіонів, держав чи світового товариства в цілому, а інші мають частковий (парцелярний) характер.

Одним із найважливіших завдань, яке прагнуть вирішити для себе суб´єкти політики, — це питання про технологію здійснення влади, прийняття таких рішень і законодавчих актів, які давали б змогу відповідним чином представляти їхні інтереси на різних рівнях владних структур і особливо — на найвищому. Саме тут зосереджуються зусилля і в цьому полягають глибинні причини різноманітних дій політичних структур і інститутів — учасників політичного процесу.