Сучасне життя суспільства з його складною змістовою насиченістю й різноманітністю соціальних інтересів потребує використання адекватних комплексних систем засобів і заходів для реалізації їх.

Спільними завданнями політики і права є регулювання суспільних відносин, створення стабільних і сприятливих умов життєдіяльності суспільства і людини.

Політика і право мають глибокі й нерозривні взаємозв´язки, вони тісно пов´язані з функціонуванням держави, яка визначає зміст політики, її пріоритетність і засоби реалізації, формує правову політику, забезпечує відповідну міру свободи своїх громадян і сферу їхньої непідвладності. Держава встановлює і санкціонує право, використовуючи для цього широкий арсенал відповідних засобів, включаючи і засоби державного примусу.

Особливість взаємозв´язку політики і права полягає в тому, що вони покликані забезпечити раціональні, науково обґрунтовані й стабільні принципи взаємовідносин громадян у суспільстві, гарантувати їм реальне здійснення прав і свободу. Одна сфера активної взаємодії політики і права цим не вичерпується, оскільки і політика, і право є самодостатніми соціальними явищами зі своїми власними сферами реалізації.

У визначенні взаємовідносин політики і права більшість дослідників надають пріоритет політиці. Політика — складний соціальний феномен, основний зміст якого пов´язаний з питаннями досягнення, утримання й реалізації влади суб´єктами політики для забезпечення своїх інтересів і потреб.

Політика формується під впливом різних чинників, справляючи в свою чергу зворотний вплив на всі сфери суспільного життя. Політика виконує низку важливих функцій, серед яких — всеосяжна організація суспільного життя; регулятивно-контрольний вплив на життєдіяльність громадян та їхніх асоціацій, починаючи від невеликих соціальних груп і верств аж до великих соціальних класів, народів і націй; забезпечення цілісного розвитку суспільства завдяки інтеграції різних соціальних груп і верств навколо спільних суспільних інтересів та інші значущі функції. Універсальність політики, її здатність впливати практично на всі відносини суспільства визначають її особливий соціальний статус. Однак реалізація політики потребує відповідного законодавчого забезпечення, прийняття правових актів, за допомогою яких політика держави стає нормою суспільного життя.

Право також виступає інтегративною основою суспільства, воно об´єднує і підпорядковує громадян вимогам права, формуючи відповідні правові відносини суспільства. Загальноправові норми визначають систему суспільних зв´язків.

Отже, взаємозв´язок політики і права виявляється таким чином, що політика і право виконують спільні функції та свої окремі особливі, специфічні завдання. Так, право є своєрідним інструментом здійснення політики, який унормовує суспільне життя, використовуючи для цього примусову силу держави.

Функціональна роль права полягає в тому, що воно виражає загальнолюдські інтереси, певні соціальні прагнення, волю більшості громадян суспільства чи його домінуючої частини, визначає права, свободи й обов´язки громадян.

Внутрішня організаційна цілісність і дієздатність правових норм забезпечується засобами державного санкціонування (силою державного примусу). Набуття правовими нормами юридичної чинності здійснюється завдяки встановленню їх державою, офіційним оприлюдненням, визначенням часу їхнього вступу в законну силу і зазначеної території, на якій вони будуть діяти, та осіб, на яких поширюється їхня дія.

У реалізації правових відносин суспільства винятково важливу роль відіграє виконання правових обов´язків громадянами, оскільки стан невиконання обов´язків руйнує всю систему громадянських прав. У юридичних обов´язках вбачають ядро правової політики, їм відводять головну роль у співвідношенні між правами й обов´язками.

Реалізація правової політики є важливою передумовою формування і розвитку правової держави. Правова політика є складником державної політики, спрямованої на забезпечення прав і свобод громадян, законності та правопорядку в суспільстві. Правова політика є сферою взаємовідносин різних соціальних інститутів, суб´єктів політики з найважливіших питань законотворчої діяльності для реалізації суспільних інтересів і потреб.

Правова політика включає в себе правотворчість, застосування права, розвиток правосвідомості і правової культури громадян. Серед основних завдань правової політики виокремлюють такі:

• визначення видів суспільних відносин, які підлягають правовому регулюванню;
• визначення і впровадження методів правового регулювання відповідних видів суспільних відносин;
• планування й забезпечення реалізації основних напрямів законотворчої діяльності на поточну й довготермінову перспективу;
• розроблення оптимальних систем організації правотворчої й правозастосувальної діяльності державних органів;
• визначення основних форм і методів правового виховання громадян, формування їхньої правової культури.

У сучасному українському суспільстві відбуваються складні і суперечливі процеси реформування всієї правової системи, приведення у відповідність до нових соціальних реалій практично всіх галузей законодавства, кодифікації та систематизації його.

Визнаючи принцип верховенства права, нинішня національна правова система України зберігає занорматизований характер з домінуванням підзаконних нормативно-правових актів над законами. Так, у нас діє близько ЗО тис. нормативно-правових актів, з яких лише 4,6 % мають силу закону. Залишаються незбалансованими сфери правового регулювання між окремими галузями права.

З проголошенням нашим парламентом Декларації про державний суверенітет, прийняттям Акту про незалежність і Конституції України закладено основи демократії молодої суверенної держави, визначено пріоритети внутрішньої і зовнішньої політики. Нагальними завданнями сучасного державотворення є беззастережне втілення в життя Конституції та інших законодавчих актів України.