До числа суб´єктів політичних відносин, соціальних суб´єктів політики належать і соціально-професійні спільності. Це передусім великі професійні групи людей, які посідають особливе місце в системі суспільного поділу праці, — робітники, службовці, інтелігенція, селяни, підприємці. Соціально-професійні спільності відіграють значну роль в економічному, соціальному, політичному, духовному житті суспільства. В країнах Заходу ці спільності є основними обліковими групами соціальної статистики. Важливо визначити соціальний склад основних професійних груп.

Інтелігенція — це соціальна група (верства) людей складної і розумової праці.

Відповідно до цього визначення до інтелігенції належать не взагалі всі люди розумової праці, а лише особи складної (висококваліфікованої) праці, виконання якої передбачає наявність вищої або середньої спеціальної освіти. Через високий рівень освіти, професійної підготовки представників інтелігенції називають іще спеціалістами або професіоналами. Основними професіональними групами у складі інтелігенції є інженерно-технічна, наукова, педагогічна, медична, художня, адміністративно-управлінська, військова.

Близькою до інтелігенції соціально-професійною групою є службовці — особи нефізичної праці, які трудяться за наймам.

До службовців належать як особи простої розумової праці (в основному торгові й конторські працівники, яких називають іще службовцями неспеціалістами), так і ті представники інтелігенції (спеціалісти), що трудяться за наймом. У західній соціології особи розумової праці визначаються також як «білі комірці», на відміну від «синіх комірців» — осіб ручної праці, робітників.

Терміном «селянство» можуть позначатися різні спільності людей: усе самодіяльне населення, зайняте в сільському господарстві (наймані робітники, дрібні, середні і великі власники засобів виробництва, передусім землі), всі або лише дрібні власники засобів виробництва.

Нарешті, підприємці — це власники засобів виробництва, котрі функціонують як його організатори.

Навіть найвищі посадові особи не є підприємцями, якщо вони цими підприємствами не володіють. Водночас не є підприємцями і власники засобів виробництва, які не причетні до організації самого виробництва. На практиці власники підприємств найчастіше є і їхніми вищими посадовими особами. Оскільки функціонування приватних підприємств передбачає використання найманої робочої сили, то їх власників-підприємців називають іще роботодавцями.

Багатоманітними є й соціальна-теритериторіальні піоріольні спільності.

 Це жителі окремих населених пунктів (сіл, селищ, малих, середніх і великих міст), окремих адміністративно-територіальних одиниць (провінцій, штатів, земель, областей, районів тощо) і регіонів, сільське й міське населення в цілому. Часто ці спільності займають неоднакове становище в суспільстві. Так, щодо працевлаштування, умов праці, побуту міське населення має більше можливостей, ніж сільське. Внаслідок нерівномірності економічного розвитку окремих регіонів тієї чи іншої країни населення цих регіонів відрізняється за умовами праці, побуту, рівнем життя тощо. Такі відмінності справляють відчутний вплив на політику.

Існування різних соціальних спільностей означає наявність багатоманітних соціальних інтересів, у тому числі пов´язаних з політикою, функціонуванням державної влади. Безпосередньо в політичній сфері ці інтереси представляють політичні партії, різноманітні громадські організації і рухи.

Так, існують політичні партії і громадські організації, які відображають інтереси різних суспільних класів. Є політичні партії і громадські організації, що орієнтуються на інтереси конкретних етнічних, демографічних чи територіальних спільностей. Взаємодія різноманітних соціальних інтересів визначає основний зміст політичного життя суспільства, а їх зіткнення породжує соціально-політичні конфлікти.