На півночі Аравії утворилися племінні союзи та карликові держави, керовані "царями", правильніше було б сказати — "шейхами", іноді "царицями". В цих політичних утвореннях склалася військова організація, проте без регулярної армії — вояками були всі дорослі чоловіки племені та частина жінок. Північноаравійські політичні центри (скажімо, Набатейське князівство) слугували розмінною монетою в політичних іграх могутніх сусідів — Єгипту та Ассирії і водночас постійно сварилися між собою.

Вагоміших успіхів на політичній арені досягли сильніші й стабільніші південно аравійські держави на, території сучасних Єменської Арабської Республіки та Народно-Демократичної Республіки Ємен. Найповажнішими серед них були Сабейське царство (займало території між Червоним морем і Хадрамаутом, між Центральною Аравією та Індійським океаном) та Хім’яритеька держава, яка посилилася наприкінці І тис. до н. е. Проте близько III ст. до н. е. в Сабі, від якої вже відложилися завойовані нею сусідні південно аравійські держави, воцарилася династія із Хім’яра, її західного сусіда.

З середини І тис. до н. е. Аравія налагодила тісні торговельні зв’язки з Грецією, в Елліністичну добу — з державою Птолемеїв, у першій половині І тис. н. е.—з Римською імперією. Торгувала вона також з Аксумом (Ефіопія).