Досягнення цілей і завдань науково-технічної політики здійснюється державою шляхом застосування форм прямого та непрямого регулювання.

До важелів прямого регулювання в сфері науково-технічної діяльності належать:

— визначення державних пріоритетів розвитку науки і техніки;

— формування державних науково-технічних програм;

— доведення державних замовлень на науково-технічні розробки;

— бюджетне фінансування фундаментальних досліджень та реалізації науково-технічних програм;

— проведення державної науково-технічної експертизи;

— підготовка науково-технічних кадрів вищої кваліфікації;

— здійснення патентної та ліцензійної діяльності.

До важелів непрямого регулювання науково-технічної діяльності належать:

-створення сприятливих умов для здійснення науково-технічної діяльності всіма суб´єктами підприємництва;

—правовий захист інтелектуальної власності;

—звільнення від оподаткування, введення пільгового режиму оподаткування суб´єктів господарювання в сфері науково-технічної діяльності;

—введення пільгового кредитування;

—встановлення взаємовигідних міжнародних зв´язків;

—пропагування науково-технічних досягнень;

—стимулювання науково-технічної творчості.

Завданням регулювання науково-технічної діяльності є створення оптимального механізму поєднання ринкових і державних важелів впливу на науково-технічні процеси, їх орієнтація на економічне зростання та інтеграцію у світову економіку.

Ринковий і державний механізми регулювання по-різному впливають на ефективність науково-технічної діяльності, зумовлюють різні дії і політику в цій сфері (рис. 17).

 

Рис. 17. Умови ринкового і державного регулювання науково-технічної діяльності

 Ринкові механізми розвитку науково-технічної діяльності зумовлюють потребу в політиці сприяння активізації приватного бізнесу, створення однакових правових умов захисту інтелектуальної власності, господарювання, конкуренції.

Державне регулювання пов´язане з виділенням пріоритетних напрямів науково-технічної діяльності, формуванням програм і держзамовлень, їх фінансуванням.

У регулюванні науково-технічної діяльності важливо забезпечити оптимальне поєднання ринкових механізмів і державного впливу на функціонування і розвиток цієї важливої сфери економіки. Механізм регулювання науково-технічної діяльності в цілому передбачає:

— правове забезпечення науково-технічної та інноваційної діяльності;

— створення економічно сприятливих умов для ефективного здійснення науково-технічної діяльності шляхом застосування податкових і фінансово-кредитних важелів;

— забезпечення бюджетним, базовим і програмно-цільовим фінансуванням науково-технічної діяльності у розмірі не менше 1,7 відсотка ВВП. Базове фінансування надається для проведення фундаментальних досліджень, розвитку пріоритетних галузей науки, інфраструктури науково-технічної діяльності, збереження наукових установ, які є національним надбанням, підготовки наукових кадрів. Програмно-цільове фінансування здійснюється на конкурсній основі і забезпечує реалізацію науково-технічних програм, розробок за державним замовленням і програмами міжнародного співробітництва;

— визначення пріоритетних напрямів науково-технічної діяльності, їх підтримку та заохочення;

— формування науково-технічних прогнозів і програм;

— мобілізацію коштів на науково-технічну діяльність та стимулювання їх надходжень;

— стимулювання розвитку підприємництва у сфері науки і техніки;

— підготовку наукових кадрів вищої кваліфікації.

Державне фінансування науково-технічних процесів і програм здійснюється на основі їх відбору за такими критеріями:

— спрямованості на вирішення першочергових проблем національної безпеки держави;

— забезпечення прориву або збереження передових позицій у науково-технічному розвитку;

— відповідності вимогам сучасного світового рівня;

— наявності умов для реалізації;

— багатоцільового призначення;

— забезпечення соціального ефекту від реалізації;

— економічної доцільності, окупності.

Державні наукові та науково-технічні програми є важливим засобом реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки шляхом концентрації науково-технічного потенціалу країни (рис. 18).

Державні наукові та науково-технічні програми формуються Міністерством освіти і науки України, Національною академією наук, іншими центральними органами управління на основі цільових проектів і розробок, відібраних на конкурсних засадах з урахуванням пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки.

 

Рис. 18. Види державних наукових і науково-технічних програм

При виборі науково-технічних пріоритетів враховується:

— стан, рівень та можливості розвитку науки і техніки у суспільстві на певний період часу;

— національний попит на науково-технічну продукцію, її експортний потенціал;

— узгодженість з пріоритетними та реальними можливостями соціально-економічного розвитку;

— комплексність та взаємопов´язаність елементів науково-технічної діяльності, ранжованість завдань та узгодженість дій на стадії "наука-виробництво";

— економічні, соціальні та екологічні наслідки впровадження результатів науково-технічної діяльності у виробництво.

Виходячи з пріоритетних напрямів, розробляються державні науково-технічні програми, які включають планові завдання державним установам, державні замовлення приватним науково-дослідним і проектним організаціям та ряд прогнозів розвитку науково-технічних досліджень.

На основі переліку найважливіших розробок, спрямованих на створення новітніх технологій і продукції, щорічно формується державне замовлення, яке забезпечує економічно вигідні умови для участі наукових, дослідних і проектних організацій у розвитку фундаментальних досліджень.

Для забезпечення розвитку науки і сприяння науково-технічній творчості держава створює систему науково-технічної інформації, забезпечує стандартизацію, сертифікацію та метрологію, проводить експертизу науково-технічних розробок.

З метою постійного поновлення інтелектуального потенціалу суспільства, розвитку науково-технічної культури, новаторства, сприяння творчості держава забезпечує престиж наукової праці, організовує підготовку і підвищення кваліфікації науково-технічних кадрів, забезпечує відбір талановитої молоді, запроваджує систему атестації кадрів, встановлює державні стипендії, премії і почесні звання для осіб, що зробили значний внесок у розвиток науки.

Державна політика у сфері патентів і ліцензій спрямована на регулювання відносин щодо набуття та використання права на об´єкти інтелектуальної власності. Автори прав отримують доходи від використання їхнього продукту у підприємницькій діяльності. Тим самим створюється ефективна система мотивацій до науково-технічної діяльності, її практичної спрямованості, підвищення якості розробок.

Важливим засобом державного регулювання у сфері науково-технічної діяльності є державна підтримка міжнародного науково-технічного співробітництва. Держава створює необхідні правові та економічні умови для здійснення вільних та рівноправних відносин з міжнародними організаціями, товариствами, об´єднаннями. Науково-технічне співробітництво здійснюється шляхом проведення спільних досліджень, технічних розробок на основі кооперації, реалізації спільних програм, обміну науково-технічною інформацією, проведення міжнародних конференцій, конгресів, симпозіумів, обміну кадрами, спільну підготовку фахівців тощо.