При розробці індикативних планів на різних рівнях планування використовуються методи: системного аналізу, балансовий, нормативний, економіко-математичний, програмно-цільовий, факторний.

Метод системного аналізу застосовується для вивчення економічної ситуації у народному господарстві в минулому та майбутньому з урахуванням різних варіантів розвитку.

Системний економічний аналіз передбачає: економічний аналіз організаційної структури об´єкта, який планується, ефективності діяльності структурних підрозділів; оперативне виявлення і вивчення відхилень від запланованих завдань у розвитку економіки; аналіз ефективності використання ресурсів у процесі реалізації індикативного плану.

Аналіз економічного і соціального розвитку національної економіки - це початковий етап формування державного плану. Його предметом на макрорівні є дослідження тенденцій, факторів, структурних змін, інтенсивності, ефективності суспільного виробництва, народногосподарської кон´юнктури. Аналіз найважливіших загальноекономічних пропорцій треба здійснювати з огляду на соціальну спрямованість. Кількісному та якісному аналізові підлягають: економічний і науковий потенціал держави (земельні ресурси, запаси мінеральної сировини, водні, лісові ресурси, структура населення, трудові ресурси, основні фонди й оборотні засоби); темпи економічного зростання (валового національного продукту, валового внутрішнього продукту, національного доходу); макроекономічні пропорції (частка фонду відшкодування продукції першого і другого підрозділу, кінцевого продукту у валовому національному продукті, фонди споживання і нагромадження в національному доході, грошові доходи і видатки населення, купівельна спроможність і ринкові фонди тощо); фінансові показники (доходи і видатки державного бюджету, показники фінансового балансу держави, статистика банків тощо); динаміка і структура матеріальних витрат (питомі витрати сировини, матеріалів, енергії, палива на одиницю суспільного продукту); основні характеристики міжгалузевих народногосподарських комплексів (паливно-енергетичного, машинобудівного, агропромислового, інвестиційного, транспортного тощо).

На рівні регіонів економічний і соціальний розвиток аналізується за двома групами показників. Показники першої групи характеризують регіон як виробника матеріальних благ, другої групи - як їх споживача.

Суть балансового методу планування полягає у застосуванні розрахунків, в яких потреби суспільства пов´язані з ресурсами.

Балансовий метод застосовується в плануванні для досягнення рівноваги в сферах виробничого і особистого споживання на основі порівняння матеріальних, трудових, фінансових ресурсів з потребою в них. Система балансів дає змогу забезпечити збалансованість окремих розділів плану і державного плану економічного і соціального розвитку в цілому. За допомогою цього методу розкриваються економічні зв´язки, пропорції, виявляються вузькі місця і Диспропорції, встановлюються величини дисбалансів у різних сферах економіки.

Баланс - це документ у вигляді таблиці, в якому одна частина, що характеризує ресурси за джерелами надходження, дорівнює іншій частині, яка характеризує розподіл ресурсів за всіма напрямами.

Баланси класифікуються за різними ознаками: видом виробничих ресурсів, охопленням кількості видів матеріальних ресурсів, формою виконання.

За видом виробничих ресурсів виділяються баланси матеріальних, трудових, фінансових, природних ресурсів і виробничих потужностей.

За охопленням кількості видів матеріальних ресурсів розрізняють одно- і багатопродуктові баланси. Однопродуктові баланси мають, як правило, такий вигляд (табл. 6):

Таблиця 6. Однопродуктовий матеріальний баланс

Виробничо-експлуатаційні потреби відображають усі потреби в тому чи іншому виді продукції (ресурсі) у масштабах національної економіки. В цій статті з урахуванням норм витрат певного ресурсу на одиницю продукції та прогнозованого обсягу виробництва визначається загальна потреба в ресурсі. Наприклад, на виготовлення одного верстата з програмним управлінням витрачається 300 кг прокату чорних металів, випуск верстатів у плановому періоді за прогнозом досягне 200 тис, потреба в прокаті для цього виду продукції становитиме 60 тис. т (0,3 т • 200 тис). І так за всіма видами продукції, на виготовлення якої використовується прокат. Сумарна величина за всіма видами продукції буде відображати виробничо-експлуатаційні потреби.

У статті "Капітальне будівництво" визначається потреба в ресурсах, виходячи з норми витрат на одиницю капітальних робіт у будівництві та їх запланованого обсягу. Так, норма витрат прокату чорних металів на капітальне будівництво одиниці робіт становить 40 кг. У плановому періоді передбачається обсяг капітального будівництва 15 тис. м². Витрати прокату на ці потреби становитимуть 600 т (40 кг • 15 000).

Ринковий фонд створюється на основі дослідно-статистичних норм або на основі звітних даних за попередній плановий період з їх коригуванням відповідно до ситуації на ринку певного ресурсу.

Величина експорту (імпорту) визначається на основі довготермінових договорів і угод, укладених з організаціями, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність. Крім того, в цій роботі беруть участь самі підприємства, які мають право безпосереднього виходу на міжнародний ринок.

Залишки на початок і кінець планового періоду визначаються на основі статистичних даних і ґрунтуються на одночасному обліку ресурсів.

У прибутковій частині балансу відображається основне джерело ресурсів - їх виробництво в плановому періоді. Плановий обсяг виробництва певного ресурсу визначається за формулою:

В_пр.=ВП_с.р..К_{в.п .}

де ВП_C.P. - середньорічна виробнича потужність галузі (або групи підприємств), що виготовляють той чи інший ресурс; K_в.n. - коефіцієнт використання виробничих потужностей.

Мобілізація внутрішніх резервів передбачає економію певних видів ресурсів, яка досягається: зниженням норми витрат при зберіганні, перевезенні та використанні ресурсів; впровадженням ресурсозберігаючих технологій; використанням взаємозамінних матеріалів (при дефіциті одних та наявності інших).

У макроекономічному плануванні розробляються баланси грошових доходів і витрат населення в цілому по країні (зведені), за областями і великими містами (територіальні). Зведені баланси грошових доходів і витрат населення розробляються за стислою схемою і характеризують взаємовідносини державних підприємств, установ і організацій, з одного боку, і населення країни - з іншого. Завдання територіальних балансів грошових доходів і витрат населення полягає в забезпеченні збалансованого попиту і пропозиції в розрізі окремих районів і територій країни.

Відмінності між схемами зведених і територіальних балансів полягають у масштабах об´єкта планування та включенні в регіональні баланси сальдо міграції грошових коштів населення території (коштів, одержаних за переказами, акредитивами та ін.) (табл. 7).

Таблиця 7. Баланс грошових доходів і видатків населення регіону

Цифрові відомості у цій та інших таблицях умовні.

Для відображення грошового обігу між окремими групами населення розробляються баланси їхніх грошових доходів і видатків за розгорненою схемою: робітники, члени колективних селянських спілок, фермери, службовці (табл. 8).

Таблиця 8. Баланс грошових доходів і витрат за окремими групами населення

Зміст кожної статті наведений у табл. 7.

Складання балансів доходів і видатків за суспільними групами населення дає змогу встановити питому вагу і темпи зміни доходів окремих груп населення, зміну купівельної спроможності в плановому періоді.

Суть нормативного методу полягає в тому, що за допомогою норм і нормативів визначають потребу в продукції (послугах) і обґрунтовують її ресурсами. Через систему норм і нормативів обґрунтовують низку індикативних показників, контролюють ефективність виробництва; екологічну ситуацію; регулюють взаємовідносини між товаровиробниками і державою, регіонами і державою.

В індикативному плануванні важливе місце посідають соціально-економічні норми і нормативи, а саме: споживання товарів (раціональні норми споживання в середньому на душу населення основних харчових продуктів, продукції легкої промисловості, забезпечення предметами культурно-побутового і господарського призначення тощо); споживання послуг (рівень споживання на душу населення окремих видів послуг - транспорту, хімчисток, перукарень тощо); розвиток матеріальної основи соціальної інфраструктури (нормативні параметри розвитку торгівлі, громадського харчування, освіти, охорони здоров´я, фізкультури і спорту, культури, житлово-комунального господарства тощо).