Церква Сайентологи

Слово "сайєнтологія" в перекладі українською мовою означає "науковчення". Тому слід коротко зупинитися на проблемі співвідношення науки і релігії. Ми звикли вважати їх співвідношення взаємосуперечливим, хоча в дійсності справа складніша. Релігія в сучасному світі прагне використати авторитет науки, її досягнення в особистих цілях. Особливо це видно в сфері медицини, охорони здоров´я. В США не раз з´являлися самозвані лікарі духовних і фізичних захворювань, твердячи ніби вони досягли гармонії в поєднанні розуму і віри, науки і релігії. Так ще 1875 року Едді заснувала церкву християнської науки. У 20—40-х роках нашого століття поширилося вчення Святого отця, який регулярно показував сеанси чудесного зцілення. Доктор М.Ковін-ТумІн, керівник лабораторії психологічних досліджень в Лос-Анджелесі винайшов прилад під назвою "альфа-вимі-рювач", за допомогою якого навіть можна досягти успіху в житті, позбавитися стресів, пізнати всі таємниці буття.

Те, що подібні "цілителі" мали в США певні успіхи, є цілком закономірним, якщо врахувати, що алкоголізм і наркоманія, за виразом американських експертів, зростають "зі швидкістю злітаючої ракети". Кваліфікована медична допомога, в тому числі — психотерапевтична, необхідна при подібних захворюваннях, досить дорога і доступна далеко не кожному американцеві, от він і звертається за допомогою до наставників і цілителів, які навіюють йому віру в благополучний кінець усіх хвороб, а заодно і віру в успіх, не бентежачись тим, що вірогідність як першого, так і другого більш ніж сумнівна.

Суть психотерапевтичного впливу полягає в тому, що пацієнт виступає не як пасивний об´єкт зовнішнього (фізичного, фармакологічного тощо) впливу, а міг би мобілізувати на боротьбу із хворобою всі свої внутрішні сили, глибинні регулятивні можливості центральної нервової системи, які не досить вивчені і сьогодні. Ще донедавна гіпнотичне навіювання виявлялося найбільш ефективним, якшо воно проводилось від імені надприродних сил, і утвердження волі всесильного Бога служило граничною підвалиною для надії, переконання, віри і уповання.

На цих же підвалинах тримається світогляд церкви сайєнто-логії, який прагне синтезувати дві несумісні речі: природничо-наукові знання у галузі психології і психотерапії та релігійні уявлення. Це дозволяє прибутково використовувати релігійні забобони і необізнаність людей, стурбованих власними психологічними недугами. Водночас сайєнтологічна церква, що виникла в руслі певних віянь, заслуговує більш детального розгляду своїх властивостей, як одна з найбільших і найвпливовіших організацій нетрадиційної релігії.

Засновник церкви сайєнтології Л.Р.Хаббард народився в 1911 році в американському штаті Небраска. В роки другої світової війни він був мобілізований у військово-морський флот і брав участь у філіппінській кампанії. Після демобілізації пробував свої сили у літературі, опублікував кілька фантастичних романів. Але прибутки від цієї діяльності не задовольнили колишнього морського офіцера, і в 1949 році на лекції в Нью-Йорку він, за свідченням журналу "Тайме Мегезін", заявив: "Смішно писати, одержуючи пенс за слово. Коли хтось дійсно хоче заробити мільйон доларів, то кращий шлях — заснувати власну релігію".

Приблизно через рік було опубліковано книгу "Діанетика: наука про душевне здоров´я". В ній роз´яснювалося, що діанетика володіє психотерапевтичною технікою, за допомогою якої можуть бути вилікувані всі неорганічні захворювання мозку і всі психотерапевтичні хвороби. Одночасно з виходом "Діанетики" Хаббард зумів організувати широку мережу психотерапевтичних сеансів, обіцяючи докорінне поліпшення і удосконалення духовних здібностей. Пропозиція виглядала привабливою і почала привертати багатьох.

Але Хаббард не зупиняється на організації банальних лікувальних сеансів, оточуючи їх глибокодумними розмірковуваннями і ритуалами, повними позаземної таємниці. Через чотири роки у Вашингтоні з´являється Основоположна церква, створена послідовниками Хаббарда, яких західна преса того часу характеризувала як групу "псевдонаукових містичних фанатиків".

Що ж являє собою теорія Хаббарда? Це суміш уривчастих відомостей про комп´ютерну технологію з поверховим уявленням про буддизм та індуїзм, з практикою східних релігійних наставників гуру. Згідно з цією теорією можливе відкриття єдиної причини психозів, неврозів, насильства і розладу в соціальному житті. Ця причина — невміння управляти роботою власного мозку, нерозуміння його "божественної сутності". Кожна подія в житті індивіда, за Хаббардом, ніби вкладається в мозаїчну структуру головного мозку. Неприємні події, невдачі, страхи, розчарування тощо не вписуються повністю в цю структуру, випадають з-під влади індивіда, але потім проявляються у формі ірраціональної поведінки, що не відповідає ситуації.

Створений Хаббардом прилад (Є-вимірювач) складається з гальванометра, здатного фіксувати електропровідність шкіри, що змінюється залежно від душевного стану індивіда, і батарейки, з´єднаної з двома бляшаними банками, які пацієнт бере в руки. Для досягнення мудрості, хорошого здоров´я і найвищої душевної досконалості застосовуються сеанси "обробки" або "прослу-ховування". При цьому людина розташовується навпроти інструктора і з´єднується з Е-вимірювачем. Інструктор ставить різні запитання, пов´язані з минулим людини. Вважається, що різке відхилення стрілки свідчить про крайнє збудження пацієнта, викликане "усвідомленням" умов, у яких вона колись дістала психічні травми. Ці відкладені у свідомості колишні хворобливі стани, душевні потрясіння Хаббард назвав "енграмами". Для їх усунення прослуховувач (інструктор) повторює запитання доти, поки прилад не покаже, що реакція стала нормальною і відповідь уже не пов´язана з хворобливим станом психіки. Оскільки в житті людини чимало складностей, така практика може розтягнутись на багато місяців і навіть років. Сама людина без допомоги са-йєнтологічної церкви не здатна ані зрозуміти джерело "енграм", ані позбавитися їх. Вони отруюють її душевне здоров´я.

Хаббард постійно твердить, що виходить із строго наукових методів. Однак він ніколи не зміг представити достовірних доказів своїх поглядів. Звичайно, в окремих випадках подібні сеанси, особливо спочатку, справляють благотворний вплив на стан людей: вони відчувають душевний спокій, позбавляються колишньої нервозності, неясної тривоги тощо. Як пояснити механізм дії подібних процедур? Треба сказати, що послідовники Хаббарда відтворюють розроблену З.Фрейдом теорію психоаналізу, апе в гранично спрощеній і вульгаризованій формі. Йдеться про розуміння несвідомого, про душевні травми, причини неврозів, вплив дитячих переживань на психіку дорослої людини тошо. Головне ж у тому, що Хаббард так чи інакше відтворює принципову схему сеансів психотерапії, практиковану Фрейдом і його послідовниками: вишукування причин неврозу, виведення колишнього досвіду на рівень свідомого. Тому в тих випадках, коли сеанси клінічно показані для даного захворювання, вони неодмінно справлять благотворний вплив. Зазначимо, що спочатку Хаббард виходив з того, що передача певних властивостей, станів (енграм) здійснюсться якимось матеріальним субстратом. Його пояснення могли бути ненауковими, примітивними, але в принципі вони йшли в руслі природознавчого підходу. Згодом вони починають трактуватися в спіритуалістичному розумінні: джерелом оголошується якесь духовне, містичне начало. Тобто "природничі" знання подаються як варіант релігійного одкровення. Звідки ж йде цей інтерес Хаб-барда до містичного пояснення?

Дехто посилається на суто меркантильні міркування: в США діє жорстокий прогресивний податок, яким релігійні організації не обкладаються. Але це не єдина можлива причина, оскільки амплуа релігійного месії дає додаткові способи впливу людей і можливість видати свої погляди і розпорядження за вищу, що не піддягає сумніву, істину, вимагати в ім´я її беззастережної покори. Таким чином, підведення довільних містичних тверджень під явища, що цілком піддаються науковій інтерпретації (наприклад, принцип роботи Є-вимірювача), не випадкове. Цей процес в основному завершився в 1955 р., коли Хаббард проголосив себе пророком нової релігії, нібито як нового варіанту буддизму. Він висуває вчення про "тетана", особливого духа, який після смерті людини переселяється в інше тіло, і про "тета" — духовну першооснову руху і розвитку неживої матерії. Це, безперечно, відкрите опошлення буддизму, складної релігійної доктрини. З нього Хаббард бере, вульгаризуючи при цьому, одне з центральних положень — уявлення про вічне переселення душ, або інкарнацію. Використання буддизму пояснюється не тільки тим, що він тоді входив у моду, а й тим, що вчення про інкарнацію дозволило надати тривіальній психотерапевтичній практиці космічних вимірів.

Справді, енграми почали тепер вважатися не просто психічними травмами, набутими в буденному земному існуванні, а душевними рубцями, надбаними в усіх минулих втіленнях "тетана". Тим самим Е-вимірювач набуває принципово нового значення — не як скромний інструмент врятування "одноразового" людського існування, а як єдиний спосіб ліквідації в усьому Всесвіті болючих наслідків круговороту "тетанів". Не треба відкидати й те, що для багатьох послідовників цієї церкви переважним залишається його перше значення. До того ж Е-вимірювач — це науковий прилад, і кожен сам може стежити за прогресом в "обробці" власної душі.

Сьогодні, коли, з одного боку, авторитет науки незаперечний, а з другого — глибокі соціальні протиріччя капіталістичного суспільства сприяють постійному відтворенню релігійних поглядів, Хаббард пропонує якийсь синтез, що задовольняв би потреби і ентузіастів точних знань, і прихильників релігійної містики.

Керівники церкви сайентологи запрошують віруючих особисто випробувати їх цілющу дію. Вони уникають виступів з критикою інших релігійних течій, а від людини, що прилучається до ЇЇ "лікувальних програм", не вимагають розриву із колишньою вірою. Віротерпимість пояснюється місіонерськими міркуваннями. Віровчення, догматика не відіграють в сайєнтологічній церкві вирішальної ролі, це лише вихідний пункт для атаки на людську свідомість, для якої застосовується витончена психотехніка. В повсякденній діяльності церква сайентологи — це воєнізована організація з ретельно відпрацьованою технікою вербування, жорстокою ієрархічною структурою, деспотичними порядками, покликаними утримувати паству в межах казармен-ної дисципліни. Вербуванням нових "пацієнтів" займаються спеціально підготовлені місіонери. Людині, яку вдається зацікавити, пропонуються на вибір різноманітні програми церкви, за які треба платити чималі гроші. Значні прибутки приносить продаж Е-вимірювача і продаж творів Хаббарда, що дало у 1979 р. церкві тільки у ФРН прибуток у 15 млн. марок. Церква володіє величезними коштами. В 1959 р. Хаббард придбав в Англії розкішний маєток, який спочатку належав індійському магараджі, і переніс туди свою штаб-квартиру. В 1983 р. американський журнал "Тайм" писав, що власність церкви сайентологи становить понад 280 млн. доларів. Лідери церкви сайєнтології заявляють про більш ніж 4 млн. своїх послідовників, 22 церкви і 100 місій в 33 країнах. Близько мільйона послідовників є прямими членами секти, що регулярно роблять внески, відвідують різноманітні курси і класи, поширюють книги Хаббарда. Вони сподіваються поправити своє здоров´я, купують сайєнтологічну літературу, користуються шарлатанськими препаратами на зразок таблеток діанезину, які нібито підвищують життєвий тонус.

Необхідно зазначити, що церква сайєнтології постійно вступає у суперечність із законом. Так, в 1958 р. Федеральна комісія з наркотиків США реквізувала понад 20 тис. таблеток діанезину. В Англії, куди Хаббард змушений був переїхати в 1968 р., Його звинуватили у шарлатанстві і вигнали з купленого ним замку в Сассексі після того, як одна з віруючих покінчила життя самогубством. В Австралії в 1965 р. діяльність сайєнтологічної церкви була заборонена законом. У Франції Хаббарда засудили заочно за шахрайські способи лікування душевних хвороб. Разом з ним були засуджені інші церковні керівники. Вперше у Франції гласно судили один з найфанатичніших і найвпливовіших культів.

Продавши частину майна, Хаббард пішов на добровільне заслання. Право на одержання прибутків від перевидання підручників з "діанетики" він передав американцеві Д.Мескевиджу, який і став фактичним керівником сайєнтологів, заплативши Хаббарду за це 80 млн. доларів. Організацію перейменували у "Релігійно-технологічний центр". У січні 1986 р. Хаббард помер, але історія однієї з найчисленніших і найскандальніших релігійних організацій нашого часу на цьому не закінчилася. Нащадки Хаббарда, прагнучи слави і наживи, продовжують експлуатувати створену ним організацію —- типовий продукт кризових процесів, що відбуваються у сучасному суспільстві. Отже, якої б східної, наукоподібної або іншої форми не набувала релігія, вона відволікає трудящих від боротьби за кращу долю, об´єктивно сприяючи збереженню існуючого суспільства.

У 1958 році у США виникла нова "екзотична" секта — Рух трансцендентальної медитації, заснований індійським монахом Махараші Махеш Йогі. Через десять років пропаганди свого вчення він відправився в індуїстський монастир.

На відміну від інших східних рухів, які роблять основну ставку на молодь, ТМ приваблює людей старшого віку. У ТМ релігійних діячів іменують не титулом "гуру", а просто "інструктором". Інструктори приносять своїм центрам чималі прибутки. Так, наприклад, лише вступний курс ТМ коштує клієнту приблизно 100 доларів.

На відміну від дзен-буддизму і йоги в ТМ значно спрощена сама техніка медитації, яку можна освоїти просто і швидко, а не витрачати на це 5 років, як у дзен-буддизмі. Ця простота прилучила до ТМ західного обивателя, якому потрібний простий і масовий культ, що не вимагає зусиль для його вивчення і розуміння. Махараші Махеш Йогі вчить: "Механічний шлях до здійснення бога, яким є трансцендентальна медитація, настільки простий і універсальний, що він приваблює всіх, хто любить бога і шукає істину".

З метою широкого і швидкого поширення свого віровчення Махеш відійшов від традиції тривалої багаторічної підготовки гуру. Це дало змогу ТМ швидко розширити свій вплив, перш за все у США, залучити до своїх лав кілька мільйонів чоловік.

Однак, при всій її простоті ТМ має релігійно-філософський фундамент, спирається на індуїзм. Тут практикуються методи і засоби специфічної психіатрії за допомогою багаторазового повторення мантри, причому самостійно, тобто самим пацієнтом-медитатором без посередництва "вчителя". Медитуючий у результаті самонавіювання почуває полегшення, він розуміє медитацію, як звернення до надприродного. Кінцева мета медитації — полегшення, звільнення, досягнення нірвани, що наближає ТМ до буддизму. ТМ також вчить, що завдяки медитації зникнуть війни, бідність, несправедливість, злочини і т. п.

Серед синтетичних рухів найбільш поширеним та впливовим є Церква уніфікації. її засновник і глава — Сан Мен Мун. Народився він на півночі Кореї у 1920 році. Одержав освіту в пресвітеріанській місії. Пізніше відвідував церкву п´ятидесятників. У великодню неділю 1936 р., як твердить Мун, відбулася його зустріч з Ісусом Христом, який признався, що місія, яку він взяв на себе близько 2000 років тому, не вдалася, і Мун повинен ЇЇ завершити. Наприкінці 40-х років його було засуджено за зґвалтування, але під час Корейської війни його звільнено американськими військами, і він втік до Південної Кореї, де і заснував "Асоціацію святого духа для уніфікації світового християнства" (1954р.). У 1973 р. Мун прибув у США, щоб поширити своє вчення, викладене у книзі "Божественний принцип".

Мун вважає сім´ю творінням нечистої сили, оскільки Єва согрішила з сатаною, що прийняв вигляд змія, і прирекла людський рід на довгі страждання. Христос (другий Адам) народжений безгрішним, але не встиг виконати свою місію — вступити у шлюб з ідеальною земною жінкою і породити очищених від гріха "досконалих" дітей. Оскільки Мун також безгрішний, то разом зі своєю дружиною він складає справжню сім´ю. Тільки вступивши до неї людина може врятуватися. А справжні батьки і родичі є представниками гріховного світу. 1 хоча Мун не бере прямої участі у створенні "досконалого" потомства, він визначає сумісність молодих людей один до одного в сексуальних стосунках і проводить масові шлюби. Так, 1 липня 1982 р. у Нью-Йорку було повінчано 2075 пар.

Способи і методи мунітів щодо залучення нових членів секти різноманітні. Серед них — спеціальні місіонери. їхня тактика полягає в тому, щоб завоювати увагу й довір´я. Вони здатні загіпнотизувати людину, після чого вона стає психологічно беззахисною. В мунітів у цьому процесі особливу роль відіграють багато-годинні лекції, коли на слухачів цілеспрямовано діють повторення, монотонність і ритм. Це ті самі фактори, що присутні й у техніці гіпнозу.

Є у вченні Муна й особливість, що пояснює його привабливість для молодих людей. Усю "теологію" Об´єднаної церкви проймає особливий інтерес до суто інтимних стосунків біблійних персонажів, до проблеми "чистоти крові" та перетасування у наступних поколіннях. У "божественному принципі" ідея очищення представлена як провіденціальна мета людства, як головний інструмент "спасіння" через "справжню" сім´ю.

Церква уніфікації досить багата організація. У Нью-Йорку їй належить маєток вартістю 17 млн. доларів, а також 10-мільйон-на власність у сусідньому місті. Крім цього, секта володіє багатомільйонною нерухомістю в інших штатах.

Після того як впала "залізна стіна" на Схід направляють місіонерів різних культів. Не обминули вони й Україну. Тут вони засновували свої громади, комуни, шукали сподвижників і прихильників нетрадиційної релігійності. Добивались успіху, переїжджали на нові місця, де продовжували проповідницьку діяльність. їхні учні продовжували справу наставників, і завдяки цьому неорелігії поступово приживалися на терені України. На сьогоднішній день вони репрезентовані течіями із усіх 7 груп, що згадувалися вище. їх кількість продовжує зростати.

За даними Державного комітету України в справах релігій, станом на І січня 1995 року в Україні зареєстровано 147 неохристи-янських громад, 52 громади орієнталістського напрямку, 23 громади Рун Віри тощо. У поліконфесійному середовищі нашої країни доля таких течій незначна (3%), а їх вплив на суспільне життя не вимірюється кількістю угруповань або прихильників.

Говорячи про нетрадиційну релігійність, слід мати на увазі, що її поява і поширення на Україні мають деякі особливості у порівнянні із країнами Заходу.

По-перше, поява неолиітицизму пов´язана не лише з послабленням традиційної релігійності, але й з періодом релігійного відродження.

По-друге, відносна повільність поширення неорелігій. Це пояснюється тим, що після тривалої безрелігійності більшість людей звернулась до звичайних релігій. Крім того, для країн Заходу неокульти були мовно адаптовані, що певною мірою визначало вибуховість їх для релігійного життя. На Україні мовний фактор відіграв же гальмівну роль.

По-третє, якщо на Заході неокульти виступили певною релігійною альтернативою існуючим традиційним релігіям, то на наших теренах вони з´явилися, як протест проти комуністичних ідеологій, як форма дисидентства.

По-четверте, неорелігії мають в Україні і чисто прикладну спрямованість. Вони сприймаються до певної міри як форма фізичного і психічного оздоровлення. Знання про оздоровчі техніки йоги, медитації прийшли в неорелігійній формі.

По-п´яте, на Україну неорухи прийшли через посередників: не з батьківщини релігій нового руху, а з інших країн, не від гуру, а від його західних учнів.

По-шосте, відносна легкість проникнення пояснюється специфікою вітчизняного менталітету, який був відкритий різним впливам.

Це сформувало у нашого народу терпиме ставлення до інакомислення.

Аналіз сучасного стану нетрадиційної релігійності дає можливість виявити його характер, специфіку діяльності цих течій в нових історичних умовах, їхні взаємини з суспільним середовищем, зокрема з державними структурами.

Опитування виявило велику релігійну активність прихильників неорелігій. Біля третини з опитаних (30,2%) займаються як культовою, так і позакультовою діяльністю. Найбільшу активність проявляють крішнаїти і буддисти.

Представники неокультів враховують непросту релігійну ситуацію в Україні, а тому постійно турбуються про створення собі своєрідного позитивного іміджу серед населення. Крішнаїти, представники Церкви єднання, різні неопротестантські течії виявляють зацікавлення справами духовно-національного відродження України. Вони охоче йдуть на співпрацю з громадськими науковими та іншими організаціями. Разом з тим активність неорелігійних утворень, цілеспрямована орієнтація на молодь, інтелектуальну частину суспільства, використання деякими з течій активного психологічного впливу, жорстокості, авторитаризм лідерів, строга дисципліна зумовили неоднозначність оцінок діяльності неорелігій, прояв крайніх форм несприйняття їх. Останнє проявляється зі сторони православних та католицьких церков. Вони розглядають діяльність неорелігійних спілок як таку, що наносить шкоду процесу державотворення, як неправомірне вторгнення на канонічну територію православ´я і т. ін. Останнім часом все відчутнішим стає тиск на державні органи з боку окремих політичних організацій і партій, а також громадських об´єднань батьків, діти яких стали членами неорелігійних груп. В засобах масової інформації почастішали прямі заклики до заборони діяльності неорелігійних утворень в Україні, до введення жорсткого механізму їх легалізації.

Аналіз нетрадиційної релігійності дозволяє зпрогнозувати можливі явища і процеси в цьому середовищі на найближчу перспективу. Відмічається, що протягом ближчих років релігійний іноваційний процес буде продовжуватися з різною мірою інтенсивності. З боку модернових релігійних утворень слід чекати активного пошуку форм взаємовідносин з державою, громадськістю, традиційними церквами.

Поки ж що нетрадиційні релігії виборюють право на існування, і ця тенденція збережеться й надалі, якщо не закон, а емоційне і політико-прагматичне відношення чиновника буде визначати долю тієї чи іншої громади.