У період докорінної перебудови суспільства постають нові складні завдання. Вони пов´язані як з неможливістю працювати застарілими методами, так і з новими реальностями, проблемами і процесами, що проявилися в сучасних умовах.

На сьогоднішній день у країнах Заходу дуже поширилися так звані нові культи або релігії "Нового віку". Ці новоутворення в духовному житті західного суспільства в 60-ті роки виникли і поширилися у США, а згодом і у Західній Європі. Дана нетрадиційна релігійність небезпідставно може розглядатися як симптоматичний прояв глибоких кризових процесів в ідеології і масовій свідомості людей, як несподівані метаморфози, що їх переживає релігія в сучасну епоху. Певним чином ці культи можна розглядати як єдину ідейно-політичну течію, як продукт сучасного етапу розвитку суспільства, породжений спільними причинами, і тому мають спільні характерні риси і особливості.

На порозі третього тисячоліття нові ознаки відродження релігійного життя виявилися не тільки в зверненні до ортодоксального віровчення, відновленні усталених релігійних традицій. Це також пошук нових цінностей, духовних орієнтацій з допомогою нових релігій. Часто серед них виявляються еклектичні синкретичні вчення, які становлять строкату суміш елементів традиційних релігій, а також окультизму, спіритизму, теософії.

З історії релігій добре відомо, що численні течії і напрями, які протистоять ортодоксальній церкві, — явище не таке вже й рідкісне. їх виникнення — результат глибинних процесів в суспільстві. Слід підкреслити: хоч так звані нові релігії здебільшого були єретичними, все ж вони були відносно епізодичним явищем. Виникнення нових релігійних течій, об´єднань характерне і для сучасних релігій.

Саме до таких течій належать релігії Нового віку, які набули поширення на перших порах в США та країнах Західної Європи. На даний момент вони наявні і в Україні. Уже пройшов той час, коли розповсюдження неокультів викликало жах, паніку у більшості громадськості. Стало зрозумілим, що нетрадиційні релігії входять складовою частиною до суспільно-культурного життя, а тому потребують глибокого вивчення з усіх сторін.

Щодо позначення цього явища, то вживають багато термінів: "неорелігії", "неосекти", "неокульти", "нетрадиційні вірування", "псевдорелігії", "неомістицизм", "релігії Нового віку", "позакон-фесійні об´єднання", "квазірелігії" і т. п. Всі ці назви виступають як синонімічні. І в літературі по данній тематиці ми зустрічаємось з багатьма із них. Проте слід відмітити такий момент: наші вітчизняні релігієзнавці домагаються певного упорядкування термінології, відокремити певні відтінки у ЇЇ вживанні. Це лише перші кроки, і тому вони ще не є загальновизнаними. Але залишати їх через це поза увагою недоцільно.

Так, наші вчені-дослідники пропонують поняттям "нетрадиційні релігії" позначати ті віровчення, які не є установленими для нашої культури. До них можна віднести буддизм, іслам і т. д. Що ж до терміна "неокульти" або "нові релігійні вірування", то його слід застосовувати до тих явищ сакрального життя, які стали здобутком нашої епохи як пошук нових духовних орієнтирів. Сюди при-числяють неохристиянські, неоорієнталістські рухи, неоязичниц-тво, синтетичні неорелігії. Крім того, відокремлюють ще таке поняття, як "релігії Нового віку". Ним пропонується позначати сайєнтологічні рухи на найновіші наукові досягнення. Вважається навіть, що їх лише умовно можна віднести до релігійних течій.

Ось такі ідеї розробляються на терені власного наукового релігієзнавства. Ми не будемо заглиблюватись у вищезазначені смислові відтінки, а вважатимемо, що будь-який із вказаних раніше термінів позначає те релігійне явище, течію, напрямок, рух, об´єднання, що склалися у середині XX ст.

Тепер декілька слів про класифікацію неокультів. її вживають для зручності, для того, щоб полегшити орієнтацію серед численних існуючих напрямків. Суть класифікації в тому, що в основу кладуться певні базисні уявлення і в залежності від слідування їм виділяють ту чи іншу групу неорелігій. Згідно даній типології, на сьогоднішній день відокремлюють сім груп нетрадиційних релігійних вірувань.

1) Неохристиянські рухи на загальнохристиянській основі. До них відносяться, по-перше, привнесені із-за кордону різні міжнародні християнські місії, секти (Міжнародна християнська місія, Християнська місія "Емануіл", Армія спасіння, Лівобережна церква Христа, Християнська церква "Калварі Чапел" та ін).

По-друге, цей напрямок репрезентують відроджені християнські об´єднання українського походження (Спілка християнської міжконфесійної згоди "Лога", Собор євангельських церков).

По-третє, до цієї групи можна приєднати таке проросійське неохристиянське утворення, як церква Воскресаючої Богородиці.

2) Релігії орієнталістського напряму. Вони в основному репрезентовані неоіндуїзмом (Товариство свідомості Крішни, Товариство Шрі Ауробіндо, Товариство ведичної культури, Міжнародне товариство "Всесвітня чиста релігія") і течіями буддись-кого толку (дзен-буддизм, тібетський буддизм, ламаїзм).

3) Езотеоричні об9єднання (Реріхівське товариство, Асоціація "Живої етики", Теософія Братство Грааля.

4) Неоязичництво (Великий вогонь, Собор Рідної віри, Рідна віра, Рун Віра, Ладовірство).

5) Синтетичні неорелігії (Віра Бахаї, Велике Біле братство, Церква уніфікації, Церква єднання).

6) Сайєнтологічні рухи (Діонетика, АСТ1КА, система Порфірія Іванова, Наука розуму, Християнська наука).

7) Сатанізм.

2. Основна причина виникнення неорухів полягає в кризі традиційної релігійності. В XX столітті позиції усталених релігійних течій виявилися значно підірвані в першу чергу науковим світоглядом. Досягнення НТРвисунули масу проблем, насамперед соціальних, перед якими офіційна церква зі своїми консервативними уявленнями виявилася безсилою. Досить часто вона сприймається як оплот старого світу.

По-друге, свою роль зіграли розчарування багатьох людей у політичних засобах вирішення гострих соціально-економічних проблем. Часто молоді люди не можуть знайти своє місце у житті. Звідси намагання віднайти нові духовні орієнтири. Ними і стають неокульти. Вони відкидають церковний деспотизм, пропонують своїм прибічникам йти богорівним шляхом самоудоско-налення.

В системі Нового віку охоплюється широкий спектр проблем, пов´язаних з тілом, розумом і душею, включаючи ріст значимості проблем харчування, екології і т. д. А це є досить актуальним в наш час.

У нових релігіях молодих людей приваблюють заклики до самотворчості, спасіння душ саме зараз, а не в потойбічному світі. Крім того, неокульти мають у своєму розпорядженні цілий арсенал методів психологічного залучення до своїх сект, уміння створити ейфорію щасливого життя.

По-третє, не можна не враховувати й таку обставину, як наближення третього тисячоліття. Відомо, що саме на таких віхах історії й відбувалося оживлення містики.

Нетрадиційні релігії мають і свої особливості. Найбільш суттєвим для них є те, що вони не обмежені рамками однієї релігії, певною мірою спрямовані на міжрелігійний синтез. Ця унійна тенденція суспільного розвитку дуже стійка для другої половини XX століття. Але якщо традиційні релігії вирішують проблему релігійної єдності шляхом екуменічного взаєморозуміння, всіляко оберігаючи свою унікальність і турбуючись про збереження колишнього змісту і форм, то неорелігії спираються на єдиний містичний досвід в злитті з Абсолютом. Неорелігії виділяють головне, спільне, загальне у всіх релігіях, не зупиняючись на відмінностях, роблять ставку на те єдине, що об´єднує всіх — визнання існування надприродного і зв´язок з ним людини.

Неорелігії в масі своїй не цікавлять догматичні докази істинності якоїсь релігійної системи. Вони визнають істинність всіх релігій, існування і месійну роль всіх пророків. Але свого вважають найбільш підходящим для даної епохи. Неорелігії не вимагають відмовитися чи зруйнувати вже існуючі погляди чи системи. Вони побудовані, як правило, не на принципі негативізму, а на принципі доповнюваності.

Для неокультів характерне особливе ставлення до засновника релігії. Йому поклоняються, його шанують, вважаючи божим посланником. Часто створюється навіть певний культ вчителя (гуру)" який набуває рис самого божества.

Уявлення про Бога неперсоніфіковані. Він трактується як Абсолютний розум, як Духовна сутність, як Об´єктивний закон. Компенсувати цю віддаленість і безособливість Бога покликані посередники — гуру.

Для неорелігій характерний універсалізм і синтетизм. Вони поєднують в собі елементи не тільки багатьох релігій, але й використовують ідеї і концепції теософії, антропософії, сучасної філософії, окультизму, астрології. А це означає, що до нових культів входять люди освічені, з високим інтелектуальним рівнем, які здатні ставити перед собою смисложиттєві проблеми і шукати на них відповіді.

Неорухи є постійно відкритими для нових ідей та вчень.

Розглянемо декілька конкретних напрямків серед різноманітних і багаточисельних релігій Нового віку.

Серед нетрадиційних культів на Заході найбільш поширеним і могутнім є братство індуїстської спрямованості "Міжнародне товариство свідомості Крішни", або Рух Харе Крішна.