На початку п´ятидесятих років дев´ятнадцятого століття в Ірані виникає секта бабітів. Цей рух розпочався з того, що молодий ширазький торговець Сещ Алі Мухаммед проголосив себе Ба-бом, тобто "воротами", завдяки яким віруючий мусульманин може наблизитись до Аллаха і потрапити в його царство.

За кілька років до цієї події Сеїд мешкав в священному місті шиїтів Кербері, де мав знайомство з керівником сектанської громади шейхістів Сеїдом Каземом Решті. Шейхісти вважали, що їх керівник є тією людиною, після якої повинен з´явитись дванадцятий Імам. Коли Казем Решті помер, його послідовники розпочали пошуки нового вождя. Цей вождь повинен був готувати людей до приходу останнього імама. Один з діячів секти, Мула Хусейн, вирішив, що Баб відповідає всім тим вимогам, яким повинна відповідати людина, щоб бути продовжувачем Решті. З часом Баб збирає навколо себе чисельних послідовників. Це дало йому змогу для широкого розгортання свого руху.

Головним віросповідчим документом бабітського руху була книга "Беян", яка містила в собі містично-догматичні трактати. Але ця книга була не надто зрозумілою для більшості рядових членів цього руху. Одна з причин полягає мабуть у тому, що зміст її трактатів виявився занадто складним і незрозумілим. В бабітському переказі зберігся діалог про істину, який начебто відбувся між Бабом і його наближеним Камейль ібн Зіядом. На запитання Зіяда, що таке істина, Баб відповів, що істина — це прояв божественної величі без позначки. Подальша розмова привела до того, що на питання про істину керівник бабітського руху дав такі відповіді: "Істина — це усунення умовиводу і прояснення того, що пізнано", "залучення божественної єдності завдяки природі оволодіння цією єдністю". Зрозуміло, що такі визначення істини не могли бути зрозумілими для більшості рядових послідовників бабітського руху.

Більшу підтримку знаходили ті елементи вчення бабізму, які торкались конкретного життя людей. Закінчилась епоха феодального середньовіччя. Знімались заборони на відшкодування процентів в торгівельних операціях. Але ця свобода розповсюджувалась тільки на місцевих жителів. В такий спосіб іранське купецтво позбувалось іноземної конкуренції. Відмінялись всі ті заборони, які раніше було накладено ісламом на щовкову одежу та всілякі прикраси. Це, в свою чергу, також пожвавлювало торгівлю. Всі ці положення сприяли залученню до бабітського руху представників дрібної та середньої буржуазії.

Деяку роль в залученні народних мас в лави бабітського руху відігравало і спрощення релігійного культу, на якому наголошували бабіти. Вони відміняли молитвені зібрання, заперечували щоденний п´ятикратний намаз. Були також спроби реформування деяких норм побуту, становища жінки, сімейного права.

В 1847-му році Баба було заарештовано шахськими властями і перевезено до Тегерану. В цей час розгортається велике народне повстання, яке проходило під бабітськими гаслами. Намагаючись припинити повстання, влітку 1850-го року шахські власті стратили Баба. Але повстанський рух не припинився. Навпаки, він почав ще більше розповсюджуватись і переріс в громадянську війну. Після страти Баба мула Мухаммед Алі проголосив себе його продовжувачем. В боротьбі бабітського руху з шахськими військами він виявив набагато більше здібностей, ніж попередній керівник бабізму. Але все було марно. До 1852-го року всі бабітські повстання на території Ірану були придушені.