В багатовіковій історії розвитку писемності Біблія займає особливе місце. Мабуть, це єдина книга, навколо якої протягом століть суперечки не вщухають, а посилюються. Вражає непримиренність, суперечливість поглядів на Біблію, діапазон оцінок її змісту: від беззастережного поклоніння переважної кількості віруючих, до сатиричної інтерпретації вільнодумцями та атеїстами текстів.

На жаль, у колишньому СРСР Біблію знають мало. Нігілістичне ставлення до цього культурно-історичного феномена, що насаджувалося офіційною пропагандою, зробило його "забороненим" і практично недосяжним для більшості громадян.

В сучасних умовах, коли Біблія стала доступною і про неї заговорили на різних рівнях і в різних формах, розмову про неї слід поставити на наукову основу. В наш час коментуюча література з питань філософії, соціології, психології і релігієзнавства втратила той авторитет, що вона Його мала раніше. Політизація та ідеологізація науки призвели до того, що вона втратила свою об´єктивність на користь класової або партійної позиції. Але історична практика свідчить, що без такої літератури неможливо рухатися вперед. Чому? Атому що справжня коментуюча література є не тільки переказом першоджерел, але й спробою дати оцінку їх з позицій досягнень сьогодення.

Бібліїстика — наука, яка має більш як 2000-літню історію. Написано багато книг, що мають як апологетичний, так і критичний характер. Написанню об´єктивної книжки про Біблію заважало те, що вона є священною книгою двох релігій — іудаїзму та християнства. Як відомо, ці релігії мають різні напрямки, секти, які по-різному тлумачать багато положень самої Біблії, тому їх аналіз має суто конфесійний характер, де на догоду тому чи іншому напрямку трактуються положення Біблії. Аналіз біблійних текстів вільнодумцями й атеїстами призводив до іншої крайності: вони ставили перед собою завдання розвінчування Біблії, тому що шукали тільки суперечностей. Проте істина десь посередині — в науковому аналізі як змісту Біблії, так і її історичного функціонування.

Труднощі, які викликає вивчення Біблії, полягають у тому, що Біблія не є історичною пам´яткою, а книгою, котра активно функціонує в сучасному світі. Тому значно легше аналізувати тексти священних книг античної літератури, ніж біблійної, оскільки вони не зачіпають інтереси сьогодення. При аналізі Біблії до неї треба підходити не стільки як до історичної пам´ятки, а як до соціально-історичного феномена.

Саме слово "Біблія" має неабиякий авторитет серед населення. Негласна заборона у нас упродовж більш як 70 років на Біблію викликала ще більше зацікавлення. Якщо порівняти інтерес до Біблії в західних країнах і у нас, можна упевнено сказати, що у нашій країні він значно вищий. За підрахунками релігійних центрів, щоб наситити попит, потрібно мільйони примірників Біблії.

Соціологічний аналіз серед віруючих і невіруючих показав, що Біблія — це книга, про яку всі чули, але майже ніхто не читав і не аналізував. Серед різних релігійних напрямів ставлення до Біблії неоднакове: так, католикам тривалий час забороняли читання Біблії та і зараз не радять її читати без священика; в православ´ї офіційної заборони не було, проте не рекомендували, вивчення Біблії поза недільними школами або іншими релігійними закладами; в протестантизмі кожен повинен самостійно вивчати і вміти тлумачити Біблію.

Тому, залежно від конфесійної приналежності, по-перше, віруючі знають Біблію в різному обсязі, по-друге, вони знають Біблію вибірково від катехізації, яку вони проходили і проходять зараз (Катехізис — виклад основ християнського віровчення у формах запитань та відповідей).

Висловлювання різних людей про Біблію часто мають діаметрально протилежний характер.

Як свідчить аналіз, у нашій країні дуже низька біблійна культура населення.

Яку оцінку Біблії давали і дають богослови, світські люди і атеїсти?

Наприклад, у підручнику для євангельських християн-баптистів "Вступ до Старого та Нового завіту" стверджується: "Біблія — єдина в світі книга, яка вказує на мету світобудови... Історія боротьби навколо Біблії показує повне безсилля неякісної людської критики підірвати довіру до слова Божого, оскільки істинна наука нічого не знаходить у Біблії для її спростування, а навпаки — підтверджує зведені в ній тексти".

У "Журнале Московской патриархии" вказуюється, що "християнська релігія засновується на Святій Біблії, наука — на вивченні природи. Біблія і природа — це дві книги, написані Богом і призначені для читання людині, як твір одного і того ж автора, вони не можуть суперечити одна одній".

В "Детской Библии" зазначається: "Біблія — це слово Боже. Вона розкриває таємницю походження світу, людини і сенс буття".

В той же час вільнодумці і атеїсти всіх часів позбавляли Біблію святого ореолу і показували її земні основи.

"Кожна епоха, — писав Л.Фейербах, — вичитує з Біблії лише саму себе, кожна епоха має свою власну, самодіяльну Біблію".

Так, А. Бебель у книжці "Християнство й соціалізм" писав: "Жодна книжка в світі не довела стільки людей до безумства, як Біблія. Бідні мислителі шукали в ній те, чого не було насправді, і коли їм здавалось, що вони знайшли нарешті істину, вони натикалися на те, що суперечило попередньому і було з ним .несумісне". 1.1.Скворцов-Степанов підкреслював: "Святі книги усіх релігій до цього часу залишаються для віруючих святими. Приступаючи до них, віруючий з самого початку відчуває благоговіння і трепет. Він не може і не хоче розуміти — він розчулюється. До його розуму доходять тільки ті місця, які він розуміє: через незрозумілі і недоречні місця його думка ковзає, не чіпляючись за них. Тому вони не викликають у віруючих сумнівів, протесту і заперечень".

Історично склалося так, що протягом багатьох століть Біблія впливала на "духовний клімат" Європи, визначала загальний європейський розвиток культури. Оцінюючи її культурно-історичний феномен, М.Горький писав: "Біблія — книга передусім високої художньої цінності, користуючись нею, потрібно зберегти її високий пафос, чистоту мови".

Послідовники різних релігійних християнських напрямків твердять, що вивчення Біблії без віри неможливе. Це звичайно не означає, що людина невіруюча не може читати і розуміти Біблію. Це означає, що невіруючі люди, як вважають релігійні проповідники, не зможуть зрозуміти віру, а через це і Біблію.

Протягом століть "віра" була тільки релігійною категорією, але соціальна практика показує, що це не стільки ставлення людини до релігії, скільки її соціально-психологічний стан. Уявити людину, котра ні в що не вірить, неможливо. Навіть нігіліст вірить у свою невіру. Візьмемо, як приклад, процес пізнання. Кожен з нас вивчав якусь дисципліну, і з переконаністю можна твердити, що 99 відсотків знань ми сприймали на віру. Виходить, що між науковою і релігійною вірою немає різниці? Ні, вона є, однак положення науки можна перевірити практикою, а релігійна віра практикою не перевіряється. Це головне положення, яке відрізняє наукову віру від релігійної.

Один із найавторитетніших богословів Руської православної иеркви священик О.Мень у своїй книзі "Як читати Біблію" писав: "Тому, хто вперше розпочинає знайомство з Святим Письмом, не треба читати його підряд, як звичайну книгу. Розпочинати краше з Євангелія, знову повернутися до нього після читання Ветхого заповіту (або основних його частин) і тільки потім до Діянь, Послань і Апокаліпсису. Євангеліє, по суті, зрозуміло кожному, крім того, читанню його допомагають численні тлумачення і коментарі. Старий заповіт за часом більш давній — і зрозуміти його важче. Богослови, до речі, визнають, що зміст Біблії має не однакову цінність".

XX ст. відзначається особливим поширенням Біблії. Поширення Біблії особливо виросло на протязі нашого століття. За перекладами на інші мови Біблія посідає перше місце в світі. Більш як п´ятсот років тому, ще до моменту виникнення книгодрукування, Біблія або окремі її книги (розділи) були перекладені на 33 мови. До 1804 р. — початку народження біблійних громад, перекладена Біблія була лише 67 мовами. Але протягом

XIX ст. вона вже виходила більш як 400 мовами, а упродовж

XX ст. Біблія і окремі її книги були перекладені ще на 1400 мов. Таким чином, на кінець 80-х рр. число мов, на які перекладено Біблію, досягло 1907. З них повна Біблія переведена на 310 мов, Новий завіт — на 695 мов і хоч би одна або декілька книг Біблії — на 902 мови. Сьогодні тільки близько 2% населення земної кулі не мають жодної книги Біблії рідною мовою. Слід додати, що книги Біблії також записано на платівках, касетах і вони є посібниками для неписьменних і сліпих. В такій формі Біблія стала доступною людям ще 400 мовами і діалектами. Крім того, Біблію видають для сліпих рельєфно-крапковим шрифтом Брайля 84 мовами.

Біблія і за тиражем посідає перше місце в світі. Для порівняння: в 1900 р. було видано Біблій — 5 млн. і Нових завітів — 7 млн., а в 1980 р. — Біблій — біля 36 млн., Нових завітів — 57 млн. та ще декілька сот мільйонів окремих книг Біблії.

Тому вивчення Біблії, на наш погляд, повинно поділятися на декілька етапів. Це пізнання тієї історичної, ідеологічної, наукової, релігійної епохи, коли писалися біблійні тексти; по-друге, вивчення змісту самих релігійних книг; по-третє, з´ясування, яким чином ці книги впливали на різні сторони діяльності людини.

Спираючись на Біблію, християнство виробляло свій погляд на світ, в якому ми живемо, на наше місце в цьому світі, на діяльність віруючої людини задля досягнення "царства небесного". Цим релігійна свідомість якісно відрізняється від інших форм суспільної свідомості, жодна з них не може протиставити себе релігії. Тому такі пошуки протистояння релігії та релігійно-ідеалістичному світогляду в атеїстичній літературі.

Раніше про позитивну роль релігії майже не говорили, сьогодення показує, що релігійне — це позитивне в історії людства,

Зараз маятник пішов вправо. Істина — на боці релігійних екстремістів, а не на боці войовничих атеїстів.

Завдання цієї книжки дати розуміння Біблії та її ролі і місця в історії культури.