Більшість теологів протестантизму шукають витоки і корені війни у понівеченій природі людини. Прибічники подібних ідей вважають, що людина значно агресивніша, ніж будь-яка тварина. Ці висновки пже давно поділяють деякі ідеологи сучасного протестантизму, які прагнуть завуалювати соціальні, класові корені війни і показати и, як вічне явище людського суспільства. Людина за свосю вдачею, як вважає теолог П.Тілліххе, постає забіякуватим, злим, вінцевим джерелом усіх бід. Причини війни приховані в "ірраціональних глибинах людської сутності", в "пілбурювальиих потенціях", що закладені в душі людини. Природу людини він ро і-глядає з релігійних позицій, абстрактно, у відриві віл соціальної структури, економічного й політичного ладу.

Відомий протестантський релігійний філософ Р.Нібур вважає, що причини гріха кореняться у волі людей. Людина — істота смертна, земна, але володіє свідомістю, волею, бажанням бути подібною до Бога, відмовляється підкоритися волі Бога, що виявляється у її прагненні "втілити себе у вічності", будь-що потрапити в історію. Одним із способів здійснення цих цілей є війна.

Вчення про війну як результат загальної гріховності людей — найпоширеніший спосіб релігійного виправдання війн, що дає можливість звинувачувати усіх людей, все людство. А з другого боку, релігійне вчення про війну як про покарання людей за їхні гріхи дає змогу виправдовувати війну, виголошуючи її засобом спасіння людей від загальної гріховності. Гріхонність становить основну лінію поведінки людини. З часом вона зростає, і, коли стає дуже великою, в діло вступає караюча десниця Бога. Бог посилає людям за гріхи ті чи інші біди і однією з них с війна.

Протестантські моралісти розглядають війну в основному з позицій абстрактних, "вічних" моральних істин християнства, затушовуючи справжні причини війн і їхню соціальну природу-Баптисти переконують людей у тому, що війну посилає сам Бог, як покарання за їхні гріхи. На сторінках баптистського журналу "Братський вісник" постійно проводиться думка про те, що "загальна гріховність" людей спричиняє всі біди й нещастя людства, р тому числі й війни.

Окремі секти виступають проти боротьби за мир, проповідують кінець світу. В есхатології ототожнюється з догматом про "останній божий суд", що його здійснить Ісус Христос.

Ще таке мир? Як його розуміють сектанти? Баптистські ідеологи визначають мир передусім, як "мир з Богом", "мир з Хри-стом". Мир між народами вони розглядають як вияв "Божої волі", оскільки він не завойовується народами, а дарується милістю Божою. Оскільки всі стосунки в суспільстві сектантські богослови зводять до стосунків людини з Богом, то і боротьба людей за мир зводиться в основному до взаємовідносин людини з Богом. Мир — це, згідно з їх точкою зору, не відсутність яких-небудь війн, а душевний спокій релігійної людини, її певний психологічний стан.

Виступи баптистських проповідників проти війни уживаються з євангельськими принципами всепрощення, загальної любові, загального братерства, мають пацифістський характер. Єдиною силою, здатною встановити на землі вічний мир, твердять баптисти, вважається Бог. Цей вид пацифізму виступає під лозунгом, за яким вічний мир проголошується символом "царства Божого" на Землі.

Особливе місце серед релігійних поглядів на мир посідають хіліастичні концепції. Хіліазм — релігійне вчення про тисячолітнє "царство Боже" на Землі, яке нібито передує кінцю світу. Релігія використовує тут потяг людей до справедливості і загальної рівності, обіцяє царство миру десь у невизначеному майбутньому, що залежить від надприродних сил, Бога, поширює думку, що люди самі по собі безсилі у боротьбі з оточуючим їх соціальним злом.

Хіліастичне вчення, як і традиційний релігійний пацифізм, прирікає людей на пасивне чекання миру, не може задовольнити інтереси і бажання віруючих, які прагнуть до більш активної діяльності на користь миру.