Продовжимо наш історичний огляд. П´яте і четверте століття до нашої ери — це період класичної Греції. Головні події розгортаються в області, яку звуть Аттіка (гр. — узбережна країна). Щедро обдарована природою, населена енергійним і працелюбним, мислячим і хоробрим народом, що добре надбав історичний досвід, Аттіка стає вузловим пунктом економічного, політичного і культурного розвитку, ЇЇ столиця Афіни — центром всіх подій. Ось тому цей час в розвитку Стародавньої Греції ще звуть аттічним.

Роль Афін серед інших полісів дуже зросла внаслідок перемог афінян в греко-перських війнах (5000 — 499 рр. до н. е.). Афіни тоді очолили Делоський союз держав. В самих Афінах підсилилася демократія. Влада належала Раді п´ятисот (буле), народному суду (гелії) і народним зборам (екклесії). Це був суверенітет народу. Релігія була під наглядом держави. Так, нагляд за священним майном здійснювали архонти, які поступилися своїм впливом стратегам, але саме вони здійснювали керівництво релігійними процесіями, жертвоприношенням і спортивними змаганнями, які мали релігійне забарвлення.

Саме ці заходи і єднали афінське суспільство. Участь в релігійному культі для всіх громадян була обов´язковою, політичне безправ´я рабів і метеків (іноземців, що проживали в Афінах) автоматично виключало їх з цієї участі.

В період правління стратега Перікла з 443 до 430 рр. до н. е. (цей період вважають золотою епохою афінської демократії) вплив релігії лишається незмінним і дуже вагомим. На Акрополі в 447 — 438 рр. до н. е. був збудований Парфенон (архітектори Іктін і Каллікрат) у величному храмі розмістили статую Афіни, покровительки міста, яку виготовив скульптор Філій. На щиті Афіни Філій зобразив себе і Перікла, за що був звинувачений у кощунстві, ув´язнений і помер у в´язниці. На Акрополь були змуровані мармурові сходи, сам храм прикрашений чисельними статуями. Храм вистояв всю античну епоху. В 5 ст. н. е. він став християнським храмом, в 15 ст. — мусульманською мечеттю, в 1686 р. був зруйнований венеціанцями. Тепер ми можемо милуватися лише його руїнами, але і вони вражають своєю красою.

В той час був перебудований храм Деметри в Єлевсіні. Він простояв до 396 р. н.е. і був зруйнований готами.

Кінець 5 ст. до н. е. затьмарив розквіт античного світу — суперництво двох могутніх держав Афін і Спарти привело до тривалих міжусобних воєн, які дістали спільну назву Пелопоннеські війни 431 — 404 рр. до н. е. Як наслідок, Афіни зазнали поразки, але і Спарта не стала гегемоном. Війна загострила соціальні суперечності, послабила демократію і полісну мораль. Релігія стародавніх греків не вберегла їх від кривавих зіткнень, хоч у сторін, що воювали, були спільні боги і спільні храми.

Виникає затяжна криза стародавнього грецького полісу: дрібні військові сутички і війни, перевороти і деспотії. А на Сході тим часом виникає Перська імперія. З 4 ст. до н. е. серед грецьких держав відбувається піднесення Македонії. Після Коринфського з´їзду 337 р. до н. е. Македонія стала панувати в Греції. В 334 р. до н. е Олександр Македонський розпочав свій похід до Азії. Блискучі перемоги навіки прославили ім´я видатного полководця. До часу його смерті в 323 р. до н. е. казково склалась світова імперія, яка так само казково розпалася після його смерті.