І жерці — брахмани — з їх високоурочистими храмовими і респектабельними домашніми ритуалами, і напівписьменні сільські чаклуни-знахарі з їхніми заклинаннями — мантрами та діаграмами — янтрами однаково вписуються в ту гігантську систему, що її становить індуїзм. Важливий елемент цієї системи — численні, часто дуже яскраві й вражаючі обряди й свята. Багато ритуальних обрядів припадає на урочисті й пам´-ятні дати, коли святкові збори, походи на честь того або іншого божества, масові паломництва до святих місць пов´язані з популярними давньоіндійськими героями, приваблюють мільйони людей і стають всенародними подіями першорядного значення. Саме в ці урочисті дні всенародних свят спостерігається сила індуїзму, яка цементує в єдину релігій но-культурну спільність людей, що належать до різних рас і каст і розмовляють різними мовами.

Крім свят на честь Рами чи Крішни, заслуговують на увагу такі свята, як Дурга-пуджа, свято світильників, котрі засвічуються на честь богині щастя Лакшмі, мудрості Сарасваті і покровителя багатства і торгівлі Ганеші. Свята на честь Шіви відзначаються щомісячно під час нового місяця. Помітне місце серед індійських свят посідає велике паломництво Кумбхамела — святкування на честь давніх богів і амріти — напою безсмертя. На ці святкові обряди з усієї Індії до Гангу прямують мільйони паломників, які перебувають тут майже місяць. Головний момент обряду — обмивання у священних водах Гангу. Тут можна зустріти виснажених аскетів, монахів, йогів, факірів. Спеціальна каста брахманів — панда обслуговує паломників, які для ритуального обмивання повинні бути старанно поголені (ні волосинки аж до брів і повік). Спеціальні служителі стежать за порядком і пильно охороняють права брахманів, які збирають плату з паломників.

Крім загально-індійських, існує чимало свят, що стосуються того чи іншого регіону або порівняно невеликої місцевості. Всі вони, як правило, тісно поєднані з міфологією, індуїстськими легендами і божествами. Багато свят і обрядів пов´язані з патронами —покровителями різних професій, занять. На цих святах і обрядах, котрі збирають все навколишнє населення, ритуал звичайно супроводжувався ярмарковою торгівлею і веселощами.

Так само відправляються і численні домашні і сімейні обряди, пов´язані з весіллям, народженням сина, врученням шнура юнакові на знак його нового народження тощо. Під час обрядів домашній жрець-брахман виконує всі необхідні ритуальні дії.

Весільний обряд — найурочистіший. Молоді обходять навколо жертовного вогню, в який кидають різні продукти, після цього обряд шлюбу вважають завершеним. Обряд поховання в Індії теж особливий. В Індії немає кладовищ, тільки священні місця, на яких спалюють покійних. До такого місця виносять загорнутого в полотно покійника, його старший родич розпалює вогнище. Коли вогонь згасне, обгорілі останки кладуть у посуд і топлять у річці. Після цього сім´я померлого десять або й більше днів носить траур — кусок білого полотна. Подальша доля вдови (особливо вдівця) жалюгідна. Вдруге заміж виходить вона рідко, а в колишні часи, особливо серед вищих каст, вважалося нормальним, коли дружина, хоч би вона була й дівчиною 13-14 років, якщо помирав її чоловік, живцем спалювалася на вогнищі разом з трупом чоловіка. Це страшний звичай індійців-саті.

Саті, як жахлива спадщина минулого, стоїть в одному ряду з іншим його пережитком — кастовим ладом. Кастова система, що грунтувалася на міцній внутрікастовій ендогамії і суворих кастових заборонах, а також на ще більш суворих релігійно-культових традиціях сімейного і внутріобщинного, внутрікастового життя, і понині залишається істотним інститутом соціальної організації в Індії. Каста визначає місце людини в індійському суспільстві, її стан, права, поведінку, навіть її внутрішнє обличчя, включаючи одяг і знаки на чолі або коштовності, які вона носить.

Каста визначає коло ритуальних обов´язків, релігійну активність. Чим вище каста, тим більше уваги, згідно з прийнятими нормами, людина зобов´язана приділяти щоденним обрядам удома, необхідним поклонам, підношенням, мантрам та ін. Кастові заборони в Індії мають характер табу і знімаються лише у поодиноких випадках. Приміром, прийнято вважати, що рука ремісника завжди чиста, тобто користуватися продукцією ремесла можна й не належачи до касти ремісника. Порушення кастових норм приводить до суворих покарань і обрядів очищення винного.