Індуїзм — одна з найпоширеніших національних релігій світу, її сповідують біля 478 млн. чоловік. В Індії індуїсти становлять 84 % населення, Непалі — 89 %, Бангладеш — 18 %, Республіці Шрі-Ланка — 19 %. Значні групи індуїстів є також серед вихідців з Індії та інших країн, які проживають у Бірмі, Малайзії, Сінгапурі, Гайані, Маврикії, на Фіджі.

Індуїзм як давньоіндійська релігія виник на основі давнього брахманізму. Найповнішим визначенням поняття "індуїзм" можна вважати індійський спосіб життя, включаючи всю суму життєвих принципів і норм; соціальних і етичних цінностей, вірувань і уявлень, обрядів і культів, міфів і легенд, буднів і свят тощо. Основи індуїзму походять від вед і пов´язаних з ними легенд та текстів. Чому саме індуїзм, а не інша з існуючих в Індії релігій сприймається народом? Головним напрямком еволюції у процесі становлення індуїзму була зрозуміла масам релігійна доктрина, яка виникла в ході переробки, примітивізації і вульгаризації давніх філософських теорій. Народний індуїзм сприйняв і зберіг давнє уявлення про карму з її етичною основою, про святості вед та ін., але у дуже спрощеному вигляді.

Більшість ведичних богів відійшли у минуле, лише незначна частина їх, та й то завдяки згадуванню в міфах і легендах, збереглися у народній пам´яті. Тому не дивно, що у спрощеному і переробленому індуїзмі на перший план вийшли нові божества, точніше нові іпостасі тих самих, давно відомих богів, які набули нового життя в релігійній системі індуїзму. Ці боги були ближчими і зрозумілішими людям.

По-перше, кривава ведична жертва була витіснена богослужінням без жертв (хоч у заповіді "убивство заради бога — це не вбивство" остаточно не знята й досі).

По-друге, разом з буддизмом Махаяни на початку нашої ери в Індії була поширена практика виготовлення ідолів-зображень у храмах на їх честь.

По-третє, головні індуїстські боги вже мали прибічників, тих, хто вважав за потрібне шанувати свого обранця і спілкуватися переважно з ним. Особиста відданість богу стала важливою рисою прихильників індуїзму.

Найважливішими з численних богів індуїзму вважають трьох (трімурті) — Брахму, Шіву і Вішну. Ці троє в системі індуїзму поділили між собою основні, властиві верховному богові функції, - творчу, руйнівну й охоронну, хоча ці функції часто збігаються. Кожен з цієї трійки має своє обличчя, характер, свою сферу впливу.

Першим із трьох вважають Брахму, його основна функція — творення. Він створив світ, у всьому його багатоманітті живого і минулого, тобто протилежне тому, до чого прагнули індійські релігії (досягнення мокші, нірвани, розчинення у вічному і єдиному). Брахма, як обов´язковий і перший член трімурті, був необхідний — без нього нічого не відбувалося б, але заслуги його перед світом живого, перед людиною, перед індійцем вважалися незначними, а інших функцій і гідностей у цього бога не було. Брахмі були присвячені поодинокі храми, а у повсякденних обрядах і ритуалах про нього, як правило, не згадують.

Більшість індуїстів поділилася на шіваїтів і вішнуїтів, які віддавали перевагу відповідно Шіві або Вішну. Шіва — дуже суперечливий. Головною його функцією вважають руйнівну (бог смерті, розорення, зміни), що частково пов´язане з тим, що Шіва — покровитель аскетів, які прагнуть такого розорення й змін, що веде начебто до злиття з Вічністю й Абсолютом.

Проте, практично, в культі Шіви на перший план вийшов творчий момент: культ життєвої сили і чоловічого начала став основним в шіваїзмі. Культ лінгама — культ чоловічого животворного начала — найпопулярніший. Бичок Нанді — атрибут Шіви — символізує силу й животворні потенції Шіви. До Шіви, що символізує його лінгаму, звертаються спраглі потомства, у Його храм сходяться бездітні жінки, які чекають від його сили реального сприяння.

Шіву вважають також загрозою для демонів, у битвах з якими він не раз виявляв героїзм. Шакті — духовна енергія Шіви; саме в ній вся сила і могутність гігантських потенцій Шіви. Вона проявляється лише за певних обставин. Ця енергія накопичується у ньому в періоди Його аскетичних споглядань. Енергія Шакті в Шіві тісно сплетена з його чоловічою животворною силою. Культ жінок Шіви — переміщення Шакті на жіноче начало. У цьому культі започатковується і значно поширюється ідея, згідно з якою енергетична сила Шакті реалізується у момент злиття чоловічого і жіночого начал, що відіграло свою роль у розквіті в індуїзмі культу ками.

Культ ками, мистецтва любові, тісно пов´язаний з культом Шіви, Шакті і Вішну. Якщо культ Шіви в Індії завжди був тісно пов´язаний з Шакті і камою, то культ третього члена трімурті — Вішну — мав інший характер. Вішну — м´який, несуперечли-вий, його основна функція — збереження. Він простий, близький людям, особливо схильний до емоційного сприйняття божества — саме такі переважають серед вішнуїтів. На численних зображеннях чотирикутний Вішну звичайно сидить на тисячоголовому драконі, що пливе, або на троні у вигляді білого лотоса.

Богиня Лакшмі — жінка бога Вішну — завжди поруч з чоловіком, вона ніжно любить його. У Вішну багато перетворень — аватар, хоча основних десять: в перших чотирьох він виступає у вигляді тварини (риби, черепахи, вепра, людини-лева); п´яте обличчя — курлика-велетень. Решта — п´ять відомих аватар Вішну: Парашурама, Рама, Крішна, Будда і Месія-Калка, на прихід якого ще чекають найулюбленіші в Індії аватари Вішну — Рама і Крішна.

Рама — герой давньоіндійського епосу Рамаяна. Рамаяна — улюблена поема індійців. У селах брахмани речитативом переказують її. Рама — благородна людина, воїн, мудрий монарх і люблячий чоловік. Його дружина Сіта — уособлення жіночої вірності, любові й благородства, еталон жіночності. Загибель її символічна: чистота жінки є настільки святою, що тільки смерть змиває підозри. І хоча загибель Сіти руйнує щастя Рами, Рамаяна ніким в Індії не сприймається як трагедія. Рамаяна найкраще відображає національний дух індійців, їхній спосіб життя, їхні думи, етичні й культурні цінності. Тому й не дивно, що Рама обожнюється народом.

Другою відомою і шанованою аватарою Вішну вважають Крішну. Будучи колісничим і радником головного героя — воїна Арджуни, він розкриває йому вище значення небесного і етичного закону, і це тлумачення Крішни увійшло у вигляді розділу до складу Махабхарати. Пізніше Крішна трансформувався із мудреця-філософа у веселого й задоволеного легковажного бога-пастушка, і саме таким став відомий і шанований у всій Індії.

Жерцями індуїзму, носіями основного релігійного культу, ритуального обряду, етики, естетики, форм соціального укладу і побуту були члени брахманських каст. З їх числа обиралися радники і чиновники, вони диктували народу норми життя, які зводилися головним чином до строгого збереження ієрархії каст і дотримання норм поведінки всередині касти. Брахмани були домашніми жерцями у брахманських сім´ях. З їх числа виходили найавторитетніші релігійні вчителі — гуру, які навчали молоде покоління мудрості індуїзму. Але найголовнішою соціальною функцією брахманів, як найвищого в Індії прошарку суспільства, було задоволення релігійних потреб населення.

У своїх домашніх алтарях індійці були господарями і виконували нескладні ритуальні обряди. Участь брахмана в сімейних ритуальних відправленнях завжди бажана, а у найважливіших сімейних обрядах — весілля, народження дитини, похорони — просто необхідна.

Авторитет брахмана, чий престиж завжди обумовлений приналежністю до найвищих брахманівських каст, в Індії безумовний. Цей авторитет виявлявся, насамперед, у винятковому праві брахманів приносити жертви богам у храмах. Мета відвідування храму — можливість шанобливого споглядання Бога, відчуття приналежності до божественної величі. За це право індійці залишають свої підношення (існує досить стала такса оплати жерців храму за різні послуги або за різноманітні дії в храмі).

Переконання в необхідності посередництва жерця для досягнення мети, що може бути реалізована лише за умови сприяння надприродних сил, підносить до давньої магії. В Індії та індуїзмі це знайшло вияв у вигляді магічних способів, на основі яких виникли формули — мангри, тобто освячені заклинання. Мант-ри використовують багато індійців. Свої мантри мають рибалки, пастухи, пожежники та ін.

Роль, аналогічну мантрам, відіграють численні талісмани й амулети (шнурки, значки тощо). Всі ці предмети, як і мантри, становлять необхідний реквізит професійних чаклунів, по допомогу до яких звертаються індійці, особливо в селах. Чаклун — той самий жрець, але рангом нижчий, простіший, найчастіше неписьменний. Основою його мудрості є діаграми і чаклунські кола (янтри) з буквою О. Він має неабиякий авторитет серед населення.