З кінця 3 - початку 4 тис. до н. е. і до кінця 8 ст. до н.е. центральну частину Малої Азії населяли хуррити, хати, несіти, лувійці та інші племена. Вони утворили державу Мітанні і Хет-тську державу. Культуру, яка була створена в цей час в Малій Азії, звичайно звуть хеттською. В 18 ст. до н. е. починає домінувати Хеттське царство, одне з значних держав стародавнього світу.

Майже шістсот років Хеттське царство було могутньою деспотією, яка в період розвитку в 14 — 13 ст. до н. е. в період Новохеттського царства поширювала свою владу на північно-східне узбережжя Середземного моря, Кіпр, Сирію, Мітанні, в верхів´ях Євфрату і вело боротьбу з такими світовими державами того часу, як Єгипет і Ассирія.

Ієрархічна побудова державної влади у малоазіатів робила владу царя необмеженою, його особу ототожнювали з богом. Цар одночасно був і головним жерцем. Проте хетський пантеон богів був політеїстичним. Історикам відома не більш як десята частина імен цих богів, але вони впевнено кажуть про те, що серед них є ассирійські, вавілонські, шумерські боги. В Мітанні вклонялись навіть індійським божествам Мітрі, Варні та Індрі.

Найголовніші з них — бог громовиці з міста Хаттаусас, від імені якого до нас дійшло тільки його закінчення "....унас", його жінка — богиня Сонця, її ім´я зовсім невідоме, його сини боги громовиці з міст Неріка і Ціппаланда. Отже, ми бачимо цілу родину богів. Відомий також космічний бог Тешуб і його жінка Хепа, від імені якої пішло ім´я першої в світі біблейної жінки

Єви. Один з хетських богів Яяк був, мабуть, попередником бога стародавніх ізраїльтян — Ягве.

Об´єднання країни в сер. 17 ст. до н.е. царем Хаттусікісом 1, з встановленням столиці держави в Хаттусі, зробило бога Тешубу (Тішубу) з чисто функціонального бога громовиці загальнодержавним богом. Символами Тешуби була подвійна сокира, пізніше успадкована для свого Зевса, і двоголовий орел, що через Візантію потрапив аж на Русь.

Був у хеттів і культ Великої матері — богині родючості Кібели (Ма, Рея) і культ молодого бога родючості Аттіса.

Коли у хеттів виникали економічно і політично більш-менш самостійні територіально-обмежені області, то в адміністративному центрі звичайно зводили храм в честь божества, яке було покровителем і власником усіх земель цієї області. Господарча система набувала вигляду храмового господарства. Храм був також власником рабів, худоби, знарядь праці.

Хетти приділяли особливу увагу поховальному культу своїх царів, присвячували цьому культу особливі храми, які дістали назву "Кам´яний будинок". Згодом цей будинок ставав культовим центром.

В релігії хеттів чітко визначалась загальна для всіх релігій лінія на синтезування місцевих племінних культів в єдиний державний культ Тешуба. Зміцнення офіційної релігії підтримувалось державою, будь-які інші культи переслідувались. Так, у другій таблиці хеттських законів ми знаходимо положення: "Якщо вільний вб´є змію і мовить ім´я "іншого" (мова йде про іншого бога), то він мусить дати 1 міну срібла, якшо це раб — то він повинен вмерти".

Держава хеттів була третьою великою державою стародавнього світу поруч з Єгиптом і Вавілонією. Хетти, після своєї досить гомінкої історії, зникли з історичних анналів, про них навіть не згадують грецькі та римські історики. Але в Біблії є згадки про хеттів: цар Давид спокусив жінку хетта Урія і прижив з нею сина, що став царем Соломоном. Пише про хеттів і 4 книга Моісея (13, 18—30), а також 1 книга Моісея при описі поховання Сари.

На початку 12 ст. до н. е. ця колосальна держава була підкорена ассирійцями. Хеттська культура і хеттська релігія була асимільована ассирійською культурою.