Поглянемо на найстародавніші сторінки історії людства.

Найдавнішими відомими нам предками людини були архантропи, кісткові залишки яких знайдено в Африці, Європі та Азії. У 60-х роках нашого століття сенсацією стало відкриття Л.Лікі залишків архантропа у місці Олдовай у Танзанії (Африка), якого він назвав "homo habilis" — "людина уміла". Це, очевидно, безпосередній нащадок викопного австралопітека (південної людиноподібної мавпи). "Людина уміла" жила близько 2,5, а може З мільйонів років тому. Вона вже виготовляла знаряддя праці, звідки і її назва. Поховань від неї не залишилося. Біля залишків нема жодної ознаки будь-якого релігійного культу. Ясно, що релігії тоді ще не було.

Не виявлено релігії і у наступного по віку нашого далекого предка — пітекантропа (мавполюдини), залишки якої відомі з 1891 року, коли вони були знайдені на о. Ява. Пітекантропи жили близько мільйона років тому, у період раннього палеоліту. Зовнішнім виглядом вони багато в чому ще нагадували мавп: довгі передні кінцівки, покате чоло, масивна нижня щелепа. Він не мав постійного житла, не користувався вогнем. Але він вже ходив на задніх кінцівках, мабуть володів елементарною членоподільною мовою і виготовляв найпростіші знаряддя праці. Ніяких ознак релігії у пітекантропа не виявлено.

Майже теж саме можна сказати про синантропа ("китайська людина"), залишки якої знайдені в 1927 році поблизу Пекіна, хоч він краще, ніж пітекантроп, обробляв знаряддя праці з каменю, користувався вогнем і осіло жив у печерах, мав краще розвинену мову, про що свідчить будова нижньої щелепи. Він був молодший пітекантропа на 200—300 тис. років.

Минуло ще кілька сотень тисяч років еволюції людини, і з´явився ще один наш далекий предок — неандерталець. Така назва тому, що кісткові залишки його знайдені в місцевості Не-андерталь в Німеччині в 1856 році. Тепер рахунок відкритих неандертальських стоянок пішов на другу сотню, є вони і в нашій країні.

Природний добір і змінність у процесі пристосування до змін середовища існування добре робили своє діло — людський організм удосконалювався. Неандерталець за фізичною будовою вже більше схожий на сучасну людину: кремезний, середній на зріст, з трохи зігнутими в колінах ногами. Більшість дослідників датують існування неандертальців періодом, що лежить десь в межах 100 — 40 тисяч років тому. Саме на цей період припадає велике оліденіння Європи, клімат якої на той час став дуже суворим. Неандертальці жили в печерах, носили одяг з звіриних шкур, могли вільно добувати вогонь, між чоловіком і жінкою вже існував поділ праці, колективне полювання на великих звірів вимагало спільних погоджених дій. Тому неандертальці жили згуртованіше, ніж їх попередники, і вільно користувалися мовою. Формою організації суспільного життя на цьому етапі розвитку людини вже була кров-носпоріднена орда*

Наші далекі предки залишали мало свідчень про те, що вони думали про оточуючий світ. Мабуть, думок було не так вже багато, то й свідчень про ці думки теж. Та й час минув немалий, він зробив своє. Але є одна річ, яка може багато розповісти нам про їх мислення. Це — поховання.

Ні людина уміла, ні пітекантропи, ні синантропи не ховали своїх померлих родичів. їх трупи вони залишали на місці смерті чи викидали геть з печери, а може з´їдали. 1 таке могло бути в голодні часи. Мабуть саме тому до нас не дійшли їх залишки. Що ж до неандертальців, то вони вже почали ховати своїх померлих чи загиблих родичів. Опублікування наслідків вивчення неандертальських поховань, відкритих у печерах Кїїк-Коба (Крим, 1924 р., Г.А.Бонч-Осмоловський) і Тешик-Таш (Узбекистан,

1938р., О.П.Окладников), викликали в 30-х, а потім у 50-х роках жваву дискусію.

На стоянці в печері Кіїк-Коба виявлено поховання дорослої людини і дитини. Обоє були покладені на бік, із злегка зігнутими колінами. Яму для поховання викопано свідомо короткою, в ямі виявлені сліди вохри, тіла, мабуть, були пофарбовані.

В печері Тешик-Таш труп теж не був безладно кинутий. Це було поховання дитини. Навколо її черепа лежали парами роги козлів, які, мабуть, були предметом сталого полювання людей цього роду.

Видно, що в обох випадках неандертальці якось ставились до самого факту смерті, до трупа померлого, вони якось піклувались про нього так, як робили це за його життя. Може у них виникли якісь думки про надприродне в зв´язку з вражаючим їх фактом смерті сородича. Можна припустити, що це одне з свідчень невиразних уявлень про можливість існування за межами реального буття.

Але інші дослідники вважають, що ніяких релігійних уявлень у неандертальців не було. Свідомі поховання — це ознака появи певних санітарно-гігієнічних поглядів, які вимагали заходів для знешкодження трупа, чи ознака зрослого авторитету в общині жінки-матері, що боронила свою дитину і після її смерті, не давала її з´їсти чи викинути. Отже, це питання дискусійне.

Більш-менш чіткі релігійні уявлення помітні у кроманьйонської людини, останки якої були знайдені ще в 1868 році в печері Кро-Маньйон у Франції. Існування цієї людини датується пізнім палеолітом, близько 40 тис. років тому. Вона дістала назву "полю habilis"> — "людина розумна". Кроманьйонці застосовували вдосконалені засоби полювання, вміли будувати землянки для житла, носили одяг. У них була вища форма суспільної організації праці, вони вже жили в кровнородинній общині, у них існував матріархат.

Недалеко від міста Іркутська, у долині річки Білої поблизу села Мальта, О.П.Окладников настоянці кроманьйонської людини знайшов поховання дитини. Поряд з останками кісток були знайдені численні прикраси — намисто з кісток, браслети, скульптурне зображення пташки, бляха з бивня мамонта, жіноча статуетка з підкресленими рисами жінки-матері. Труп був пофарбований червоною вохрою. Поховання переконливо свідчить про ряд думок в зв´язку з смертю члена роду, йому щось дали з собою в могилу. Може, він буде десь існувати. Його зв´язок з родом не зникає.

Цікаве поховання знайдено відомим археологом П. Й.Борис-ковським поблизу м.Воронежа на річці Дон. Похована людина була зв´язана. Це, мабуть, зробили з метою "знешкодження" мерця, у людей вже існувало уявлення про можливість якоїсь діяльності людини після смерті. Як і на мальтійській стоянці, тут були знайдені численні жіночі статуетки культового призначення.

Враховуючи обчислений час колишнього існування та інших пам´яток кроманьйонської культури, можна вважати, що цілком виразні релігійні уявлення виникли десь 50—30 тисяч років тому. Ми вказуємо дві дати тому, що було б недопустимим спрощенням вважати виникнення релігії одномоментним актом. Очевидно цей процес тривав близько 20 тисяч років, він охопив останній період епохи розкладу первіснообщинного ладу і початковий період становлення класового суспільства.