Становлення нової держави, а саме цей процес триває зараз в Україні, майже завжди супроводжується кризовими явищами, які охоплюють всі сфери людського буття і особливо соціально-економічну; вони впливають на масову свідомість населення і, в першу чергу, на релігійно-духовне життя народу. Проблеми сьогодення ставлять перед суспільством розв´язання питань суспільно-політичного життя нашої країни, її національного відродження, І яке відбувається в сучасних суперечливих умовах, і тому інтерес до вітчизняної історії, зокрема до історії релігії в Україні, зростає. Українська нація знаходиться, як свідомо, так і підсвідомо, в пошуках тих духовних орієнтирів, які могли б зняти соціально-психологічну напругу в суспільстві.

Відродження української культури вимагає і відродження органічно пов´язаної з важливими історичними традиціями народного життя релігії, як духовного феномена.

В Україні розпочався новий етап розвитку релігійних конфесій. Однак він породив безліч проблем, пов´язаних з нормалізацією релігійного життя, пошуками шляхів урегулювання між церковних відносин, зокрема подолання гострих і болючих міжконфесійних конфліктів на основі конституційних положень принципу свободи совісті і відповідного законодавства про правове регулювання діяльності релігійних організацій.

Вивчення курсу "Релігієзнавство" дозволяє студентам отримати необхідні систематизовані знання з основних понять, тем і проблем, знайомить студентів з такими поняттями, як релігія і віра, а також дає історіографію релігій, знання про основні напрями, характеристику релігійних вірувань.

Знання про релігію виникли разом із самою релігією, і воші фіксувались лише у свідомості людей, а пізніше у вигляді символічних знаків, споруд, обрядів, традицій. А це призводить до появи письмових документів, якими є пергаментні та папірусні сувої, а пізніше книги. Таким чином з´являються книги, збірники святого письма — Біблія, Коран, Талмуд, Авеста тощо.

В священних релігійних книгах зафіксовані релігійні вірування, а тому, щоб знати їх, потрібно вчити священне письмо даної релігії. В процесі розвитку релігії з´являються нові віросповідання, розколи, напрямки. Нові релігійні течії, напрямки, які з´являються, приймаючи святе письмо своєї релігії, дають Йому власне тлумачення. Щоб вірно зрозуміти сутність віросповідання, потрібно знати не лише святе письмо даної релігії, а й як саме тлумачать Його прихильники.

Саме тому вивчення релігії за першоджерелами дає можливість правильно зрозуміти її суть.

До початку 20 ст. вивчали релігію в навчальних закладах саме такими метолами, хоча цей метод хибує недоліками, тому що студенти вивчали лише певний релігійний напрямок, а не, власне, релігію.

Потрібно відмітити, що з давніх часів робилися спроби вивчити і зрозуміти релігію в цілому, незалежно від напрямків. Древньогрецькі філософи Платон, який намагався дати "чисте" розуміння релігії, Демокріт і Лукрецій Кар — вважали релігію формою заблудження, заперечували існування богів.

Історик, філософ Євгемер висунув теорію походження релігії (євгемеризм) як обожнення душ померлих батьків та царів. Німецькі філософи Кант, Гегель, Шлеєрмахер, а також французькі матеріалісти 18 ст. писали про сутність релігії. Але цілісного підходу до цього складного соціального феномена не було. Засновником релігієзнавства як науки, окремої галузі наукових знань, вважається англійський дослідник і еволюціоніст Тейлор, який у науковій праці "Первісна культура" описав походження, сутність, та напрямок розвитку релігії. Його дослідження в галузі релігієзнавства продовжували Герберт Спенсер, Джеях Фрезер.

Структура і завдання курсу "Релігієзнавство"

Курс "Релігієзнавство" містить об´єктивний аналіз виникнення, становлення та розвитку релігії як соціально-історичного феномена, його впливу на розвиток людської думки, структуру, цілі і завдання. Релігієзнавство є єдиною і водночас багато дисциплінарною сферою гуманітарного знання. Його стуктурними системами є філософія релігії, психологія релігії, антропологія релігії, футурологія релігії, культурологія релігії, географія релігії та інші.

Основною частиною "Релігієзнавства" є проблема філософії релігії´. Вона розробляє велику групу проблем, пов´язаних з гносеологічними та онтологічними коріннями релігії, а також вивчає основні релігійно-філософські ідеї в їх історичному розвитку.

Розділ "Історія релігії" є базовим в релігієзнавстві і тому має найбільш складну амфоструктуру і найбільшу кількість лекцій та семінарських занять. В процесі освоєння цього курсу студенти отримують знання про релігію з початку виникнення примітивних релігійних вірувань і первісних форм до складного етапу становлення та розвитку національно-державних релігій і світових релігій.

Розділ "Психологія релігії" розрахований на те, щоб дати необхідні знання з проблем психологічних джерел релігійного феномена, психології віруючої людини, ЇЇ різновидів, змін її в різних історичних і соціальних умовах, а також співвідношення індивідуальної та корпоративної соціальної психології в різних релігійних системах. В цьому розділі приділяється велика увага питанням адаптації віруючої людини в сучасних умовах.

Розділ "Соціологія релігії". Він не тільки дозволяє подивитися на релігію як на соціальне явище, але побачити закономірність ЇЇ розвитку в суспільстві, особливості тих чи інших релігійних і релігійно-соціальних ідей, використання релігійного фактору в різних соціальних умовах, а також вплив релігії на суспільство, державу, політику тощо.

Розділ "Релігійна антропологія" дає студентам уявлення про людину, основні положення якого з´ясовуються в світлі релігійного світоспоглядання. Основні принципи релігійної антропології — єдність духовного і тілесного начал в людині. Студенти ознайомляться з найбільш розробленою католицькою та протестантською антропологією.

Розділ "Релігійна культурологія" має своєю метою не тільки дати студентам знання відносно завдань і значення релігійного мистецтва в богослужбовій практиці тих чи інших релігійних систем. В цьому розділі звертається увага на храмову архітектуру" скульптуру, іконографію, музику та інші форми релігійного мистецтва.

Розділ "Футурологія релігії" знайомить студентів з футурологією як галуззю знання про перспективи соціальних процесів, прогнозування як спосіб існування будь-якого соціального явища. Релігія як об´єкт прогнозування футурології в "священних книгах", тощо.

Розділ "Географія релігії" має, на жаль, поки що незначний доробок. Ця дисципліна проходить етап становлення, вона є базовим гуманітарним курсом релігієзнавства. Цей розділ дає студентам необхідні знання про основи науково-методичних положень системного дослідження географії релігії, на основі ретроспективного аналізу показано сучасну картину територіальної організації світових, регіональних та сучасних неорелігій.

Розділ "Релігія в історії України". Розділ покликаний дати студенту знання про первісні вірування наших предків, про місце і роль різних конфесій, насамперед православ´я і грекокатолицизму в історії та культурі українського народу. Значна увага приділяється розкриттю значущості релігійного чинника в національному та духовному відродженні України, з´ясуванню особливостей нинішнього стану міжконфесіональних відносин, відносин держави і церкви.

Таким чином, вивчаючи релігієзнавство як учбову, філософську дисципліну, інтелігентна людина, крім своєї спеціальності, має збагатити свій розум гуманітарними знаннями. А тому без фахівців з філософії та релігієзнавства годі й сподіватися, що ми зможемо підготувати гуманітарно розвинуте покоління нової України, яке буде толерантно ставитись до іншої точки зору на походження Всесвіту і життя, збагатить себе знаннями про різні філософські, релігійно-етичні і культурні системи і буде впливати на конструктивний аналіз нового періоду в житті людства.

Релігієзнавство як самостійна дисципліна зовсім недавно з´явилось в учбових планах вузів. Це пов´язано з усвідомленням потреби більш об´єктивного підходу до змісту релігії та ролі в суспільстві, подолання багатьох забобонів у ставленні до релігії та церкви, пов´язаних з кілько десятирічним пануванням державного атеїзму. Не можна не бачити й певного потягу суспільства до релігійних цінностей. З іншого боку, цей потяг до релігії та церкви здебільшого не відповідає глибині та силі свого предмета — значною мірою це лише мода, в кращому випадку — пошук віри зневірених людей, в якому дуже дається взнаки невігластво, мало-освіченість в релігійних справах, невміння жити релігійним життям.

Учбовий курс релігієзнавства невеликий, тому виникає потреба значно обмежити його предмет. Найбільшу увагу буде приділено вивченню історії релігії як досить пізнавальному та цікавому розділу, а також деяким найбільш важливим філософсько-релігійним питанням.

Завданням цього курсу є розвиток гуманітарної загальної освіти; це загальноосвітній ознайомчий курс, який має на меті привернути увагу до релігії як такої, висвітлити її роль у житті суспільства і окремої людини, зорієнтувати в питаннях різноманітності релігійних конфесій, їх походження, історії, сучасного стану і взаємних стосунків особливо ж у питаннях релігійного досвіду власного народу та історично пов´язаній з ним релігії.