Визначення типових потенційних потерпілих залежить від урахування:
   1) ситуації, коли аналізуючи обстановку, „виходять” на конкретних віктимологічно вразливих у цій ситуації осіб;
   2) злочинця, коли шляхом вивчення його зв’язків або типової поведінки визначається коло його потенційних жертв;
   3) потерпілого, коли конкретна особа виявляє підвищені віктимні якості.
   Важливим засобом загальної віктимологічноі профілактики є правове виховання. Практика свідчить, що деякі правопорушення та злочини стають можливими у зв’язку з правовою неосвіченістю потерпілих. Знання законів, що регулюють цивільні, трудові, сімейні, господарські, кримінально-правові та інші відносини, дають можливість багатьом уникнути долі постраждалих від чиїхось неправомірних дій.
   Індивідуальна віктимологічна профілактика полягає у виявленні осіб з підвищеною віктимністю і проведенні з ними профілактично-виховних заходів, спрямованих на зниження ризику стати жертвою злочинних посягань. Слід виділити два напрями такої профілактики:
   а) виявлення осіб з підвищеною віктимністю;
   б) корекція віктимності в окремих громадян.
   Заходи безпосередньої профілактики спрямовані на особу, яка вже стала жертвою злочину або перебуває у стані, близькому  до „перетворення” на жертву.
   Заходи ранньої профілактики – на особу, яка підпадає під ознаки потенційної жертви внаслідок того, що вона володіє високим ступенем віктимності. Відмінність між цими формами профілактики обумовлена головним чином критерієм, який дає змогу визначити стан потенційної жертви до моменту вчинення щодо неї злочину.