З кожним роком з´являється все більше доказів того, що можливості медицини лікувати та рятувати від смерті не призводять до кардинальних змін в стані здоров’я населення. Доведено, що здоров’я людини на 55% залежить від способу життя і тільки на 8-10% - від організації допомоги. Тому, виникає нагальна необхідність впровадження серед населення, особливо дітей та молоді профілактичних програм.
    На жаль, як в нашій країні, так і за кордоном існують випадки розробки профілактичних заходів без достатнього опрацювання їх менеджерського та соціально-психолого-педагогічного підгрунтя, без урахування політич­ної ситуації, суб’єктивних аспектів тих, на кого вони спрямовані тощо.
   З іншого боку, аналіз профілактичної роботи (в основі дослідження Е.Чарлтона) дозволяє виділити п´ять основних типів профілактичних програм (або програм навчання здоровому способу життя).
   Медична модель - молодим людям надається інформація про небез­печні наслідки того чи іншого явища. Слід зазначити, що така модель не є достатньо ефективною, тому що не враховує соціально-психологічних особ­ливостей молодої людини, і тому вона іноді може призвести до зворотно­го ефекту.
   Освітня модель - являє собою дію, спрямовану на окремого індиві­да, дає йому змогу самостійно прийняти рішення. Але така модель не враховує профілактичну ситуацію, формування громадської думки щодо того чи іншого кризового явища та шляхів його подолання.
   Соціально-політична модель - лобіювання необхідних рішень, рекла­ма в засобах масової інформації. Перевага цієї моделі полягає в тому, що вона є ефективним засобом формування громадської думки, враховує со­ціально-територіальні особливості, соціальний час і тим самим знімає недоліки освітньої моделі.
   Перших три моделі і зараз широко використовуються при поперед­женні кризових явищ. Але найбільш ефективними профілактичними мо­делями, які зараз застосовуються в профілактичних програмах серед мо­лоді країн Європи, вважаються дві наступні.
   Модель самопідсилення (комбіновано поєднує в собі основні характеристики трьох попередніх моделей).
   Модель “дії на благо здоров’я”, що крім цього враховує і вплив на молоду людину її соціального оточення (референтної групи). Моделі "дій на благо здоров´я" діють в двох напрямках - через переконання та через підвищення відповідних мотивів (наприклад, підвищення цін на тютюн чи алкоголь, що пов’язано з матеріальними втратами курців). Переконан­ня використовуються в програмах публічного навчання та "підвищення" або "покращення"  здоров’я.
   1. Київський міський центр соціальних служб для молоді намагається  інтегрувати відомі менеджерські підходи та фінансові механізми, можли­вості здійснення профілактичної роботи. Тому структурна складова, в першу чергу, базується на політичних та нормативних вимогах, а з іншого боку, є адаптаційною, що корегується під умови конкретного фінансово­го року, окремих районів міста та референтних груп молоді.
   2. Структурна складова київського підходу до реалізації профілактич­них програм для молоді та за участю молоді функціональну складову. Дослідження практики показує, що в різні періоди реалізації відповідних профілактичних програм роль соціального працівника домінувала по-різному
   3. Це підтверджує вище наведене твердження про вплив змін в політичній складовій на інший комплекс джерел та обмежень профілак­тичнії роботи. Якщо в 1998 році головною функцією була роль інформу­вання населення про знання та соціальні послуги в контексті профілакти­ки негативних явищ в молодіжному середовищі, то через п´ять років (в 2003 р.) на перших ролях - як тренери та консультанти. Порівняний аналіз дослідження дозволяє припустити, що в системі профілактичної роботи ЦССМ міста відбуваються кардинальні зміни: роль консультанта як прикордонна роль між медиком та психологом визначить в найближчий час активізацію індивідуальної та групової, а не масової роботи.