Завдання соціальної профілактики:
- проведення системних та комплексних заходів з профілактики негативних явищ у суспільстві;
- використання інноваційних форм соціальної роботи, які здатні ефективно впливати на ціннісні пріоритети підлітків та молоді;
- формування позитивної мотивації вчинків, підвищення рівня інформованості молодих людей, їхніх батьків та найближчого оточення.
   Для створення профілактичних програм необхідно чітко знати принципи, по яких будується профілактична активність.
   1. Принцип системності. Цей принцип припускає розробку і проведення програмних профілактичних заходів на основі системного аналізу соціальної ситуації в країні.
   2.  Принцип стратегічної цілісності. Цей принцип визначає єдину стратегію профілактичної діяльності, що обумовлює основні стратегічні напрямки і конкретні заходи й акції. Підхід до профілактики повинний бути стратегічно цілісним.
   3.  Принцип багатоаспектності. Він припускає сполучення різних аспектів профілактичної діяльності.
-  Особистісний аспект припускає вплив, спрямований на позитивний розвиток ресурсів особистості.
- Поведінковий аспект припускає цілеспрямоване формування у дорослих міцних навичок і стратегій поведінки, що стрес-переборює.
-  Просторово-централізований аспект припускає активне формування си­стем соціальної підтримки в рамках превентивного і реабілітаційного про­стору (тобто, системи соціальних інститутів, соціальних центрів, спрямо­ваних на профілактичну і реабілітаційну активність). Ця система може бути організована в окремому районі, країні, і повинна носити організова­ний характер.
   4.  Принцип ситуаційної адекватності профілактичної діяльності. Відповідність профілактичних дій реальній соціально-економічній, соціально-психологічній і наркологічній ситуації в країні.
   5.  Принцип континуальності. Забезпечення безперер­вності, цілісності, динамічності, сталості, розвитку й удосконалення про­філактичної діяльності.
   6.  Принцип солідарності. Солідарна міжвідомча взаємо­дія між державними і суспільними структурами з використанням системи соціальних замовлень.
   7.  Принцип легітимності. Припускає реалізацію цільової профілак­тичної діяльності на основі прийняття її ідеології і довірливої підтримки більшістю населення.
   8. Принцип полімодальності і максимальної диференціації. Припус­кає гнучке застосування в профілактичній діяльності різних підходів і методів, а не центрування тільки на одному методі чи підході.
   Отже, під профілактикою маються на увазі перш за все науково обгрунтовані та своєчасно зроблені дії, спрямовані:
-  на запобігання можливих фізичних, психологічних або соціокультурних колізій у окремих індивідів і груп ризику;
-  на збереження, підтримку і захист нормального рівня життя і здоров’я людей,  сприяння в досягненні ними поставлених цілей і розкритті їх внутрішніх потенціалів.
   Практика профілактичної роботи знаходиться в постійному розвитку. Проте можна виділити деякі основні моменти, що стосуються її змістовної частини.
   1. Повсякденне життя рясніє стресовими чинниками, але, оскільки вони непомітно нагромаджуючись, володіють так званим кумулятивним ефектом, жоден з них окремо не може вважатися причиною тієї або іншої складної соціальної проблеми. Тому методи профілактики мають системний характер, тобто, вони направлені на викорінювання джерел стресу як в самій людині, так і в соціальному та природному середовищі і одночасно — на створення умов для придбання людиною необхідного досвіду вирішення проблем, які виникають.
   2. Служби профілактики прагнуть не стільки реагувати на ці проблеми, скільки запобігти їх появі. Вони звернені до здорових громадян, що ще не вступили в смугу непередбаченої життєвої кризи або непередбачених проблем, які виникають в результаті несподіваних подій (наприклад, проблеми, з якими стикаються діти після розлучення батьків).
   Така установка на роботу із здоровим клієнтом припускає надання диференційованих послуг, що враховують мотиви клієнта, його відносини з соціальним працівником і джерела винагороди останнього. Взаємостосунки між клієнтом і соціальним працівником повинні будуватися на основі взаємної пошани, з розумінням того факту, що кожний з них вносить свій посильний внесок в рішення даної проблеми.
   3. Методи профілактики звичайно включають навчання людей новим навикам, які допомагають їм досягти поставлених цілей і зберегти здоров’я.  У той же час робота відповідних служб націлена на такі зміни соціального середовища, щоб  підтримувати і стимулювати нормальну життєдіяльність людини. Системний підхід враховує всі ці взаємопов’язані чинники. Традиційні методи надання допомоги в переважній більшості можуть бути використані і для профілактики  (наприклад, тренінг позитивного життєвого настрою був розроблений для терапевтичних цілей, але він широко використовується для підтримки корисних соціальних навиків).
   4. Профілактика передбачає вирішення ще не виниклих проблем. Тому одні профілактичні заходи вживаються задовго до їх виникнення, а інші — безпосередньо перед виникненням проблеми.
   5. Служби профілактики покликані знаходити оптимальні рішення як для досягнення поставлених цілей, так і для запобігання передбачених проблем, — в цьому і полягають цінність і значення профілактики.