В ході вивчення окремої сім´ї соціальний педагог може скласти своєрідну «карту сім’ї», куди бажано включити:
      - список всіх членів сім’ї з вказівкою їх імен, дат народження (смерті);
      - короткі характеристики членів сім’ї;
      - найважливіші для кожного члена сім’ї події;
      - аналіз того, чим тримається сім’я (згуртованість і разділенність її членів, внутрісімейні правила і норми, емоційний клімат);
      - опис і аналіз зовнішнього середовища (житлові умови, сусідство, місцева демографічна, економічна, екологічна, комунікативна ситуація);
      - відомості про соціальний статус сім’ї і її членів, про їх національну і релігійну приналежність, освітній і соціокультурний рівень;
      - аналіз проблем і потреб сім’ї (чи реалістичні очікування змін, які можливості і обмеження в задоволенні потреб і вирішенні проблем);
      - оцінку і висновок, чому сім’я потребує соціальної допомоги, якої саме.
      У практиці роботи соціальних педагогів склався досвід соціально-педагогічної паспортизації сімей. «Паспорт» виступає в одній з форм «карти сім’ї», що дозволяє систематизувати базову інформацію в лаконічній (стандартизованій) формі. На відміну від «карти» він не припускає регулярного оновлення (за винятком яких-небудь кардинальних змін в структурі і характеристиках сім’ї), вся оперативна інформація нагромаджується в додатках до паспорта.