Соціально-педагогічна робота в соціумі (чи то мікрорайон установи, в якій працює фахівець, чи простір життєдіяльності особи) повинна відповідати принципам комплексності, системності. Один з прикладів – створення СПК.
      СПК – структурно впорядкована розгалужена мережа виховно-освітніх установ, соціально-психологічних служб, територіальних груп і об’єднань, служб допомоги сім’ї та дитинству, спрямована на соціальний захист і здійснення прав кожного свого громадянина в творчій самореалізації, успішному фізичному, психічному і соціальному розвитку особистості.
      Структура СПК чітко не окреслена. Як правило, в ланці управління широко використовуються різні координаційні ради (опікунська рада, педагогічна рада, тематичні центри). Наприклад, у структурі шкільного СПК можуть діяти служби: медико-психолого-педагогічна, сімейна, культурного дозвілля, правового і економічного захисту особи, професійної орієнтації і соціальної адаптації, соціальної профілактики, фізичного і психічного здоров’я, розвитку і підтримки дитячих і юнацьких ініціатив.
      СПК діє на основі спеціально створених програм чи на основі функціональних обов’язків його членів.
      В завдання СПК входить:
      - забезпечення необхідних умов за місцем проживання неповнолітніх для ефективного соціального виховання;
      - проведення ранньої діагностики, корекції та реабілітації;
      - надання оперативної соціальної допомоги;
      - координація зусиль у роботі з сім’єю і в мікросоціумі;
      - соціально-педагогічна підтримка осіб зі специфічними потребами.
      Можна виділити типи СПК:
      - шкільного, відомчого і міжвідомчого рівня;
      - територіального і проблемно-орієнтованого характеру;
      - широкого профілю й орієнтовані на окремі категорії обслуговуваних.