У технології соціальної діагностики виділяють ряд процедурних етапів:
      · знайомство з клієнтом, визначення завдань, виділення складу ситуацій, що діагностуються, параметрів цієї ситуації, вибір основних показників або критеріїв;
      · вимір і аналіз показників;
      · формулювання висновків діагнозу.
      При здійсненні соціального діагнозу важливо визначити міру технологічності та творчості. Соціальний діагноз як процес має творчий характер. Але він також має певно визначений алгоритм дій, використання процедур і засобів вирішення проблеми. Найбільш повно охарактеризував технологічність творчого аналізу й діагнозу проблем соціального розвитку В.І. Вернадський. Він рекомендував дотримуватися правил:
      · проводити детальний аналіз;
      · бачити за окремим загальне;
      · не обмежуватися описанням явищ, а глибоко досліджувати їх сутність і зв’язок з іншими процесами;
      · не уникати питання “чому?”;
      · прослідковувати історію ідей;
      · збирати якомога більше відомостей про предмет досліджень з літературних джерел;
      · вивчати загальні закономірності наукового пізнання;
      · поєднувати науку з іншими галузями знання, з суспільним життям;
      · не тільки вирішувати проблеми, але й знаходити нові, невирішені.
      Соціальна діагностика є необхідною ланкою перетворюючої практики в циклі: діагноз — прогноз — програма — упровадження. Вона є важливим технологічним інструментом і, перш за все, збагачує кадри соціальних служб теоретичними і емпіричними знаннями, допомагає глибше зрозуміти соціальні проблеми і перспективи їх розвитку.