Суб’єкт соціального діагнозу – це спеціально підготовлений спеціаліст, позиція якого визначається значною мірою соціальним замовленням закладу соціального обслуговування. Орієнтиром для соціального педагога виступає той соціальний досвід, який в нього наявний, соціальні цінності, національна культура.
      Соціальна діагностика — необхідна стадія технологічного процесу, початок роботи в будь-якій сфері обслуговування, з будь-якою категорією клієнтів і будь-яким типом соціальних проблем. Вона ні особово, ні організаційно не відокремлена від інших етапів соціального втручання. Жоден соціальний працівник не займається тільки соціальною діагностикою, але кожний соціальний працівник разом з іншими обов´язками повинен виконувати функції соціального діагноста. Можна тільки припустити, що різні люди проявляють різні здібності до цього різновиду соціальної діяльності, що зумовлює велику або меншу успішність їх навчання.
      Відмінною рисою соціальної діагностики є і те, що вони визначаються не тільки знаннями, але і навичками. Їх вивчення не може грунтуватися тільки на засвоєнні теорії. Необхідні передача технологій, наставництво досвідчених спеціалістів, практичне навчання тих, які починають працювати.
      Розроблення діагнозу визначає специфічне професійне середовище діяльності соціального працівника. Вирішуються не тільки теоретичні, але й чисто практичні питання, що відносяться до орієнтації в професійній підготовці кадрів. Вони включають в себе:
      · визначення професійних вимог, які ставляться до діагноста;
      · встановлення переліку знань, умінь, моральних якостей, навиків, якими він повинен володіти для того, щоб успішно справлятися зі своєю роботою;
      · з’ясування мінімуму практичних умов, дотримання яких є гарантією того, що соціальний працівник дійсно успішно й професійно оволодів тим чи іншим методом діагностики;
      · розроблення програм, засобів і методів практичної підготовки спеціаліста в галузі діагностики, а також оцінки його компетентності в цій сфері;
      · пошук взаєморозуміння між практичним працівником і клієнтом має двобічний характер: клієнт має право і повинен активно брати участь в цьому процесі;
      · для того, щоб бути спеціалістом високої кваліфікації в сфері соціальної діагностики, соціальний працівник зобов’язаний оволодіти як науковими, так і практичними основами діагностики. Знання лише наукових основ методики без розуміння і наукового її обгрунтування не гарантує високого рівня професіоналізму в цій галузі.
      У процесі професійного відбору соціальних працівників широко використовуються спеціальні профорієнтаційні методики або спеціальна інтерпретація психологічних методик.