Для того, щоб Ваша заява була прийнята до розгляду Євро­пейською Комісією, необхідно добре знати, розуміти і дотри­муватися таких правил:

1. Комісія розглядає петиції, спрямовані на адресу Секрета­ря Комісії від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб, які підтверджують, що стосовно їх були порушені права, передбачені Європейською конвенцією (ст. 25). При цьому не має значення, як Ви назвете своє звернення в Комісію: заявою, петицією або скаргою.

2. Комісія розглядає тільки ті скарги, що спрямовані проти держав, які підписали і ратифікували Конвенцію, і відносяться до подій, що наступили після ратифікації Конвенції цими дер­жавами. На це положення варто звернути особливу увагу. Жод­ний український громадянин або неурядова організація не ма­ють права наполягати на задоволенні навіть найсправедливіших вимог, якщо сам факт порушення тих або інших прав відбувся до ратифікації Україною Конвенції і не виконані умови, викла­дені в пункті 5.

3. Комісія розглядає скарги, пов´язані з порушенням тільки тих прав, що гарантовані Конвенцією і протоколами до неї. В інших випадках скарги відхиляються. Необхідно при цьому мати на увазі, що більшість соціально-економічних прав не закріп лені в Конвенції. У ній установлюються, головним чином, цивільні і політичні права.

4. Підставою для прийняття скарг до розгляду є вичерпання усіх внутрішньодержавних правових засобів захисту (ст. 26). Зміст цієї важливої процесуальної вимоги Європейський Суд з прав лю­дини роз´яснив в одному із перших своїх рішень. Він зазначив, що система захисту прав людини, передбачена Конвенцією, за своєю природою є субсидіарна, тобто допоміжна, що втілено у встанов­леному нею процесуальному правилі: особа має право скаржитись в Раду Європи, лише якщо здійснено усі доступні внутрішньодер­жавні засоби правового захисту. Це значить, що захист прав люди­ни повинні забезпечувати насамперед державні органі, включаючи національні суди, що зобов´язані визнавати принципи і норми Конвенції в якості пріоритетної основи своєї діяльності.

5. Особливу увагу варто звернути на правило, відповідно до якого Комісія може прийняти справу до розгляду після вичер­пання усіх внутрішніх засобів правового захисту і лише протя­гом шести місяців із дати прийняття остаточного рішення на на­ціональному рівні (ст. 26).

6. Комісія не розглядає скарги, які:

• є анонімними;
• є по суті тими ж, що були вже розглянуті Комісією раніше або вже є предметом іншої процедури міжнародного розгляду або врегулювання і не містять нової інформації;
• є необгрунтованими;
• являють собою зловживання правом подачі петиції (ст. 27).

7.  Оскільки Комісія розглядає скарги тільки проти дій або рішень державних органів влади, вона не приймає скарги, спря­мовані проти приватних осіб або недержавних установ.

Комісія може на будь-якій стадії розгляду прийняти рішен­ня про виключення скарги зі свого списку справ, тобто визна­чити її як неприйнятну, якщо зроблено висновок про те, що:

• скарга не відповідає вищезгаданим правилам і тому є не­прийнятна для розгляду;
• заявник більше не має наміру домагатися розгляду своєї скарги;
• питання було вирішене або з будь-якої іншої причини, якщо Комісія врахує невиправданим розгляд петиції.

Комісія може прийняти рішення відновити скаргу в списку справ, якщо вона врахує, що обставини виправдовують такий крок.

Рішення Комісії щодо прийнятності скарг є остаточними і не підлягають оскарженню. Проте заявник може подати на роз­гляд нову скаргу, якщо в справі виникли додаткові обставини.

У разі прийняття справи до розгляду Комісія проводить розслідування за фактами порушень прав людини і направляє матеріали зацікавленим сторонам для дружнього вирішення су­перечки.

Якщо зусилля Комісії направлені на дружнє врегулювання суперечки увінчаються успіхом, вона надсилає доповідь державі, проти котрої була спрямована скарга, Комітету Міністрів Ради Європи і Генеральному Секретарю Ради Європи для опубліку­вання. Ця доповідь обмежується стислим викладом фактів і ре­зультатами досягнутого врегулювання. На цьому процедура роз­гляду суперечки закінчується.

Якщо дружнього врегулювання суперечки досягти не вдаєть­ся, Комісія готує доповідь із викладом фактів по справі своєї позиції по предмету суперечки для передачі державі, проти кот­рої була подана скарга, і Комітету Міністрів Ради Європи. Сто­рони в суперечці не в праві публікувати цю доповідь.

Після цього Комісія або зацікавлена держава протягом трьох місяців можуть передати справу в Європейський Суд з прав лю­дини. Рішення Суду ухвалюється простою більшістю і повинно носити мотивований характер. Воно не підлягає оскарженню й обов´язкове до виконання державою, яка допустила порушен­ня Конвенції. Контроль за виконанням судового рішення здійснює Комітет Міністрів Ради Європи.

Якщо справа не була передана в Європейський Суд зацікавле­ною державою або Комісією з прав людини, то Комітет Міністрів більшістю в дві третини голосів може винести рішення, яке це може бути оскаржене щодо того, чи мало місце порушення положень Європейської конвенції, а також призначити термін державі для прийняття відповідних заходів і контролює їх виконання.

Процес розгляду скарги Європейською Комісією не припус­кає ніяких витрат, тому що процедура є безкоштовна і не потре­бує обов´язкової участі адвоката (проте його участь рекоменду­ється).

Комісія має право надавати безкоштовну юридичну допо­могу автору скарги, який не має достатніх коштів. Позивач, в цьому випадку має підтвердити відсутність у нього необхідних коштів документально.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЗАПОВНЕННЯ АНКЕТИ

Заповнений формуляр буде підготовленою петицією (скар­гою, заявою) в Комісію. Це буде підставою для розглядання спра­ви заявника. В зв´язку з цим необхідно заповнити формуляр по­вно і акуратно.

Формуляр містить в собі 9 частин. У формулярі викладають­ся відомості, що вимагаються відповідно до статті 25 Конвенції, а також статей 43 та 44 Правил Процедури Комісії.

В частині І "Сторони " вказуються наступні відомості:

Прізвище заявника

Ім´я та по батькові

Громадянство

Фах

Дата та місце народження

Постійна адреса

Номер телефону

Адреса, за якою заявник мешкає на даний час

Прізвище, ім´я та по батькові представника

Фах представника

Адреса представника

Номер телефону представника

Висока договірна сторона, проти якої подано заяву.

У випадку, якщо петиція подається більш ніж одним заяв­ником, необхідно надати інформацію про кожного з них. Цей представник (представники) має мешкання в одній із країн, які приєдналися до Конвенції.

В частині II "Викладення фактів "

необхідно чітко викласти всі факти в тій послідовності, в якій вони мали місце.

В частині III

дається опис порушень положень Конвенції та наводяться відповідні аргументи.

Частина IV "Виконання положень cm. 26 Конвенції "иге місти­ти відомості: кінцеве рішення (дата, суд, копія рішення), інші рішення (надаються в хронологічному порядку), чи існують інші інстанції, в які може звернутися заявник, і чому він не викорис­тав таку можливість.

В частині V " Предмет петиції"

необхідно вказати, яких результатів чекає заявник.

В частині VI " Процедури в інших міжнародних інстанціях "

необхідно вказати чи надсилались скарги, заяви в інші міжнародні інстанції, що є предметом цієї петиції.

В частині VII "Список документів "

необхідно додати копії всіх рішень по справі. Документи ад­ресату не повертаються, тому ні в якому разі не потрібно надси­лати оригінали.

В частині VIII

необхідно вказати, якою мовою заявник має бажання листу­ватися з Комісією. Заповнюючи цю позицію, слід мати на увазі, що офіційними мовами Ради Європи є англійська та французька.